Секретар РНБО Данілов про «мінський процес», «вагнерівців», конфлікт Порошенка й Зеленського та «хутір» Київ

Секретар РНБО Олексій Данілов каже, що Україна боронить Європу, в той час як Путін доволі активно просувається по вісі Пекін-Москва-Берлін. Він закидає країнам-партнерам, що вони не виконують свої обіцянки, натомість «7 років нас водять по «мінському процесу». Олексій Данілов каже, що не знає, хто така Ірина Круг, але якщо вона виступала з концертами в Криму, то в Києві – не буде.

Чи є міжособистісним конфлікт Зеленського й Порошенка? Чому РНБО не займається Портновим? Чому Україна купує російський бітум? Чи треба переходити на латиницю? Про це і більше секретар РНБО Олексій Данілов говорив у «Суботньому інтерв’ю» Радіо Свобода.

Інна Кузнецова: Ви цього тижня відзначали день народження . Як правило, у день народження згадують щось таке родинне, дитинство. Що згадували цього тижня з Красного Луча (Хрустального)?

– Згадувала мама. Я її врешті-решт забрав з Луганська. Вона зараз мешкає з нами. У неї були спогади, як це відбувалося в 1962 році.

Залишилися знайомі, друзі, які з певних причин не можуть покинути територію. Це особисті причини, пов’язані переважно з батьками, яких вони не можуть кинути. І, звичайно, у нас є така традиція – обов’язково відвідати тих людей, які поховані. І коли ти не можеш цього зробити, то це боляче. Я не можу відвідати могили своїх рідних, своїх друзів, які поховані в місті зараз Хрустальне (раніше це був Красний Луч), в Луганську, в інших містах.

– Зараз там відбувається масова паспортизація. Дехто пов’язує це з виборами до Держдуми Росії, які відбудуться 19 вересня. Ви говорили кілька місяців тому про те, що вже 620 тисяч паспортизовано.

– 630 тисяч. Відбувається окупація Російською Федерацією. Це має назву окупація, коли вже людям неможливо жити без російського «аусвайса». Це свого часу, як Гітлер окупував території, видавав відповідні документи, там, де був символ нацистської Німеччини. Те ж саме зараз робить Російська Федерація, видаючи ці документи. Тому що без цього документу, на превеликий жаль, переважна більшість людей не може жити на тій території. Вона не може піти у лікарню, вона не може віддати дітей до школи. Це називається окупація.

На жаль, світ став настільки цинічним, що ніхто на це не звертає увагу. Їм в переважній більшості байдуже, що відбувається на нашій території. Це є велика проблема.

– Була «Кримська платформа», були зустрічі в США з найвищим керівництвом. Що партнери-союзники обіцяють з того, про що не говорили?

– Обіцяти і робити – це дві різні речі. Обіцяли нам дуже багато. Обіцяли, починаючи з 1991 року і з 1994 року. Ми пам’ятаємо, що була обіцянка відносно Будапештського меморандуму.

Ми покладаємося перш за все на себе і на своїх справжніх партнерів. Мені дуже приємно і я був дуже вражений, коли така кількість партнерів підтримала «Кримська платформу». Але зараз після цього мають бути дії. Ви бачите, що зараз відбувається в Криму. Порушення прав людини, людей забирають до в’язниць, людей лишають можливості жити, їх катують. І ось це словосполучення «ми занепокоєні» на сьогодні, я вважаю, занадто замало для того, щоб все це продовжувалося в сучасному світі.

– З вашої точки зору, що це мало би бути замість «ми занепокоєні»?

– Це мали би бути активні дії.

– У чому вони мають полягати?

– Вони можуть бути різні: економічні, фінансові. Мова не йде про військову складову, тому що це, по-перше, неможливо у сучасному світі. Для того, щоб вирішити питання військовим шляхом, треба розуміти, що через це буде гинути велика кількість мирного населення.

Повірте, наші ЗСУ у змозі очистити територію Донецької і Луганської областей. Ми можемо повоювати за територію Криму. Але треба мати на увазі, що ми не можемо допустити, щоб десятки, сотні тисяч людей полягли під час таких військових операцій. Тому що у нас якраз є розуміння того, де є ця межа. Але це не значить, що у разі необхідності ми не будемо цим користуватися.

– Ось цей «раз необхідності» – це якась ну не червона лінія, а межа... може наступити після чого?

– Перед відвіданням президентом України Парижу було закрите засідання РНБО. І там було затверджено 5 сценаріїв розвитку подій. Зараз ми йдемо за першим сценарієм. Сценарієм вирішити ці питання політико-дипломатичним шляхом. Далі будемо дивитися, що буде відбуватися.

Наголошую, що, на превеликий жаль, Російська Федерація не зупиняється, не виконує жодних домовленостей, які були досягнуті, в тому числі в Парижі щодо відкриття пунктів пропуску, щодо полегшення життя тих людей, які сьогодні знаходяться в окупації. Жоден додатковий пункт пропуску не відкриває Російська Федерація.

– Там не лише нові пункти пропуску не відкривають, а й КПВВ зачинені. І всі люди, яким потрібно з гуманітарною метою приїхати на підконтрольну Україні територію, мусять їхати через Російську Федерацію.

– Це якраз мова йде про те, що все, що там відбувається, воно знаходиться під повним контролем Російської Федерації. І всі це бачать, всі це розуміють. Вся Європа це бачить і розуміє. Але переходити до більш активних дій їм лячно. І це треба визнавати. Але тоді ви маєте про це сказати публічно, офіційно і перестати, я перепрошую, як у нас в народі кажуть, «водити козу» 7 років. Це неприпустимо!

– Що вони мали би робити? Це мають бути санкції?

– Я ще раз наголошую, що це мають бути активні дії. Санкції, як ми бачимо... певну роль свою виконують. І ми хотіли би, щоб вони обов’язково продовжилися. Більше того, посилювалися. Але ми бачимо, що відбувається з «Північним потоком-2».

– Що, до речі, зараз по «Північному потоку»? Яких заходів Україна вживає?

– Ми вживаємо ті заходи, які ми можемо вживати. Треба розуміти, що якщо би була позиція інших країн більш активна в цьому плані, то нам було би набагато легше. І мова йде не тільки про економічну складову.

Коли ми з вами записуємо інтерв’ю, в цей день у нас якраз відбулося засідання робочої міжвідомчої групи щодо того, що стосується ситуації, пов’язаної з нашими морським простором.

Коли Російська Федерація будує свої газогони по дну того чи іншого моря, треба розуміти, що це інфраструктура, яку вона має захищати. І кількість військових кораблів, які найближчим часом появляться на шляху проходження «Північного потоку-2», я можу собі уявити, як це буде виглядати. Чому цього не розуміє Європа? Ну, дивна така ситуація.

– Взагалі ніхто не говорить про «Турецький потік». Наскільки він небезпечний?

– Справа в тому, що тут питання обсягів, які рухаються по тих чи інших газогонах. І на сьогодні Російська Федерація має на меті обійти повністю з усіх боків Україну, нас як транзитну державу залишити без транзиту. І якщо би ці партнери були би партнерами, то вони більше... Ви кажете: що треба робити? Треба більш активно в цьому плані працювати. Але для них, на превеликий жаль, гроші сьогодні є домінантою. І права людини, інші речі, які декларують демократичні суспільства, відходять, на превеликий жаль, останнім часом на другий план. І це вже факт, який не треба доводити.

– Ви якось говорили про те, що для Російської Федерації головне навіть не Україну забрати, а розвал ЄС і така собі вісь Пекін-Москва-Берлін. Наскільки зараз Путін просунувся по цій вісі?

– Ви ж бачите, що просувається. І просувається доволі активно (Путін по вісі Пекін-Москва-Берлін – ред.), не зупиняється. Я не якийсь оракул. Це воно намальовано. І це не тільки моє розуміння, будь-яка людина, яка має логіку, бачить, що відбувається.

І я останнім часом партнерів ділю на (недипломатично, але так, як є) тих, які активно діють, і ті, які дивляться, чим це все буде закінчуватися. 7 років нас водять по «мінському процесу» німці з французами, дві країни, які є перемовниками з Путіним, з Україною. Вони кажуть: Путін не визнає, що вони є сторона-агресор. То почекайте, окуляри вам треба виписати, що вам треба зробити ще, щоб ви побачили, що це російська агресія, окупація території суверенної країни в ХХІ столітті?! Що ще кому незрозуміло?

298 людей вбили, збили літак. Всі розуміють, хто винен в цьому. 7 років триває слідство! Ми можемо повернутися до тієї диктатури, до того, я перепрошую, фашизму, який був в 1930-их роках на території Німеччини? Ви туди рухаєтеся спільно зі своїми друзями чи як?

– Україні можуть закинути, що Україна не робить те, те і те...

– Те, те і те – це що?

– Судова реформа....

– 14 тисяч громадян нашої країни, які полягли за нашу незалежність! Хто що може закидати?! Хто може закидати нам?! Ми боронимо сьогодні Європу від цієї навали. Вони цього не бачать, не розуміють? Якщо ми, не дай Боже, програємо, то де вони будуть? Вони будуть у вас у Варшаві, у Вільнюсі, в європейських містах. Ви цього не розумієте? Тоді треба бути взагалі сліпим і не розуміти, що відбувається.

Зараз ситуація, яка відбувається штучно на газовому ринку – це так само шантаж Російської Федерації. Дивіться, ціна газу – ви бачите яка доходить. Нафтодолари – зараз я вже не знаю, скільки їх там буде в Російській Федерації. Де ж ваші ось ці інструменти, які мають регулювати всі ці речі? Не може бути ринку, коли ви починаєте, умовно кажучи, зі 100 доларів, а потім 600 доларів. То не ринок, то вже зовсім інші речі. Таких стрибків не буває.

– А все-таки партнерам про це розказують?

– Я про це партнерам розказую постійно.

– І як вони реагують?

– І дуже багато партнерів роблять вигляд, що вони дуже заклопотані з цього приводу. Вони стурбовані.

– Ну, зараз у них Афганістан.

– Ви хочете, щоб ми з вами поговорили про Афганістан? Це якраз про демократію. Чи можна в країні, в якій існують свої вікові традиції, там, де є своя релігійна складова, де переважна кількість населення не мала і не має освіти, що ви хочете там зробити? Ви хочете насадити? Неможливо! Неможливо. Це було доказано, починаючи з того, як в 1979 році туди зайшов СРСР. Це було після того, як почалися всі ці речі.

– Які уроки Україна винесла з Афганістану?

– Перш за все ми чітко маємо розуміння, що ми маємо сподівання, що партнери будуть більш активно нам допомагати. Але нам своє робити. Крім нас ніхто нашу країну захищати не буде. І останнім часом Володимир Зеленський як Верховний головнокомандувач, як президент нашої країни – максимально займається активізацією того, що стосується військової складової.

У нас на засіданні РНБО затверджені дві дуже потужні, фундаментальні програми. Перш за все це програма нашого ракетного переозброєння. І це програма, що стосується нашого флоту.

Коли Російська Федерація забрала власність нашої країни, ми на сьогодні те, що стосується (і зараз навіть не про флот, а зараз про музейну колекцію) скіфського золота, яка перебувала за межами нашої країни, 7 років не можемо її повернути. Суди йдуть! А з ким ви судитеся, друзі? Як наша країна за нашу власність має з вами судитися? Поясніть мені, будь ласка. Яке відношення Російська Федерація має до нашого майна?!

А скажіть, будь ласка, цей рейс, який летів, він з якої країни вилетів? З Нідерландів. Це країна Європи? Це країна – член НАТО? А 298 людей – скільки з них було громадян, які були під захистом НАТО? Тиша?

А літак, який в Мінську посадили? Літак країни НАТО, країни ЄС. Тиша?

Ми займаємося своїм. Нам своє робити. Я ще раз наголошую, що крім нас нашу країну ніхто захищати не буде. І це треба усвідомити. І ми це усвідомили. І ніяких надій на те, що сюди прийдуть якісь військові і будуть боронити нашу країну, у нас немає.

Допомога та, яка сьогодні є по озброєнню, по навчанню, то це дуже важлива складова. І ми вдячні тим партнерам, які нам це допомагають робити. Але коли наші партнери не мають бажання постачати нам захисні речі... До речі, німці нам нічого не постачають, вони вважають, що вони не можуть. Я не знаю чому. До речі, німецької зброї в Афганістані більше, ніж достатньо було.

– Плануються ще рейси українських літаків військово-транспортних з Афганістану?

– Ми обов’язково заберемо всіх наших громадян з Афганістану. Як це буде, які це будуть рейси, в який спосіб це буде відбуватися? На сьогодні 159 громадян мають бажання покинути цю країну. Ми зробимо так, що вони мають бути вдома.

– Декілька днів тому було оприлюднене розслідування СNN, американського телеканалу, стосовно ПВК «Вагнер», відомого вам. І вже дехто коментував, що, мовляв, у СNN немає доказів. Що ви можете з цього приводу сказати? Наскільки відповідає дійсності те, про що говорить СNN?

– Я не знаю, що є в СNN. Я заявляв лише і заявляю дві речі. Перша. Жодного документу про будь-яку операцію в апараті РНБО, я не знаю її назви, не існує. І це я вже один раз казав. Друга річ. Коли починають публічно проговорювати про ті чи інші спецоперації, які мали би проводити спецслужби, то це моветон. Ніхто не знає, що відбувалося. І про це, навіть якщо була операція зірвана чи не зірвана, коли починають публічно про це говорити, я ще раз наголошую, це речі... Розвідники так не роблять. Давайте так скажемо.

– То вони тепер колишні ж розвідники.

– Ви вважаєте, що є колишні розвідники?

– Вони звільнені.

– Якщо ви присягали державі, ви маєте розуміти, що є інтереси держави.

– Тут кілька запитань під різними ніками з мережі «Твітер». Чому підсанкційна російська мережа Mere далі працює?

– Це один із фейків, які закинули нам, що нібито працює та мережа. Покажіть, де ця мережа є, де ця мережа існує? І ніки, це одна з таких складових гібридної війни, яка відбувається кожного дня. Вона набирає оберти. Коли Російська Федерація починає закидати якісь речі, покажіть мені цю мережу, де ця мережа є.

Хлоп, який колись працював в якісь інституції, каже, що вони мають бажання відкривати там 40... Послухайте, я вже казав меру Миколаєва: хоча би один відкриється, я побачу, що він буде робити? І там ще в одному місті – у Павлограді – нібито казали. Коли дали команду перевірити, то нічого там немає. Повірте, ми відслідковуємо всі ці речі.

– Ще запитують, чому на 7-ий рік війни Україна почала бітум купувати в Росії? Це теж фейк?

– По-перше, не в Росії, а в Білорусі. Якщо б нас свого часу не доводили би до такого стану, коли знищили всі наші нафтопереробні заводи майже – Лисичанськ, Одеса і багато інших – це ж була спецоперація Російської Федерації, але вона була в закритому режимі, коли вони все це брали і знищували.

Нам треба будувати дороги. Ми маємо з неба взяти бітум? Якщо в Білорусі є цей бітум, то ми там беремо. Оцих розумних – їх дуже багато! Звичайно, давайте від всього відмовимося, друзі. Але давайте спочатку побудуємо.

– Багато країн проти режиму Лукашенка, санкції запроваджують...

– І ми проти режиму Лукашенка. Ну, запропонуйте бітум. Давайте тоді дороги не будемо будувати. Тоді ж зв'язок зворотній. Давайте на тих колдобинах, які в нас були 30 років, не будемо будувати дороги. Запропонуйте, де цей бітум взяти? Давайте брати бітум в США. Але скільки він нам буде коштувати? Вони нам подарують? Ні. Є так званий критичний імпорт, який немає де взяти.

От на сьогодні наша атомна енергетика побудована в такий спосіб, що ми змушені частину цих твелів брати в Російської Федерації. Так само треба нам це закидати? А без світла ніхто не хоче сидіти? Не хоче. Так що робити? Ми займаємося.

Крайній візит, який був у президента Володимира Зеленського до США, там якраз проговорювалося те, щоб будувати малі атомні станції, блоки. І ми домовилися, що те, що буде відбуватися на сьогодні спільно з американськими компаніями на Хмельницькій атомній станції...

– Закон про деолігархізацію. Він трохи застопорився. У Венеційську комісію відправляють?

– Пані Денісова по захисту прав людини? По захисту олігархів. У мене когнітивний дисонанс. Кожного дня є знущання Російської Федерації відносно громадян України. Чому ж пані Денисова не відправляє ... кожного дня в ті інституції, в які вона мала б відправляти? Її турбують олігархи? Вони турбуються за олігархів?! Коли президент Зеленський каже, що нам треба все це в якийсь спосіб довести, що це не має працювати в нашій країні, починається ґвалт: треба захищати олігархів! Люди добрі, ну що ж таке? Від чого ви їх ще будете захищати? От від чого ви хочете захистити олігархів? Якщо ви побачите, чи є в жодній партії напис в програмних речах «захист олігархічної економіки», то ви побачите, що цього немає. Так навіщо ви це робите?

А яких людей це взагалі стосується?

– Олігархів.

– Ну, ви – олігарх?

– Ні, звичайно.

– От бачите, ви – ні і я – ні. Так чому ж, дивіться, це ж не якась не образа і це не якесь там покарання. Це просто приведення у відповідність...

– Рінат Ахметов сказав, що він – не олігарх, він – інвестор.

– Будь-хто може говорити все, що завгодно. Коли буде в другому читанні і буде підписаний закон, там будуть підписані критерії, що таке олігарх. І ми будемо розуміти, хто є інвестор, хто є олігарх, чи є монополії, чи є впливи. Один із депутатів зараз ображається, що от Олексій Мячеславович (Данілов О.М. – ред.) каже у Верховній Раді. Так Олексій Мячеславович там був – він знає ваше життя! Ну, поводьте себе чемно. Ну, припиняйте один одного, скажемо так, дурити. І якщо хтось каже, що олігархічні гроші не впливають на рішення депутатів. Ну, це смішно!

– Я пам’ятаю, ви, очевидно, теж пам’ятаєте, коли в РНБО йшли, як на заслання трохи там політичне. Раїса Богатирьова, наприклад. Це була така «політична пенсія». А зараз це серйозний орган.

– Ну, що ви, чого ви... Це залежить тільки від людей, які працюють в апараті. В апараті зараз 185 чоловік. Це не секретар Данілов. Це ось ця спільна команда робить ті речі, які на сьогодні бачимо.

Те, що стосується «заслання», то, мабуть, у Раїси... Я зараз не пам’ятаю прізвища. Мабуть, вона таку команду тут в себе сформувала, що її все влаштовувало. В мене інша, інші люди.

– Як РНБО сприяє проведенню судової реформи?

– Я вам відверто кажу, що ми до цього відношення майже не маємо. Це окрема гілка влади. Судова система. Є розуміння, що вона у нас знаходиться в вкрай-вкрай складному, хворому стані. Там є такі речі, які, наприклад, як події, які відбувалися на Майдані (мене це дуже обурювало і обурює до цього часу), коли одна людина загинула, коли їх вивозили в ліс, інша людина вижила, а щодо тих людей, які скоювали цей злочин, вже 7 років десь у Білій Церкві, йде процес. Ну, не може процес йти 7 років! Не може. Це неприпустимо.

– Складається враження, що у Володимира Зеленського і у Петра Порошенка міжособистісний конфлікт, саме міжособистісний. І між командами так само. І це гальмує розвиток країни. І воно не припиниться. Наскільки ви погоджуєтеся з цим?

– Петру Олексійовичу треба визначитися. Він – бізнесмен, або він – політик. Коли людина визначиться, тоді все стане на свої місця дуже швидко. Тому що ті речі, які робились за часів Петра Олексійовича.... Я не кажу, що він робив. Але скажіть, будь ласка, в який спосіб Віктор Медведчук, апологет «російського світу», кум Путіна, міг за часів Петра Олексійовича заволодіти нашою з вами спільною власністю – трубою, по якій прокачувався певний продукт? Скажіть, будь ласка, без Петра Олексійовича це могло статися? Я вам можу дати відповідь: ні! Занадто великі проєкти.

– Але ж воно і при Володимирові Олександровичу качалося.

– Так ви хочете, щоб Володимир Олександрович поїхав туди, сів на вентиль, закрив і все?

– Але ж всі бачать ці стосунки. Тобто те, що назовні виходить ...

–Я ж сказав, що Петру Олексійовичу треба визначитися: або він – бізнесмен, або він – політик.

– Ви хочете сказати, що немає негативного особистісного ставлення у Володимира Олександровича чи у вашої команди до Петра Порошенка?

– Давайте ще раз. Відносно нашої команди я тут хотів би, щоб тут акценти розставили. Що значить, нашої команди? Я працюю напряму з президентом України. Нещодавно у мене був день народження (ви згадали), то щоб ви розуміли, із депутатів усіх, які є, навіть зі «Слуг народу» мене привітав аж один. Це стосується команди.

– Це добре?

– Звичайно. Я якраз дуже спокійно до цього ставлюся.

– Питання київської міської влади. Там є історія і з архітектурною спадщиною. РНБО взяло будинок Барбана під свою опіку.

–РНБО попросила: люди добрі, припиняйте знущатися над тим, що є нашим надбанням, зробіть врешті-решт перелік цих об’єктів, поставте червону лінію, що ви не можете передавати землю своїм депутатам для того, щоб вони на місці цих будинків будували всі ці хмарочоси.

Те, що місто перетворили взагалі у Бог зна що! Подивіться, яке було чарівне місто. А зараз їдеш – одні одоробла стоять! Друзі, ну треба припиняти! Де взагалі головний архітектор міста Києва? Ви його знаєте прізвище? Раніше прізвище головного архітектора міста було на другому місці після мера. Скажіть, будь ласка, ви можете назвати головного архітектора міста Києва сьогодні?

– А ви назвете?

– Звичайно ні. Та я не знаю взагалі хто цим займається. Я тільки дивлюся на те, що ці одоробла, які не вписуються взагалі ні у що!

– А міський голова каже, що РНБО переплутала КМДА з Мінкультом. Тому що це не робить Мінкульт.

– Давайте тут визначимося. Міський голова чи голова КМДА?

– Це одна людина.

– Людина одна, а посади дві. Ми за своїми повноваженнями звертаємося до голови КМДА, а не до міського голови. Уважно читайте, що там записано в одному законі, на який ми наполягаємо. І ми попросили дуже просту річ. Ми ж не сказали щось ганебне. Ми сказали: розберіться, будь ласка, що сталося, і давайте зробимо так, щоб це не відбувалося. Я вам можу приклад навести.. Гостинний двір в Києві. Скільки років стоїть? Послухайте, на Подолі, історичне місце...

–Віталій Кличко сказав, що руйнується...

– До речі, Віталій Володимирович Кличко поздоровляв мене з днем народження.

– (Ред. -продовження цитати)

«Прикритий плакатиком «Велика реставрація» Гостинний двір, який Мінкульт не спроможний передати громаді Києва».

– Прислав голосове повідомлення. З Києва роблять якийсь хутір. Це є неприпустимі речі! Ми не можемо собі дозволити в столиці нашої країни таке поводження з нашим архітектурним надбанням. Ну, це неприпустимо!

– Добре. Що ви тоді будете робити зараз, який план?

– У кого?

– В РНБО.

– Відносно Кличка?

– Так.

– Та ні. Послухайте, нам Кличко... Що він нам? Дивіться, в Київраді є депутати. Треба розуміти, що вони так само несуть спільну відповідальність з Віталієм Володимировичем за все, що відбувається. Ми просимо: друзі, давайте з’ясуємо. І ми попросили не тільки місто Київ, всі міста: де ваше архітектурне надбання? Давайте ми з’ясуємо, по кожному будемо мати розуміння, що ми з ним робимо, в який спосіб ми їх реставруємо.

– Найближчим часом треба очікувати зміни до закону про столицю?

– Я не знаю. Я ж не законодавець. Це ви плутаєте. Я свого часу був народним депутатом...

– Ні, я не плутаю. Ви сказали, що до РНБО можна ставити будь-які запитання.

– Звичайно. Я ж кажу, що це питання не до нас. Це питання до депутатів.

– Цього року було запроваджено День державності. Наскільки це важливо?

– Це наше. Чому ми своє маємо комусь віддавати? Ми постійно щось виправдовуємося, на тих болотах щось постійно хтось починає говорити... Та, друзі, живіть своїм життям. У вас там є з ким займатися. У вас там велика територія. Відчепіться від нас! Ми самі знаємо, що в нас тут відбувалося. Ми знаємо, хто ми. Ми знаємо, звідки ми. І, звичайно, це не 30 років! Це набагато, набагато, набагато раніше.

– Запитує «Рун Іварсон»: Коли РНБО відновить обмеження по в’їзду росіян, які вводилися колись попереднім складом РНБО? І чи буде поступове введення візового режиму?

– Нісенітниці! Ніколи не вводилися обмеження на в’їзд для росіян. Були ті люди, які не мають права перетинати наш кордон. Вони є всі на обліку в СБУ, у прикордонників. До цього часу ніхто з них не може перетнути цей кордон. Всіх закрити росіян, то це, по-перше, неможливо, а по-друге, це не потрібно.

– Сьогодні, я, до речі, йшла вулицею і бачила афішу, здається, 7 жовтня концерт Ірини Круг. Вона буде виступати у Києві. А разом із тим вона їздила в Крим.

– Я не знаю, хто така Ірина Круг.

– Співачка.

– Співачка? Якщо вона їздила у Крим, то вона тут виступати не буде! Повірте.

– А афіші її є.

– Ну, афіші. На паркані так само дехто що пише. Ми ж не віримо, що там написано.

– Дмитро Кошман запитує: «З появою закону про мову в Україні нарешті почалося відродження України, а не «колонії» сусідньої Росії. І це глобально пів дороги. Куди рухаємося між Європою і Росією? І коли запровадимо латинку?»

– Я за. Я вважаю, що це буде одна з фундаментальних речей, що нам треба позбавитися кирилиці і перейти на латиницю. Те, що стосується мови, ви знаєте мою позицію. Я за дві мови в нашій країні. Англійська мова має бути обов’язкова. Тому що, якщо ми кажемо про цивілізований світ, то англійська мова – це мова цивілізованого спілкування. І ми маємо розуміти, що англійську мову мають знати всі. Хто вже літні, складно, то це одна справа, а, починаючи з дитячого садочка, у школах це має бути.

– Ростислав Павлович питає: «Портнов є загрозою національній безпеці. Його не чіпають. Чому?».

– Надайте нам інформацію. Про Андрія Портнова відомо багато всім. У нас стільки загроз, крім Портнова, Таких як Портнов, дуже і дуже багато. Але треба мати аргументи, докази. І цим займається не апарат РНБО, цим займаються інші служби. Як тільки будуть докази, якщо тільки будуть подання відповідні до нас, ми таке питання можемо відпрацьовувати.

Якби я не займав цю посаду, то я зранку і до вечора списки складав би. Повірте. Права людини, війна, інтереси держави. Що має бути на першому місці? Європа каже.... У нас зараз приїхали тут з Франції: ми так стурбовані ситуацією, пов’язаною з діями, які відбуваються на вашій території (не називають, хто, що і як), але ми стурбовані тим, що у вас свобода слова, зараз от ви закрили три канали.

– А тут запитують: «Коли закриєте канал «Наш»?

– Так, бачите, свобода слова, війна... До речі, дуже багато свободи слова у нас фінансувалося, деякі ще фінансуються з боку Російської Федерації. Інтереси держави. У нас інтереси держави на першому місці. І якщо комусь треба потерпіти, то треба потерпіти. Тому що вони можуть розвалити нашу державу.

Завдання Російської Федерації доволі просте і зрозуміле – розвалити Україну і далі рухатися на розвал Європи. Інших завдань в них немає. Інакше вони припинять своє існування. Для них має бути постійно хтось зовнішній ворог.

– Ви говорили про те, що завжди є вікно можливостей.

– Не завжди. Інколи.

– Зараз вікно можливостей є для чого?

– Немає зараз вікна можливостей. Вікно можливостей було в 1991 році. Було велике вікно можливостей. Вікно можливостей в нашій країні було в 2004 році, в 2014 році. На превеликий жаль, ми повітря з цього вікна не запускали в нашу країну. Свіже повітря. Сьогодні це свіже повітря є.

Мало хто розуміє, що відбулося на виборах 2019 року. На виборах 2019 року відбулася перша революція. Не Революція на граніті, яка була, хлопці молоді, дівчата. Їм шана! Коли вони зносили тоді Масола і зносили ту ситуацію. Революції не було у 2004 році. Це було незадоволення громадян. Тому що, що таке революція? Революція – це дві речі. Зміна управлінського ладу. У нас до цього часу панувала комсомольсько- партійна номенклатура.

Молодь нашої країни – це ті, хто будуть будувати нашу країну. Ми маємо їм зараз утримати ситуацію з Російською Федерацією і дати їм підґрунтя, дати їм фундамент. Вони побудують. На них надія.