Голова Держдуми Росії В'ячеслав Володін минулого тижня заявив, що Росія мала б вимагати від України компенсацію за 25 років, упродовж яких Крим був у її складі. Для цього, на думку Володіна, Росія має звертатися до європейських структур.
Які перспективи можуть мати подібні позови Росії проти України, і як Україна судиться з Росією, зокрема за Крим, ведуча Олена Ремовська в ефірі денного ток-шоу Радіо Крим.Реалії обговорює з російським юристом, фахівцем з міжнародного права Володимиром Жбанковим.
‒ Ось що сказав В'ячеслав Володін 15 березня в Криму:
«Давайте ми доручимо нашим профільним комітетам, спільно з профільними комітетами Держради Криму, вивчити це питання, проаналізувати, прорахувати: скільки втратила економіка Криму через руйнівну політику України, яка тут насаджувалася, скільки втратив народ, які права були порушені. І через наші європейські парламентські структури ми з вами візьмемо й зобов'яжемо Україну компенсувати те, що втратив Крим за ці 25 років».
Що думаєте з цього приводу, Володимире?
Володін робить якісь неймовірні зусилля, з одного боку, намагаючись привернути до себе найвищу увагу
‒ Ця заява Володіна призначалася не стільки для наших вух і навіть не для вух у залі спільного засідання ‒ а для тих єдиних вух, до яких мріє дістатися В'ячеслав Володін. У минулу каденцію він був заступником керівника Адміністрації президента (Росії ‒ КР), до нього на уклін ходили губернатори й різні високі начальники. А в нинішню каденцію його викликали головувати до Держдуми, відповідно, статус Володіна від цього суттєво змінився. Він робить якісь неймовірні зусилля, з одного боку, намагаючись привернути до себе найвищу увагу, з іншого боку, зробити з Думи політичний суб'єкт, який раніше повністю втратив цю суб'єктність.
‒ А що можете сказати щодо змісту заяви Володіна?
‒ Особливо цікава частина про якісь європейські структури. Єдина структура, яка у зв'язку з цим приходить у голову, це Парламентська асамблея Ради Європи, де Росія вже багато років не має права голосу через як раз анексію Криму та численні порушення прав людини. Але зайняти руки нескінченних чиновників чимось треба, то думаю, що зберуть якусь команду, вони почнуть щось нараховувати, під це зроблять державну науково-дослідну роботу. Якась компанія отримає цей контракт під хороший відкат, і люди попрацюють, покращать свій добробут.
‒ Володін також запропонував вивчити питання про відповідальність Євросоюзу за соціально-економічне становище Криму, з урахуванням підтримки, яку ЄС надає Україні. Як це можливо?
‒ Ніяких правових підстав тут немає. Зате є потужна емоція: що ви до нас чіпляєтеся з відповідальністю? Інші ‒ що, не винні? Це аргумент із серії «у них негрів лінчують». Якщо не буде непередбачуваних подій, перспектив у цього немає ніяких.
‒ Радник міністра юстиції України Сергій Пєтухов вважає, що такими заявами В'ячеслав Володін намагається виправдати стан занепаду, до якого привела окупація Криму Росією, і що тут нема на що реагувати. Чи може Росія уникнути відповідальності за те, що сталося в Криму?
Якщо ви окупували якусь територію та здійснюєте там ефективний контроль, відповідно, поставили державну владу, притягуєте до відповідальності, створили правоохоронні органи, то ви й несете відповідальність
‒ Є така концепція ефективного контролю: якщо ви окупували якусь територію та здійснюєте там ефективний контроль, відповідно, поставили державну владу, притягуєте до відповідальності, створили правоохоронні органи, то ви й несете відповідальність. В останні п'ять років, що б не відбувалося в Криму, включаючи падіння метеорита, нестиме відповідальність за це Російська Федерація.
‒ При цьому вже існує низка позовів, які подала Україна до Росії через анексію Криму. Це претензії як держави в цілому, так і окремих компаній, які втратили активи на захопленому Росією півострові. Україна достатньо робить, як ви вважаєте?
‒ Труднощі в тому, що є не так багато міжнародних інституцій, де Росію можна притягнути до відповідальності. Є Міжнародний кримінальний суд у Гаазі та Міжнародний суд. Статут першого ні Україна, ні Росія не ратифікували, тому просто піти туди не вийде, і доводиться шукати складні шляхи. Є Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Україна врахувала негативний досвід Грузії й готувала позов більше ніж рік ‒ він був узятий на розгляд.
Інший вдалий приклад ‒ Україна судиться з приводу статусу Керченської протоки та територіальних вод із 2016 року в постійній палаті Третейського суду в Гаазі, використовуючи конвенцію з морського права. Мало того, що цей позов узяли до розгляду ‒ його розділили на дві справи. Одна стосується територіальних вод, інша ‒ протоки. Зараз, коли вже потрібно працювати щодо захоплення полонених Росією, є підготовлений ґрунт. Люди працюють без істерик, нервів, дуже поступово, з упевненістю правового катка. З іншого боку, про ці зусилля мало хто знає. Але рішення накопичуватимуться, деякі суди вже виграні.
‒ А що з їхньою реалізацією?
Примусити в нинішній ситуації Росію до виконання рішень досить важко. Далі будуть міжнародні санкції, але це буде досить довгий процес
‒ Примусити в нинішній ситуації Росію до виконання рішень досить важко. Далі будуть міжнародні санкції, але це буде досить довгий процес. Перспектив виграшу дуже багато. В Європейському суді з прав людини, якщо справа взята на розгляд, то статистика така: з усіх тисяч справ Росія виграла тільки дві. Щоправда, в Росії Конституційний суд ухвалив рішення, що може не виконувати рішення міжнародних судів, якщо це суперечить конституції ‒ це дуже екстравагантно, тому що в тій же конституції написано, що міжнародне право має перевагу над внутрішнім. Це деяка аргументація для невиконання рішень тут і зараз, але вони накопичуються. Рано чи пізно ситуація зміниться.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
