Одним із завдань українських правоохоронців після деокупації Криму стане виявлення та покарання колаборантів. Кримчанам, які будуть визнані колаборантами, загрожує кримінальна відповідальність. Однак, на думку експертів, у цьому питанні важливо «не наломати дров». Детальніше читайте у матеріалі Крим.Реалії.
За словами депутата Верховної Ради від фракції «Слуга народу» Єгора Чернєва, під статті закону про колабораціонізм підпадають «більше працівники виконавчих комітетів, мерій тощо – ті люди, які перебувають саме в органах влади». Нардеп зазначив, що кримчани, які пішли на службу до російських правоохоронних органів, «перейшли на бік ворога» і стовідсотково мають бути покарані.
Юрист Центру демократії та верховенства права Тетяна Авдєєва не думає, «що можна буде притягнути всіх пересічних людей, наприклад, викладачів у навчальних закладах, швидше, ця норма все ж таки буде спрямована на людей на керівних посадах і публічних впливових персон».
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров повідомив, що він особисто фіксує «поведінку кожного кримського колаборанта, який публічно висловлює схвалення чи радість руйнівним наслідкам ракетного обстрілу, смертю безневинних людей. Звісно, після звільнення Криму звіримося...».
Проте ситуація з колабораціонізмом у Криму має суттєву відмінність від колабораціонізму на нещодавно окупованих територіях, багато з яких уже звільнено ЗСУ, і там проводиться робота з покарання місцевих колаборантів. Крим під окупацією вже дев'ять років, за цей час тут виросло молоде покоління. Чи варто це враховувати за майбутньої роботи українських правоохоронців після деокупації Криму щодо реалізації норм закону про колабораціонізм? Про це Крим.Реалії вирішили дізнатися в експертів.
Експерт міжнародного права, професор Борис Бабін у коментарі Крим.Реалії зазначив, що суд може враховувати певні нюанси у цьому питанні.
«Щодо відповідальності за колаборацію слід врахувати зміни Кримінального кодексу України, ухвалені в березні 2022 року та які запровадили окрему відповідальність саме за колаборантську діяльність (ст. 111-1) та за допомогу державі-агресорові (ст. 111-2). Оскільки ці норми зворотної сили не мають, то діяння, вчинені колаборантами у 2014-2021 роках, можуть охоплюватися складом державної зради (ст. 111) чи порушення законів війни (ст. 438). Якщо ці злочини на момент їх скоєння здійснювалися повнолітнім громадянином України, то його вік на кваліфікацію вчиненого не вплине, але, в принципі, може враховуватися судом під час призначення покарання», – зазначив експерт.
Командир батальйону «Крим» Іса Акаєв вважає, що в питанні засудження молодих людей, які виросли за російської пропаганди, важливо не «наламати дров».
Насамперед, після повернення Криму треба буде розібратися з тими колаборантами, які на початку окупації перейшли на бік ворогаІса Акаєв
«Насамперед, після повернення Криму треба буде розібратися з тими колаборантами, які на початку окупації перейшли на бік ворога. Вони є ідеологами «русского мира» в Криму. Вони несуть це сміття в народ, щоб замазати якомога більшу кількість людей у колабарації. Адже потім можна сказати, що таких дуже багато, щоби можна було пом'якшити свою особисту відповідальність. А з молоддю треба буде працювати, я дуже сподіваюся, що у нас вистачить мудрості бути терплячими та раціональними у цьому питанні. Адже насправді дев'ять років – це дуже багато, їхня пропаганда весь цей час працювала над свідомістю наших людей. Думаю, що робота в Криму над проблемою колаборації буде довгою та складною, якщо ми хочемо бути справедливими, інакше можемо наламати дров, як то кажуть», – поділився своєю думкою з Крим.Реалії комбат.
Експерт Кримськотатарського ресурсного центру, боєць ЗСУ Сергій Пархоменко впевнений, що в засудженні колаборації «не має бути вибірковості».
Деокупація Криму фактично неодмінно тягнутиме за собою тривалу ментальну деокупаціюСергій Пархоменко
«Деокупація Криму фактично неодмінно тягнутиме за собою тривалу ментальну деокупацію. Позбутися стереотипів, кліше, які роками нав'язувала російська пропаганда – справа не одного дня і не одного місяця. Молодим людям, які виросли в окупації, але не отримали український паспорт, доведеться робити вибір. Якщо ви з Україною – потрібно буде прийняти всі без винятку закони та правила, з якими ми прийдемо на півострів. Зрештою, ніхто нікого не примушує отримувати громадянство, у тому числі тих, хто має на це право. А хто вже отримав паспорт – тому буде простіше прийняти Україну, оскільки, отримавши наше громадянство, перебуваючи в окупації, ці молоді кримчани вже зробили свідомий крок. Далі просто треба м'яко спрямовувати цих людей, продемонструвати, скільки у них у житті відкриється нових можливостей із поверненням України! Щодо колаборації, то тут не повинно бути вибірковості: є закон, і якщо є підстави говорити, що кримчанин його порушив, не повинно бути виключень і пом'якшень, незважаючи ні на стать, ні на вік», – розповів Крим.Реалії своє бачення проблеми експерт.
Активіст міжнародного руху #LiberateCrimea Руслан Сейдаметов вважає, що деокупація Криму поставить питання перед кримською молоддю, з яким паспортом далі жити.
«Питання відповідальності у цій ситуації складне. Не думаю, що хтось серйозно планує позбавити волі десятки тисяч кримчан за умовну колаборацію. Відповідальність мають нести вищі чиновники, які сприяли окупації та встановленню окупаційної адміністрації, а також ті, хто активно підтримував і пропагував окупаційний режим та його криваву війну проти України. Щодо всіх інших, на мою думку, з ними має бути м'якша та гнучкіша політика. Не варто забувати, що права та обов'язки – це завжди двостороннє поєднання. Тоді, у 2014 році, у нас, кримчан, було право на безпечні умови життя, для цього ми і наші батьки працювали, сплачували податки, за які держава мала утримувати апарат управління, здатний нас захистити за потреби. Але цього не сталося належним чином. Ми навіть не почули виразного пояснення, як робити і що робити. Не думаю, що зараз держава має моральне право всіх судити. Щодо цього, варто було б розпочати суди з тих, хто не забезпечив належне реагування тоді. Встановлювати різне покарання залежно від віку також не можна, оскільки це дискримінація за віком. Думаю, що ключова теза зараз від України до них – визначитися, з яким паспортом жити після деокупації. Хто захоче залишити російський аусвайс – повинен буде відмовитися від громадянства України, а хто захоче залишатися громадянином України, має відчувати, що його рідна країна справедлива до них», – поділився з Крим.Реалії своєю точкою зору активіст.
Після звільнення окупованих російською армією населених пунктів українська влада обіцяє провести фільтрацію мешканців: виявляти колаборантів і тих, хто допомагав російським військовим. Колишній заступник генпрокурора України Гюндуз Мамедов вважає, що «кожну ситуацію треба розглядати окремо, не можна під одну мірку всіх рівняти, це неправильно».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
