Засніжений грудень став переможним «водним» місяцем. Два українських олімпійця переписали спортивну історію: Михайло Романчук став чемпіоном світу з плавання на дистанції 1500 метрів, такого досягнення Україна вже не здобувала шість років, а Єлізавету Яхно визнали найкращою синхроністкою 2018 року. Про перемоги, новорічний настрій та внесок в історію спортсмени розказали Радіо Свобода.
Світове визнання, що змінило історію синхронного плавання – це обрання українки Єлізавети Яхно кращою синхроністкою 2018 року. У серпні на чемпіонаті Європи харківська спортсменка здобула золоту, п’ять срібних та одну бронзову нагороду. Таке визнання, звичайно, важливий внесок у розвиток синхронного плавання, каже Катерина Садурська – чемпіонка Європи, багаторазова призерка світу, а тепер радник із питань спорту у Харківській області.
«До світового визнання українське синхронне плавання йшло дуже давно і багато поколінь доклалося до цього успіху. Це суб’єктивний вид спорту і потрібно протягом багатьох років і змагань показувати високий рівень, щоб судді звернули увагу на команду і змінили своє ставлення. І ми бачимо, що після Олімпіади в Ріо дійсно змінилося ставлення до збірної України. І відкрилися «зелені двері» на п’єдестал, і всі раді цьому», – каже Катерина Садурська.
На літній Олімпіаді 2016 року збірна України вперше пробилася до фіналу з синхронного плавання. Тоді «синьо-жовту» команду засудили. Експерти казали, новачки, ще не мають такого авторитету, як японські спортсменки. Головний тренер збірної України з синхронного плавання Світлана Саідова, яку також відзначили у міжнародній федерації, змогла побудувати топову команду, вважає Катерина Садурська.
«Є великі шанси на те, що можуть бути медалі в Токіо у 2020 році. Але є такий момент, що це Японія. А основною нашою конкуренткою є японська команда. Це буде видовищна боротьба, як і протягом останніх двох Олімпіад. У Лондоні 2012 року українська команда не відібралася в групі, тому що на кваліфікації наша команда програла 0,1 бала, так само, як і на Олімпіаді в Ріо, вже у фіналі. Це наші суперники, з якими ми вже пліч-о-пліч багато років ідемо. І вони дійсно класні», – каже Катерина Садурська.
Не лише синхронним плаванням сильна Україна. Михайло Романчук – нова зірка українського плавання, писали у соціальних мережах, після того, як спортсмен із Рівного здобув дві золоті та одну срібну нагороду на цьогорічному чемпіонаті Європи. Тож на світовій першості від українця також чекали медалі. На нагороду був налаштований і сам Романчук.
«Якщо їхати на чемпіонат світу і не думати про золоту нагороду, то можна взагалі не їхати. Звичайно, готувалася до боротьби. Трошки склалося не так, як хотіли. Хотілося виграти більше ніж 0,7. Я не очікував, що буде така боротьба до останніх метрів. Після попереднього запливу зранку, я думав, що просто встану, зроблю свою роботу і все. А виявилося, що розслаблятися не можна. Не те, щоб я вийшов «на розслабоні», просто я виходив уже з нагородою», – каже Михайло в коментарі для Радіо Свобода.
Михайло не лише виграв «золото» чемпіонату світу, але й встановив рекорд цих змагань та обійшов чинного олімпійського чемпіона італійця Грегоріо Пальтріньєрі. Хоча виграв у нього вже не вперше – минулого чемпіонату світу, коли Романчук став срібним призером, він також обійшов італійського спортсмена.
Найбільше за Михайла хвилювалися вдома – батьки, сестра та дружина. Мама Олена розповідає, звичайно, очікували, що син готує «сюрприз». Є така тенденція, якщо Михайло не розповідає напередодні старту про підготовку, а каже, що все добре, так і буде, каже мама.
«Коли ми дивилися заплив по інтернету, після нього папа мене «відкачував». Мені було дуже тяжко, зомліли руки, я останні 800 метрів, здається, разом із ним пливла. Звичайно, тішимося. І він дуже радий. Він дуже хотів цієї перемоги. Він просто така людина. Він ставить максимальні вимоги. Я знаю, що він завжди хоче більшого, ніж ми від нього вимагаємо», – розповідає Олена Романчук в коментарі для Радіо Свобода.
У дитинстві Михайло Романчук, як і всі діти, писав листа святому Миколаю. І щоразу під новорічною ялинкою знаходив саме те, що просив.
«Я постійно просив плавки, рюкзак, окуляри, шапочку», – каже Михайло.
«Коли він відплавав у басейні у 7 років, то попросив у Діда Мороза плавальну шапочку. І він її приніс. Коли було 8 років, то написав про окуляри. Тренери до цього часу не радили одягати окуляри, щоб дитина навчилася відкривати очі, не боялася води. А ще калабашку, дошку, яка допомагає плавати», – розповідає мама Олена.
Тепер новий чемпіон світу з плавання на дистанції 1500 метрів сам виступає «святим Миколаєм» – подарував своїй великій родині зимовий відпочинок на гірськолижному курорті. Молодшій сестрі Наталці правду про існування казкового героя Михайло не розповідає, каже, хай вірить у чудо. Сам же тепер вірить у свої сили та «золотий» тандем із тренером Петром Нагорним. Каже, попереду знову важка праця до наступного етапу – чемпіонату світу влітку. Але спочатку вболіватиме за дружину – представницю у стрибках у довжину – Марину Бех на світовій першості з легкої атлетики у лютому. Тепер у них сімейна традиція: один за одним здобувати перемогу.
