Міністр Лазебна про підвищення пенсій, накопичувальну систему, субсидії і заборгованість із лікарняних

Міністр соціальної політики Марина Лазебна каже, що якщо зараз не запровадити накопичувальну пенсійну систему, то це будуть великі втрачені можливості для громадян і пастка для держави. Чи потрапить на розгляд Верховної Ради цієї сесії законопроєкт, який би дав старт зміні пенсійної системи? Хто отримає підвищення пенсії вже першого липня, а кому і чому доведеться чекати осені? Чому так важливо змінити філософію підходу до прожиткового мінімуму? Кому доведеться підтверджувати право на субсидію? Про все це, а ще про погашення заборгованості з виплати лікарняних, нові можливості працевлаштування людей з інвалідністю у «Суботньому інтерв’ю» міністра соціальної політики України Марини Лазебної для Радіо Свобода.

Інна Кузнецова: Ми зустрічаємося напередодні Дня Конституції. І я не можу не почати розмову з міністром соціальної політики з питання, що таке соціальна держава?

– Мені сподобався вислів нашої віцеспікерки Олени Кондратюк, яка сказала, що в Україні День Конституції визначається, як суто юридично-професійне свято, а його треба відзначати як свято здобутих, гарантованих державою прав.

Безумовно, у ст. 1 Конституції написано, що Україна є соціальною державою. Що це означає? Що вся політика в державі має бути пріоритетно соціальної спрямованості.

Але, якщо чесно, мені найбільше подобається ст. 3 Конституції, де написано: держава відповідальна перед своїми людьми. Це означає, що держава повинна створити достатні необхідні умови для реалізації економічних, соціальних, культурних прав людини. Ось оце найголовніше.

– Я не дарма почала зі словосполучення «соціальна держава», тому що Верховна Рада на початку місяця ухвалила законопроєкт №3515. Але Федерація профспілок України вважає, що він фактично «руйнує підвалини розбудови соціальної держави України і реалізації людино центричної політики». Такі жорсткі слова. Законопроєкт цей стосується прожиткового мінімуму.

– Перше. Закон про прожитковий мінімум в Україні був ухвалений в 1999 році. У 2000 році був ухвалений ще один основоположний закон «Про державні соціальні стандарти і гарантії». Безумовно, ми рухаємося далі. І чому потрібна реформа або, я сказала би так, упорядкування прожиткового мінімуму? Тому що сьогодні прожитковий мінімум, який є в держбюджеті як розрахункова величина, який вважається як державний мінімальний стандарт, він є несправедливий. Тобто треба було визначити нову методологію і сказати, що прив’язано до цього прожиткового.

І тут потрібно згадати ст. 46 Конституції, де сказано: основні державні соціальні стандарти, як основний дохід існування, вони мають бути прожитковими. Але, наприклад, якщо ми сьогодні говоримо про прожитковий для непрацездатних, для пенсіонерів – це 1 769 гривень. Ми такі пенсії платимо трошки більше мільйону людей. І для мене це, як ганебне явище.

Ну, 1 769! Ми ж знаємо, що сьогодні це нереальний прожитковий. Це розрахунковий. Треба створити фактичний і до нього рухатися.

№3515 – законопроєкт депутатський. Є, до речі, у Верховній Раді і урядові законопроєкти. Ми відрізняємося. Ми запропонували іншу методологію. Ми сказали, що треба все відв’язати, що прив’язали до прожиткового мінімуму за ці роки, і навести порядок в цьому питанні.

№3515 теж має на меті визнати, який фактичний прожитковий, і до нього прив’язати соціальні виплати. Але там ще багато роботи для того, щоб він був сприйнятий суспільством і владою, тому що нам, владі, його виконувати.

– Ви сказали, що є урядовий законопроєкт. Але в другому читанні розглядатиметься лише №3515?

– №3515 ухвалений в першому читанні. І він буде доопрацьовуватися. Створена робоча група при Комітеті соціальної політики. Мої колеги туди теж увійшли як представники від міністерства, ми працюємо. І нам, безумовно, зараз працювати важко через підходи.

Тому що там прожитковий визначається, як відсоток від середньої зарплати. А ми подивилися світовий досвід. Навіть Білорусь. Вони теж зараз роблять реформу. Польща. Від середньої зарплати тільки визначається мінімальна зарплата. А як можна казати про мінімальний достатній рівень для людей, який визначається від середньої зарплати.

– Не лише профспілки виступили проти цього законопроєкту. Є і питання від «Реанімаційного пакету реформ» стосовно вимог встановлювати збори на рівні закону. І говорять про те, що будуть додаткові з’являтися збори, паспортні, наприклад, якщо це не унормувати.

– Правильно, тому що до прожиткового прив’язані і штрафи, і адмінпослуги, плата за них, все, що тільки можна, прив’язали. Тепер треба навести порядок. Сказати, що до прожиткового має бути прив’язано. Наприклад, мінімальна зарплата, мінімальна пенсія за віком і основні державні соціальні державні допомоги, які є основним джерелом існування людини. Ось це держава має гарантувати і виконати норму статті Конституції України.

Все інше – треба дивитися на різні умови, на адресність, на справедливість. Там вже можна дебатувати і дискутувати. Тут ще понятійні моменти, треба визначитися, як ми політику будуємо. І, безумовно, як на мій погляд, треба дивитися, що робили інші країни, які в них підходи. Тому що навіщо...

– ...придумувати велосипед, якщо він є винайдений.

«Алекс Піт» запитує: «Що буде з прожитковим мінімумом, відповідно з пенсіями і соціальними виплатами? Чи буде ухвалений законопроєкт №3515 і коли?».

– Бажано взагалі такі концептуальні закони ухвалювати до бюджетного процесу. Чому? Щоб вже закладати певні відсотки, певну суму коштів, яку ми гарантуємо, як держава по соціальних стандартах і гарантіях. Але ж це тільки перше читання. Потім друге читання, а процес бюджетний починається з середини серпня.

– Тобто це вже буде на наступний рік, очевидно?

– Я не знаю. Це зараз залежить від волі народних депутатів. І взагалі від якості, мабуть, цього законопроєкту. Тому що законопроєкт системний, порушує багато сфер. Його треба дуже обережно і виважено ухвалювати.

– А якщо міністерство, відповідно Кабмін не з усім погоджується, то роботи там доволі багато...

– Ні. Ми будемо працювати. Зараз Мінфін залучений, Мінекономіки оплатою праці займається. Наприклад, у нас є винагорода суддям. Вона прив’язана до прожиткового мінімуму, там 25 прожиткових. Якщо ми встановимо прожитковий, наприклад, на рівні 4 тисяч гривень. Тобто нам треба що, винагороди для суддів підвищувати?

Треба знайти баланс між інтересами держави і інтересами людей.

– Між тим, прожитковий мінімум з 1 липня змінюється.

– Прожитковий змінюється від того, який ще був закладений в бюджеті на 2021 рік. Він змінюється двічі на рік, у липні і в грудні.

– Скільки він буде зараз?

– 1 854 (гривень прожитковий мінімум встановлюється з 1 липня – ред.). Я завжди орієнтуюся на категорію з найменшим рівнем. Це на непрацездатних, пенсіонерів. Тому що від нього залежні всі доплати, які ми зараз будемо перераховувати, пенсії.

– І відповідно перерахунок пенсій з 1 липня для непрацездатних, про яких ви згадали, то це всього лише 85 гривень додається. Так?

– Правильно. У цьому році ми зробили вже декілька підвищень. Ми зробили 1 січня, коли піднімалася мінімальна зарплата. Ми зробили у березні індексацію для 8 мільйонів людей. В липні будемо перераховувати прожитковий для людей у кого доплати, надбавки ( шахтарські, дітям війни). Там є багато різних надбавок, доплат до пенсій, які розраховуються від прожиткового. І також підвищуються пенсії деяким категоріям пенсіонерів.

Треба сказати, що ми з 1 липня для більш, ніж мільйона людей, будемо індексувати по 100 гривень. Це та категорія людей, яка не потрапила в індексацію. В 2017 році було так ухвалене пенсійне законодавство, і деякі категорії людей вилучені з індексації. Індексація стала вибірковою. І тому ми не могли залишити. Тому що ціни зростають, житлово-комунальні тарифи зростають... Як не індексувати пенсії? Пенсія – це теж дохід. Вона має не знецінюватися. І це, до речі, теж норма Конституції, яку ми маємо виконувати. Тому зараз ще 1 мільйону додамо по 100 гривень. Це буде щомісячна доплата до пенсії.

Можливо, це вперше наш уряд (так, у нас був складний рік, пандемія, нам треба було людям допомагати всіма можливостями), не просто обмежувався підняттям рівня пенсійного забезпечення, у нас є пропорція. Під це підвищення потрапить 10,5 мільйонів пенсіонерів. І 5 мільйонів з них ми даємо цільові, адресні програми. Цим людям за 75 років, за 80 років.

– Але люди за 75 років мали з 1 липня отримати додаткове підвищення пенсій, що перенесено на...

– На 1 жовтня. Ми перенесли. Тоді у нас недостатньо було трошечки ресурсу. Але головне було зробити індексацію пенсій з березня. Тобто ресурс так був порахований, що ми перенесли на 1 жовтня програму «75 плюс». По 400 гривень всі отримають і будуть її отримувати щомісяця.

Але ще що найголовніше? Що в наступному році і ці 500 гривень, які ми платимо 85-літнім, і 400 гривень 75-літнім не будуть знецінюватися. Вони будуть також підлягати індексації.

– Але при цьому надбавка складе 8,2%, а інфляція при цьому 8,9%. І люди зразу вам скажуть: і де ваша соціальна держава?

– В наступному році, коли буде в лютому порахована інфляція за 2021 рік, знову таки на цю суму буде проходити індексація пенсій. От зараз ми індексацію провели на 11%. Як рахувався цей індекс? Це 50% індексу споживчих цін і 50% зростання середньої зарплати по країні. Знову ж таки буде інфляція – ми будемо підвищувати. Буде більший індекс, на який буде індексуватися пенсія.

Крім того, я ще забула сказати, що у нас в грудні очікується підвищення мінімальної зарплати. А сьогодні є такий державний соціальний стандарт, що мінімальна пенсія за віком для людей, у кого є вік 65 років і у чоловіка 35 років стажу, а в жінки – 30, вона має відповідати 40% мінімальної зарплати. Тобто вже у грудні цей стандарт буде піднятий до 2 600.

Я до чого підвожу? Що сьогодні прожитковий 1 769, а буде 1 854. Так, це ручне регулювання. Я погоджуюся. Тому було би непогано зробити якісний прожитковий мінімум, його порахувати і сказати: якщо в тебе є великий стаж, якщо ти у віці пенсіонер, ти маєш отримувати реальний прожитковий порахований для людини пенсійного віку.

Я, вже колись і президенту ходила казала, що найкраще було би зробити для людей з 75 років, у кого є стаж 30-35 років, мінімальну гарантію у 3 500. Так, є людина, у кого 74 роки і 9 місяців. Їй буде трошечки менше.

–На коли можуть особи у віці 75 років розраховувати, що вони будуть отримувати 3 500?

– Це був наш план на наступний рік, якраз на березень, на перше півріччя наступного року у нас такий план був. Але знову ж таки ми зараз входимо у дискусію, що буде з прожитковим. І тут треба вже дивитися, чи ми у змозі будемо все це потягнути фінансово, економічно.

– Для того, щоб ви це потягли фінансово, економічно, що потрібно зробити?

– Потрібно піднімати економіку. Потрібно, щоб в економіці були створені робочі місця, люди платили внески. От що таке солідарна система? Це коли все, що зібрали, роздали людям. Чим менше людей, хто платить внески, значить, ми тоді з бюджету даємо дотації Пенсійного фонду.

– Наскільки з часу нашої останньої зустрічі, яка була наприкінці грудня, ви просунулися у накопичувальній системі?

– Мені здається, що ми досить непогано просунулися. Я вам скажу чому. Скільки я даю інтерв’ю, говорю з журналістами, (а це, до речі, такі дуже молоді люди), вони мені кажуть: а чому ви її не впроваджуєте? Чому їх це так цікавить? Тому що, знаючи, що таке солідарна система, коли в тебе буде вік 60 років, у тебе повинен бути стаж 35 років.

У 2028 році це буде така норма– 35 років стажу, якщо ти хочеш піти в 60. А коли в тебе була би накопичувальна, то 60 років приходить твій пенсійний вік, який сьогодні в державі пенсійний вік, ти можеш розраховувати на свій власний накопичувальний рахунок. Не дай Боже що, це твоя власність, вона перейде у спадок, ти можеш на неї розраховувати, ти можеш на період на певний розрахувати. Хочеш – на 10 років. Дивлячись, яка сума.

– Але коли це буде ухвалено?

– Як ми просунулися? Ми міняємо свідомість людей. Це дуже важливо, що люди готові до власних пенсійних накопичень. Це надважливо.

Законопроєкт ми зробили. Сьогодні в Раді є вже декілька законопроєктів по впроваджуванню накопичувальної системи. Один із них на основі того, що Мінсоцполітики запропонувало. Я вам чесно скажу, дуже часто відбуваються наради під головуванням прем’єр-міністра і народних депутатів, Мінфіну, Мінекономіки, регулятора, тобто Національної комісії з регулювання цінних паперів і фондового ринку, щоб всі бачили свою зону і сферу відповідальності. Це не тільки робота Мінсоцполітики. Це більше фінансові інструменти. Треба підготувати людей. А найголовніше – треба людям казати, що ця система захищена.

– Коли документ дійде до зали під куполом?

– Вже на цій сесії мав би стояти на перше читання цей законопроєкт. Зараз там є дискусії...

– Як ви думаєте, встигне?

– Я думаю, що на цій сесії не встигне. Хоча мені сказали, що 29 червня він стоїть в порядку денному засідання Верховної Ради.

Для мене це було би найкраще. Чому? Ухвалити в першому читанні як основу, об’єднатися і доопрацювати. Я вважаю, що якщо ми її не впровадимо, то це будуть великі втрачені можливості для людей. Потім треба буде людям пояснювати, чому ми їм не дали таке майбутнє, яке могли би дати. Тобто це така пастка буде.

–Найближчим часом вже можна буде не звертатися до Пенсійного фонду, якщо тобі підійшов час виходу на пенсію, тобі відразу нараховується пенсія. Чи так це насправді?

– Так. Ухвалено закон. Він набув чинності 10 червня цього року. Сьогодні обліковується трудова діяльність людини в електронній формі на Державному реєстрі застрахованих осіб. І чого взяли 5-річний період? До речі, сьогодні кожна людина, і ви, і я, я вже теж цим користуюся і всіх закликаю, на веб-порталі послуг Пенсійного фонду створити собі кабінет і подивитися, а що про тебе знає Пенсійний фонд, про твої періоди трудової діяльності. Подивилися. Ага, ось цього немає періоду. Наприклад, до 2000 року навчання або якийсь був період короткий роботи. Можна доповнювати, сканувати, наприклад, робити ксерокопію своєї трудової книжки, передавати у Пенсійний фонд. Пенсійний фонд буде зараховувати.

Сьогодні роботодавці вже мають сканувати і передавати в Пенсійний фонд записи про трудову діяльність людей.

– Якщо мій чи ваш роботодавець цього не зробив, то...

– Краще зробіть це самі. Але в принципі роботодавці сьогодні зацікавлені це робити. Тоді вони будуть економити на своїх кадрових службах.

Єдине – що перехідний період ми зробили для того, щоб людей не лякати. Є люди, які хочуть користуватися паперовими книжками, не довіряють цифровізації, кажуть: а раптом буде щось втрачено. Ніщо не буде втрачено. Якщо у тебе є книжка – відкривай свій електронний кабінет на порталі послуг Пенсійного фонду і перевіряй.

Коли приходить пенсійний вік, твоя пенсія нараховується автоматично. І на наступний день, коли стався твій день народження і твій пенсійний вік, тобі вже приходить твій розмір пенсії. Може бути людина незгодна. Безумовно. Але тоді вона йде і там вже попрацюють з нею спеціалісти.

– Валентина запитує: «Чому не скасовується фінансова диспропорція у виплаті пенсійного забезпечення у військовослужбовців?».

– Насправді у нас є проблеми в пенсійному забезпеченні колишніх військовослужбовців або працівників начальницького, рядового складу внутрішніх справ, є такий розрив, коли сьогоднішні військові, які йдуть на пенсію, у них пенсія більша, ніж у тих, хто пішов раніше на пенсію. Тому треба постійно теж долати цю диспропорцію. Я думаю, що саме про це питання у людини.

І ми сьогодні шукаємо рішення, щоб також індексувати пенсії військовослужбовцям, вони теж не підпадають під індексацію. Це та категорія, вони, державні службовці і колишні працівники органів місцевого самоврядування.

– Ви якось говорили про те, що для пенсіонерів, які проживають на окупованих територіях, зараз створені ЦНАПи в Щасті, у Золотому. Але ви так само знаєте про те, що ці ЦНАПи не можуть обслуговувати громадян з окупованих територій у зв’язку з тим, що через КПВВ зась пройти.

Чи маєте ви інформацію про те, як громадяни з цих територій отримують цю пенсію зараз?

– Ми постійно стежимо за тим, щоб оті 626 тисяч пенсіонерів, внутрішньо переміщених осіб, як ми їх називаємо, отримували вчасно пенсії. І вони отримують.

Всі ці пенсіонери отримують пенсії на картки в «Ощадбанку», там немає жодної виплати через пошту. Тому ми дивилися, де ці люди, вони знімають кошти чи не знімають. Знімають. Користуються, виплати отримують,.

Але ж проблема не в цьому. Проблема в тому, що ми знали іншу кількість людей, яка в період з 2014 року навіть прийшла на територію підконтрольну Україні, яка заявила про себе і навіть була зареєстрована, облікована. Там було 1 100 тисяч. Але залишилися отримувати постійно тільки 626 тисяч. Тобто всі інші припинили приїжджати. Потрібні були ці довідки. Зараз вже ці довідки навіть, карантинний закон це припинив. Тому питання є і питання треба вирішувати.

Сьогодні я дякую Людмилі Денисовій (Уповноважений Верховної ради з прав людини, ексміністр соціальної політики – ред.). Вона опікується цим питанням. Тому що вона добре як соціальний міністр знає соціальне законодавство. Коли припиняється виплата, держава має поновлювати і так далі. Тобто це теж про права людини. І ми сьогодні напрацьовуємо це питання для поновлення виплат, скільки треба коштів, хто ці люди, як їм, наприклад, надавати такі...

– Чи є у вас такий підрахунок, яку суму мешканці непідконтрольних територій не отримали? Тобто вона нарахована, але залишилася?

– Є у мене ця сума. Вона дуже завелика. Розрахункова сума пенсійних виплат за період з серпня 2014 року по жовтень 2020 складає майже 900 мільярдів!

– Тобто нарахували, а вони там лежать?

– Ні. Це ті гроші, якби нічого не сталося, ми людям виплачували би пенсії. Але ж ми не знаємо, чи ті люди живі, де вони, хто вони. От це те, що я казала, що було до війни 1 278 тисяч пенсіонерів в Донецькій і в Луганській областях.

Але ми знаємо й іншу цифру, втрати надходжень до Пенсійного фонду внаслідок окупації окремих районів Донецької і Луганської областей також за період з серпня 2014 року по травень 2021 року. Це 141 мільярд гривень! Це втрати держави. І людські, і економічні.

– Є ще категорія людей, які раніше отримували пенсію, а тепер перестали, тому що вони не можуть доїхати. Чи є обрахована така кількість?

– Такої кількості немає. Я знаю, що Олексій Резніков, команда Мінцифри довго працювали над тим, як зробити це підтвердження, ідентифікацію цієї людини, щоб ми могли їй нараховувати. Сьогодні тільки завізувала проєкт розпорядження. Він розроблений Міністерством реінтеграції, він так і називається «Стратегія деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій». Можливо, там буде вектор і дорожня карта руху України до повернення територій і людей, найголовніше.

– Анна Сергєєва в телеграмі запитує: «Чи можливий перегляд виплат на дітей, з якого розрахунку щомісячна допомога на дитину складає 860 гривень?».

– Це питання стосується допомоги на дітей до 3-річного віку. Допомога при народженні виплачується спочатку 10 тисяч, а інша сума ділиться по 860 гривень до 3-річного віку.

Так, ми внесли законопроєкт перед 1 червням. Несправедливість обурює. І хоч трошечки треба допомагати людям. Ще в 2014-у чи в 2015 році зафіксували допомогу при народженні дитини в 41 тисячу гривень, трошечки більше. Вона не індексується, не переглядається. Вона теж знецінюється. Все в країні треба індексувати. Тому що це дохід людини. Так, можливо, мама й живе на ці кошти.

Тому ми ухвалили таке рішення, що, перше, вона вже повинна бути 50 тисяч гривень при народженні дитини. 25% видається відразу, а все інше – частинами. Але індексується щороку.

– Рішення ухвалене? Коли мама отримає?

– Законопроєкт в Раді. Якщо парламент ухвалить, Верховна Рада схвалить, ми відразу закладемо відповідні кошти в нашій програмі, там, де наші соціальні виплати. Я вважаю, що це треба зробити. І вже з січня наступного року виплачувати не набагато, але збільшені суми допомоги на дітей.

– Я дуже зраділа, коли прочитала, що Мінсоцполітики презентувало перший у світі портал, який враховує потреби людей з інвалідністю.

Щоправда, потім зайшла на цей портал, зателефонувала одному колезі, який би точно скористався цим. Він ще запитав в інших. Але вони про це нічого не чули.

– Ми про це як могли розказували. Це, до речі, другий наш пілотний проєкт. Перший був «Почуй мене». Це коли слабкочуюча людина може звернутися в міністерство дистанційно через відеозв’язок, сурдоперекладача і поставити своє запитання і отримати тут же ж відповідь. Для нас це взагалі такий прорив, що сьогодні ці люди не ізольовані.

Другий наш пілотний проєкт – це «Працюй вільно». Такий національний соціальний портал, вперше в Україні. У нас є вкладка на сайті Мінсоцполітики. Можна зайти. Ти зразу заходиш на портал. І там є розділ для роботодавця. І там будуть люди з інвалідністю.

На цьому порталі (чому ще, мабуть, він перший у світі?) ще є карта доступності. Всі заклади, які є в Україні, на предмет доступності для людей з інвалідністю. Це може бути перукарня, кафе, якийсь заклад харчування, школа, це може бути навіть міністерство, яке можна показати, чи воно доступне для людей з інвалідністю. І я цим навіть горджуся. Що якщо ми всі цю карту ще заповнимо – це ж також діагноз нам, владі.

– Мій колега, людина з інвалідністю, сказав про те, що роботодавці не мають мотивації для того, аби брати на роботу людей з інвалідністю.

– Є Фонд соціального захисту людей з інвалідністю, куди платяться, як ми кажемо, штрафні санкції тих роботодавців, які не працевлаштовують. Сьогодні є обов’язкова квота влаштування людей з інвалідністю.

До речі, перед тим, як запускати цей пілотний проєкт, ми ще робили анкетування. Ми просили роботодавців: поговоріть з нами, що вам заважає. І ми представляли ці результати опитування. Так от, Фонд соціального захисту людей з інвалідністю – ми не можемо відразу всі робочі місця, які хочуть роботодавці, пристосувати для людини з інвалідністю. Але потрошечки будемо це робити. Наприклад, купувати планшети для слабкочуючих, зразу буде відеозв'язок з центром перекладу жестової мови. Або ще якісь.

Ми думаємо сьогодні, як зробити так, щоб з’єднати роботодавця і працівника.

– З тим, аби їх все-таки брали на роботу, а не прилаштовували трудову книжку.

– Оце дуже важливо! Я взагалі вважаю, що це ганебне явище. Це таке приниження, коли «давай нам трудові книжки». Ми знаємо ці приклади. І ми знаємо, хто це робить.

Але роботодавці готові будуть брати. Це, як сказала одна людина, повинно стати модним, що в тебе працює людина з інвалідністю.

До речі, ми ще зараз розробляємо таку цілу систему стимулів для роботодавців для того, щоб вони працевлаштовували. Їм треба допомагати.

– ФОПи звільняли від сплати єдиного соціального внеску до червня у зв’язку з карантином. Була допомога по 8 тисяч груднева і квітнева. Скільки людей скористалося такою допомогою?

– Приблизно однакова кількість. Ми закрили цю програму у травні. Останній транш був спрямований з держбюджету. 340 тисяч фізичних осіб і найманих працівників, які призупинили свою роботу у «червоних» зонах. Тому що це важливо. Ми брали тільки ж тут, де були «червоні» зони. Але я хочу підкреслити, що цей закон на цілий рік. Що, не дай Боже, буде знову сплеск, будуть посилені обмежувальні карантинні заходи, знову можна цей закон відкрити до реалізації у випадку, коли підприємцям і їх працівникам потрібна буде допомога.

– Скільки це у грошах?

– Наприклад, по ФОПах 2,8 мільярди гривень на цю програму пішло. Це за цей період весняний. І груднева. Вони приблизно однакові були у нас.

– Ви неодноразово говорили про хибність рішення 2019 року щодо переходу Служби зайнятості від Мінсоцполітики до Мінекономіки. Чи дослухаються, чи ні?

– Не дослухаються. Але я буду все одно це робити своїми силами. Ну ось, дивіться. Ми проводили проєкт «Рука допомоги», ще колись я теж була до нього дотична. Там Центр зайнятості головний був суб’єкт, коли малозабезпеченим надавалися кошти на відкриття власної справи. Ми це будемо робити в наступному році. І знову будемо співпрацювати з центрами зайнятості. Але ініціює це Мінсоцполітики.

Так само «Рука допомоги» для людей з інвалідністю, для тих, хто хоче відкрити власну справу. Крім того, «Працюй вільно». Мені здається, це також могли і центри зайнятості запустити цю програму. А ми її самі зробили і будемо далі просувати.

Я буду робити все також необхідне, щоб людей залучати на ринок праці. Я за вудку, тому що вудка – це ефективніше, ніж риба.

– Добре. Але от ви приходите до президента і кажете: давайте давати вудку?

– А він погоджується. Він розуміє, що це самореалізація. Це те, що я кажу, філософія соціальної політики – не надання пільг, а створення можливостей.

– А ви кажете: поверніть мені центри зайнятості!

– Я так президенту не казала, поверніть мені центри зайнятості. Але ми будемо політику робити. Це ж в синергії можна робити. Це ж не обов’язково там вже такий поділ.

– Ви, мабуть, читали, минулого тижня в «Українській правді» була стаття, в якій цитувалась така фраза: я бачу якусь втому емоційну «першого» від всього Кабміну, на Банковій «висить у повітрі», що восени треба уряд перезавантажувати, тому що майже до всіх є питання: і до Лазебної, і до Тарана, і до Абрамовського, і до решти.

Як ви думаєте, ця «втома», якщо вона є, то з чим пов’язані питання до вас?

– Можливо, я маю запитати своїх керівників. Я, безумовно, не ідеальний керівник, роблю все можливе, можливо, не достатньо, але я намагаюся робити дуже багато реформ і закладаю такі камінчики (ця ж посада не вічна, все одно колись доведеться піти з цієї посади і дати іншим проявити себе та скористатися можливостями), я впевнена, що те, що ми сьогодні закладаємо у багатьох сферах в соціальній політиці, буде продовжуватися. І це для мене найголовніше. І воно мене тішить. Але, звичайно, мабуть, є претензії.

– Але вам такі претензії висловлювали?

– Не було такого...

«Берегиня» запитує: «Третій місяць влада в умовах пандемії не виплачує громадянам лікарняні. Такого не було в найтяжчі роки активних військових дій. Коли будуть ці виплати?».

– Це теж одне з моїх найболючіших питань. Зараз, слава Богу, зменшилося інфікування, зменшилася кількість лікарняних заяв. І ми маємо змогу всі кошти, які находять від єдиного соціального внеску, спрямовувати на погашення заборгованості.

За минулий тиждень ми погасили заборгованість на 300 мільйонів. Це 10% від тієї заборгованості, яка є. 60 тисяч осіб вже отримали лікарняні. Це ж знов-таки економіка.

– Тобто зараз заборгованість на 3 місяці, так?

– Ні, у нас заборгованість 26 днів від початку.

–Два тижні, термін.

– Але ще на цьому тижні ми перерахували з держбюджету 400 мільйонів. І знову ж таки погасимо заборгованість. Тобто я вважаю, що за цей період, коли немає такого масового захворювання, ми маємо максимально погасити заборгованість. Я так орієнтуюся, що на 25% ми її до липня погасимо.

– Допомога родинам медиків, які загинули. Взимку це було дуже катастрофічно. Як зараз? Чи налагодили ви вже все це?

– У нас є спрощений механізм. Сьогодні вже не Держпраці робить розслідування, чи це загибель медика на робочому місці, чи ні. Але все одно, якщо говорити про пропорцію, десь 40% на 60%. 40% – це ті, що підтверджуються, що це на робочому місці. Інші не підтверджуються. Там, де підтверджені випадки, виплати йдуть, кошти є, заборгованості немає.

Але є таке питання, що немає родичів, кому виплачувати. І я от вчора дивилася: 134 виплати ми зробили, але 75 – медики загинули, але немає родичів в розумінні Сімейного кодексу, кому ми повинні дати ці кошти.

– Зміни щодо надання субсидій, зміни ці з’явилися. Я прочитала, що субсидії отримували люди, які купували «мерседеси», трошки виглядало дивно.

– Так. Трактори...

– Але, разом з тим багато «паперотворчості».

– Немає. По-перше, є дві програми в державі для підтримки людей у разі росту тарифів. Перша – це пільги. Це знижка від 25% до 100% в залежності від категорії пільговика. Таких людей 1,6 мільйони в Україні. По опалювальному сезону я кажу. І середній розмір такої пільги, оплати від держави 1 тисяча гривень. Звичайно, друга форма підтримки чи державної програми – це субсидії. Це 3 мільйони домогосподарств. В опалювальний сезон було 1 800 гривень – середній розмір такої субсидії.

Минулого року ми тричі спрощували програму субсидій. Ми на 50% збільшили соціальні норми, бо знали, що люди вдома. Ми дозволили зайти в програму субсидій безробітним, які стоять на обліку в Центрі зайнятості,.. Ми їм сказали: можете брати тільки довідку, покажіть, що ви на обліку, що ви втратили роботу в час пандемії.

Розширили програму субсидій для багатодітних, дитячих будинків сімейного типу, для прийомних сімей. Ми там не враховуємо спожиту електроенергію. Тому що багато дітей – великі обсяги. Тобто робили дуже багато, але коли завершився опалювальний сезон, і Мінфін, проводячи верифікацію, показав нам дороговартісні покупки, купівлю валюти на понад 1 мільйон гривень, депозитні рахунки...

– На 1 мільйон гривень – це не одна людина купувала.

– Так. Там сумарно. Але все одно. Це ж не про справедливість. Тобто програма субсидій для тих, хто самотужки не може, це про низькі доходи. Держава допомагає своїм людям. Тому було ухвалене рішення дещо посилити ці критерії. Але знову ж таки депозит сьогодні враховується, якщо там 100 тисяч гривень. Якщо є більше, ніж одна квартира, більше, ніж один транспортний засіб. Знову ж таки ми зробили виняток. Якщо це квартира у сільській місцевості або часткова власність. Ми всі ці речі врахували для людей.

Але найголовніше було – це автоматичний перерахунок зробити, щоб люди знову ж не приносили. А приноситься всього два документи. Це декларація про майновий стан і доходи та заява. Там немає нічого. Тому ми сказали: всі, хто отримував субсидію в минулий опалювальний сезон, ми зробимо це без звернення громадян. Органи соцзахисту передадуть ці дані Мінфіну, вони перевірять всі ці критерії. По тих критеріях, якщо нічого не змінилося, всі автоматично отримають перепризначення субсидій. Але є там 400 тисяч людей, які прийдуть, принесуть заяву і декларацію про доходи і майновий стан.

– У вас були непорозуміння, якщо я правильно висловлююся, з колишнім в.о. міністра енергетики стосовно цін на газ. Тепер міністр змінився, але з цінами поки ясності немає.

– Я тільки сьогодні (розмова відбулась 22.06 – Ред.) говорила з міністром енергетики, він зараз готує проєкт рішення стосовно того, як для вразливих (те, що стосується електроенергії) категорій населення зробити диференційований підхід. Ми сьогодні з ним на цю тему спілкувалися. І в мене є повне розуміння, і він розуміє, що людей треба підтримувати. Йому треба балансувати на ринку, а нам треба, щоб люди були захищені і не було соціальної напруги.

– Це про електроенергію. А про газ?

– Там теж йдуть, можливо, якісь річні продукти, тарифи. Ми сьогодні ще не бачимо коливання, ще не опалювальний сезон. Ми сьогодні про це говоримо якби спокійно. Але знову ж таки ми кожен квартал, півріччя аналізуємо, моніторимо ситуацію. Тому що в разі нестачі коштів знову будемо змушені звертатися за підтримкою до держави, знову виділення коштів. Тому сьогодні поки у нас все нормально.

Наше головне сьогодні завдання – перепризначити субсидії, нікого не залишити, як то кажуть, «за бортом». Будемо йти в опалювальний сезон – будемо вирішувати. Але точно люди не мають потерпати. Вони взагалі не мають про це задумуватися. Не можеш сплатити – маєш користуватися програмою адресних підтримок.

– Цим тепер більше займаються громади?

– Сьогодні є декілька способів. Громада теж. Всі, хто бажали, більш такі просунуті громади від Мінсоцполітики отримали програмний комплекс, який так і називається «Соціальна громада». Вони сьогодні можуть робити електронні справи, передавати вже в управління соцзахисту на призначення 67 видів соціальних допомог, у тому числі і субсидій.

І ми ще будемо розширювати цей комплекс. Це ж зручно. Це ж за місцем проживання людини, не треба їхати. Сьогодні відбулася децентралізація, укрупнення районів. Район може бути за 100 км. Навіщо людям створювати такі негаразди?

– Чим в результаті завершилася історія з «Укрпоштою» і виплатою пенсій через «Укрпошту»? 60 гривень не така вже й то мала ціна, не знаю, скільки поштар має з тих 60 гривень, які отримує на доставку однієї пенсії «Укрпошта».

– Ми сьогодні порозумілися. Ми взяли тайм-аут для підготовки «Укрпошти». Тому що ми сказали, що ми хочемо, щоб ви запропонували людям, якщо ми вже такі тарифи платимо вам за доставку додому, зручний, гарний спосіб отримання того, що, до речі, записано в законі, що людина має право вибору, як їй отримувати свою пенсію.

«Укрпошта» буде готуватися до того, щоб давати спрощені або зручні, комфортні умови для людей. Тому що ми в минулому році, чому ми так (і це, можливо, теж нас десь так заділо), я просила, давайте ви будете приходити до людей, а люди будуть сплачувати. Принесіть їм планшет, я не знаю, хай вони вам сплачують комунальні послуги. Візьміть від інших категорій пенсіонерів заявку по гарячій лінії, прийдіть до них додому, хай вони сплатять комунальні послуги. Я дуже не хотіла би, щоб люди стояли в чергах і інфікувалися, наражалися на небезпеку.

І тому ми сьогодні домовилися, що беремо один рік на підготовку, будемо працювати з людьми, але, звичайно, люди мають отримувати дуже комфортні умови для них. А маломобільні мають ще гарантований такий соціальний захист мати, як пакет від держави – доставка додому.

Ми, до речі, вивчаємо міжнародний досвід. Ми не єдина країна, яка з цим стикається. І дуже цікавий досвід.