«Медицина в жалюгідному стані»: що стоїть за смертю вагітної кримчанки від коронавірусу

За рік пандемія коронавірусу забрала життя більше ніж півтори тисячі кримчан. Одна з таких історій сталася з кримчанкою Єлизаветою Бугай, яка 9 червня, будучи на шостому місяці вагітності, відчула симптоми COVID-19. Їй викликали «швидку допомогу», але медики відмовилися робити тести.

Як стверджує її чоловік Дмитро Бугай, при кожному виклику «швидкої» співробітники запевняли, що в екстреній допомозі немає потреби, що Єлизавета одужає. Проте 26 червня кримчанка померла, а через день померла її недоношена дочка. Голова підконтрольного Росії МОЗ Криму Олександр Остапенко після зустрічі з Дмитром Бугаєм та матір'ю Єлизавети звільнив головлікаря Красногвардійської центральної районної лікарні та доручив провести тотальну перевірку медустанови. Про цю історію та інші проблеми кримчан з отриманням лікування від COVID-19 йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Вдівець Дмитро Бугай в ефірі телеканалу «Первый Севастопольский» розповів, що лікарі проігнорували навіть серйозні симптоми ураження легень в Єлизавети:

«Її слухала терапевт, але вона сказала, що це ларинготрахеїт. Смертельну задишку вона назвала бронхоспазмом і порадила купити інгалятор, хоча, наскільки мені відомо, при пневмонії інгаляції робити не можна. Сказала йти додому й лікуватися вдома».

Через тиждень після перших симптомів, 16 червня, Єлизавету Бугай привезли в реанімацію Восходненської лікарні, де рентген показав ураження 80% легенів. Результати все-таки зробленого тесту на коронавірусну інфекцію тоді не надійшли, і медики відмовилися переводити Єлизавету в ковідний госпіталь у Сімферополі. У результаті санавіація все ж доставила пацієнтку до Сімферополя, де вона й померла.

Журналісти Крим.Реалії домовилися про інтерв'ю з Дмитром Бугаєм, проте він врешті-решт відмовився від нього, пояснивши наступне:

«Вибачте, ефір скасовується, стали надходити дзвінки з України з питаннями «чий Крим?» Щодо усієї цієї історії я б хотів сказати вашому виданню тільки одне, для чого й погодився на цей ефір: тут справа не в Росії та не в Україні. За України ситуація в лікарнях була не краща, а гірша. Зараз закуповують нове обладнання, роблять ремонти. Річ у людях та їхньому ставленні один до одного. Якби ми всі більше один про одного дбали, жити було б усім легше».

Цю історію в статті для російської «Новой газеты» описала журналістка із Севастополя Надія Ісаєва. Вона вважає, що історія Єлизавети Бугай ‒ не трагічна помилка, а системна проблема.

‒ Я сподіваюся, що Слідчий комітет проведе розслідування, і люди, які відмовляють пацієнтам у госпіталізації, отримають заслужене покарання. Я анітрохи не здивуюся ‒ я навіть впевнена в цьому ‒ що в інших частинах півострова ситуація нітрохи не краща. Ще коли була друга хвиля, надходило дуже багато повідомлень від кримчан, що їм відмовляють у госпіталізації, що вони її домагаються, тому що недостатньо ліжок. Те, що стан медицини в Криму жахливий, ‒ це факт. Поготів це стосується якихось районних лікарень. Якщо у великих містах на зразок Сімферополя та Севастополя можна говорити про розвиток інфраструктури, то у дрібних установах навряд чи щось зміниться. Таких історій про відмови безліч.

• Крим. Реалії

Тим часом голова відділення російської профспілки «Альянс лікарів» у Криму Ірина Данилович стверджує, що зіткнулася з халатністю лікарів у Кіровській центральній районній лікарні.

‒ Мій батько 30 числа потрапив туди у відділення терапії з хворим серцем, і його поклали в палату, де до цього лежав коронавірусний хворий. Як кажуть сусіди у палаті, жодної дезінфекції та санобробки там не провели, тільки перестелили ліжко, а пацієнтів ніхто не ізолював як контактних. У підсумку мій батько та ще один чоловік заразилися коронавірусом, у них були позитивні результати тестів. Усіх п'ятьох виписали й відіслали додому. Я зателефонувала на гарячу лінію Міністерства охорони здоров'я і залишила скаргу, упродовж дня зі мною зв'язалася начмед Кіровської ЦРЛ, ми з нею дуже довго розмовляли. У підсумку того ж дня, вже вночі батька забрали в ковідний госпіталь у Феодосії. В інших, окрім Ленінського, місць не було. Потім КТ показала тільки 5% ураження легенів, але в нього й так є легеневі проблеми. Лікуємося.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Понавозили». Чи погасить Крим третю хвилю коронавірусу?

За інформацією Ірини Данилович, після її скарг терапевтичне відділення Кіровської ЦРЛ все-таки закрили.

‒ Мабуть, усіх пацієнтів протестували, тому що частину відіслали додому, а частину ‒ це більше ніж 10 осіб ‒ відіслали до Ленінського ковідного госпіталю. До правоохоронних органів я вже звернулася, буквально вчора розіслала заяви й до прокуратури, і в Росздравнадзор, і в Роспотребнадзор. Так що будемо чекати на реакцію. Я впевнена, що це системне явище, тому що я сама працювала в лікарні. Зараз ми надаємо розголосу в ЗМІ, і багато пишуть мені, що така ситуація не тільки там, що це в усьому Криму. Нікого не госпіталізують, тому що немає місць, людей відсилають додому, де вони потім заражають сім'ї та ходять на роботу. А на роботу кримчани ходять, адже бояться втратити її, у Криму складно знайти нормальну роботу. Це система.

Журналісти Крим.Реалії зателефонували головлікарю Кіровської ЦРЛ Михайлу Іванову: він сказав, що про цю ситуацію йому нічого не відомо, порадив звертатися в правоохоронні органи й поклав слухавку.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Крим ‒ не Кубань: чому немає особливих СOVID-обмежень для туристів

Російський лікар-невролог, учасник мітингів «За доступну медицину» Семен Гальперін переконаний, що в Криму таким чином виявляються характерні проблеми російських методів управління медициною.

‒ Я думаю, російська медицина загалом виявилася не готовою до якихось надзвичайних ситуацій. Це наслідок реформи, що проводилася в останнє десятиліття, коли були зруйновані багато служб ‒ зокрема й інфекційні. Навіть у Москві була закрита половина лікарень, серед них інфекційних. Скорочення фахівців, включаючи лікарів-інфекціоністів та епідеміологів, призвели до того, що служба виявилася знекровленою. У результаті в нас штаби боротьби з епідемією очолюють чиновники, часто без медичної освіти. Більшість заходів ніяк не пов'язані з конкретними правилами, які прописані в реальних рекомендаціях з епідеміології. З огляду на те, що коронавірус визнаний небезпечною вірусною інфекцією, заходи захисту від нього мають бути серйозними ‒ це зовсім не маски й рукавички, які всіх змушують носити, вони, швидше, як психологічні методи.

На думку Семена Гальперіна, відсутність професійних лікарів в управлінні російською медициною під час пандемії і призводить до того, що в результаті пацієнтам відмовляють у госпіталізації, незважаючи на явні симптоми COVID-19.

(Текст підготував Владислав Ленцев)