Кіно чи пропаганда? Крим у російських фільмах

У концертному залі «Зарядьє» у Москві наприкінці жовтня відбулася прем'єра фільму «Кримський міст. Зроблено з любов'ю!». У центрі сюжету ‒ російське будівництво в Керченській протоці, з яким пов'язані долі приїжджих робітників і місцевих жителів. Автором сценарію фільму виступила головний редактор телеканалу Russia Today Маргарита Симоньян, режисер ‒ її чоловік Тигран Кеосаян. У російський прокат картина вийшла 1 листопада.

Російський кінокритик Єгор Бєликов подивився фільм і розмірковує, наскільки це комедія, а наскільки ‒ пропаганда.

‒ Одне іншому не заважає. Очевидно, що легка комедія, яка б вона не була легка, може виконувати й пропагандистські цілі. В цьому випадку була мета просто зняти фільм про Кримський міст, тому що його збудували, але важко придумати про нього окремий фільм. Це не зовсім пропагандистська річ, не зовсім Крим, але там є сліди цілком конкретної державної ідеології. Міст ‒ це, швидше, декорація. Напевно, такий сюжет міг статися будь-де. Інше питання, що це не зовсім виконує видане їм державне завдання. Вони зняли досить вульгарну любовну комедію про багато різних пар, які прямо до відкриття Кримського мосту нарешті сходяться разом, що символізує досить дивні речі: Росія і Крим з'єдналися любовним, плотським способом. Я думаю, що закладене тут авторське послання досить смішне.

Єгор Бєліков нагадує, що фільм «Крим», знятий спільно з Міністерством оборони Росії, провалився в російському прокаті.

‒ Я не знаю, як буде з «Кримським мостом». Мені здається, він провалиться, але не так сильно, як «Крим». Все-таки «Кримський міст» ‒ дуже просте кіно, воно суперзрозуміле. Його широко рекламували на телеканалі НТВ, де працює Тигран Кеосаян, і на Russia Today. Подивимося, чи окупиться воно.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Крим»: вбивства, яких не було

Голова Держкіно України Пилип Іллєнко наголошує, що український кінематограф також досліджує кримську тему, але по-іншому.

‒ Ми не втягуємося в дуель фільмами, тому що ми не займаємося пропагандою так, як Росія, не займаємося перекручуванням фактів. Ми підтримуємо різні фільми, які зокрема стосуються і Криму, в різних жанрах і про різні історичні періоди. Можна згадати, наприклад, фільм Ахтема Сеітаблаєва «Чужа молитва», який вийшов у прокат торік перед «Кіборгами». Зараз завершений фільм, теж пов'язаний з Кримом, ‒ «Моя бабуся з Марса». Це міжнародна копродукція, її складно назвати пропагандою ‒ там є художня умовність, але у своїй темі він актуальний. Ми розвінчуємо міфи досить активно, але це не означає, що на кожний фільм у Росії ми маємо робити дзеркальний фільм в Україні. Треба формувати свій порядок денний, свій наратив, свою інформаційну політику.

Пилип Іллєнко нагадує, що наступного року в український прокат виходить фільм «Черкаси» про український тральщик, який під час анексії Криму відмовився здаватися російським військовим і вирвався на материкову Україну.

Український політолог, директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк пропонує орієнтуватися не на кількість, а на якість фільмів, що розповідають про Крим у Росії та в Україні.

‒ Росія, окрім пропагандистського кіно, з середини 1990-х нічого не знімає: про Другу світову війну, про Чечню, про Крим, внутрішня політика. Всі серіали ‒ з внутрішнім таким пропагандистським стрижнем. Кіно стало доповненням віртуальної політичної реальності, яку створює Путін. Те, що Симоньян ‒ авторка сценарію, вбиває будь-який натяк на культурну та художню цінність такого фільму. Не може одна людина однією рукою розігрувати схеми типу Петрова та Боширова (інтерв'ю з російськими розвідниками, яких звинувачують в отруєнні Сергія та Юлії Скрипалів у Великій Британії ‒ КР), а іншою рукою писати сценарії для фільмів. Насправді це тотальна пропаганда в стилі Геббельса. Україна ж зніме свої фільми про Крим, про Донбас. Творчий процес не такий швидкий, як нам хотілося б, але українське кіно відроджується. Один хороший фільм переживе мільйон пропагандистських. Правда житиме.

(Текст підготував Владислав Ленцев)