Країни Глобального Півдня: партнери України чи пасивні спостерігачі?

Україна активно працює з органами влади, неурядовими організаціями та громадськістю країн, що належать до регіонів Глобального Півдня. Достатньо згадати, що у червні 2023 року Київ відвідали прем'єр-міністр Єгипту Мустафа Мадбулі, президенти Сенегалу Макі Салл, Союзу Коморських островів Азалі Ассумані, ПАР Сіріл Рамафоса та Замбії Хакаїнде Хічілема, які 16 червня зустрілися з президентом Володимиром Зеленським. В Україні є гарні зв'язки з країнами Глобального Півдня на рівні громадських організацій, медіа, експертів та наукових установ. Зі свого боку, дослідити проблеми співпраці з цими країнами постаралися організатори міжнародної конференції «Crimea Global. Understanding Ukraine through the South», що відбулася 14-16 жовтня в українській столиці.

Постійна представниця президента України в АРК Таміла Ташева повідомляла: «Наприкінці 2022 року президент України Володимир Зеленський визначив розвиток діалогу саме з цими пріоритетними державами. Суб'єктність України вже зараз виявляється у тому, що на рівні уряду та на рівні неурядових організацій з'являється все більше ініціатив щодо роботи з країнами Глобального Півдня. Наші ресурси в цьому регіоні непорівнянні з ресурсами Росії з точки зору кількості людей, які працюють у посольстві або бюджетів. Але у нас є набагато важливіше – це історична правота, і саме з цим ми туди йшли».

Найбільш активно на контакти з Україною відгукуються представники громадськості, журналісти, науковці, соціологи, експерти та дослідники політичних, соціальних, економічних, гуманітарних і військових проблем. Наприклад, у червні цього року в межах проєкту «Поєднуючи континенти» українська громадська організація «Лабораторія журналістики суспільного інтересу» провела круглий стіл за участі журналістів Латинської Америки. Ця зустріч стала підсумком тижневого візиту, під час якого медійники із семи країн встигли взяти інтерв'ю у президента України та першої леді, поспілкуватися з українськими військовими та постраждалими від війни українцями, відвідати Київську та Харківську області та поговорити з сім'ями тих, хто досі перебуває у російському полоні. За словами організаторів, такі візити дозволять іноземним журналістам сформувати розуміння про агресивну війну, розв'язану Росією, ситуацію в Україні та поширити цю інформацію для своєї аудиторії.

Виконавча директорка ГО «Лабораторія журналістики суспільного інтересу» та ініціаторка проєкту «Поєднуючи континенти» Наталія Гуменюк зазначила, що іноді деякі українці почуваються розчарованими, адже люди за кордоном не розуміють, що саме їм доводиться переживати під час повномасштабного вторгнення Росії. Вона звернулася до журналістів з Латинської Америки з проханням розповісти своєрідну «нерозказану історію» – те, що вони побачили в Україні особисто, але поки що невідоме аудиторії у їхніх країнах.

Дослідити проблеми співпраці з країнами Глобального Півдня глибоко та всебічно днями постаралися організатори міжнародної конференції Crimea Global: Understanding Ukraine through the South.

Як повідомлялося, у конференції брали участь громадські діячі, науковці, лауреати Нобелівських премій, експерти з країн Глобального Півдня – Колумбії, Катару, Чилі, Індонезії, Південно-Африканської Республіки, Нікарагуа, Індії, Казахстану, Ірану, Італії, Мексики, Венесуели, Іспанії, Гани, Уругваю, Кенії, Афганістану, Філіппін, Лівії, Буркіна Фасо, Сирії, Туреччини, України, Норвегії, Італії, Швейцарії, Вірменії та інших країн.

У конференції, крім представників громадянського суспільства, взяли участь також голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, заступник голови Офісу президента України Ігор Жовква, посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антон Кориневич та інші офіційні представники державних органів України, низки громадських організацій.

До учасників конференції звернувся лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. Він акцентував увагу на тому, що конференцію присвячено проблемі пошуку шляхів припинення кровопролитної російсько-української війни, яка вже забрала так багато людських життів.

«Багато років ми сподівалися, що вдасться досягти звільнення Криму від окупації мирним, дипломатичним шляхом. Сподівалися, що світовій спільноті вдасться змусити Російську Федерацію виконати резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2014 року з вимогою негайно припинити агресію та вивести свої війська з Криму. Але цього не сталося… Багато країн у світі, насамперед, західні країни, добре усвідомили, що якщо агресор не буде розгромлений і покараний за свої злочини, а навпаки, за ці злочини навіть отримає певний бонус у вигляді нових територій, то це буде становити суттєву загрозу всьому світовому порядку», – зазначив Джемілєв.

Конференція допомогла експертам з усього світу у встановленні особистих зв'язків з українськими організаціями громадянського суспільства, а також з урядом і парламентом України. Громадські діячі світу змогли познайомитися з українськими реаліями, зокрема краще зрозуміти людей, які живуть в Україні, на українському Кримському півострові, осмислити значення спротиву українців російській агресії для країн Глобального Півдня і потенціал для спільних проєктів та ініціатив.

Досвід України та країн Глобального Півдня має бути примножений

Гарячі панельні дискусії, брак часу, суперечки та намагання висловитися говорили про те, що досвід експертів як з України, так і з країн Глобального Півдня має велике значення для майбутнього світу. Загалом на конференції було заплановано дев'ять панельних дискусій, проте вони не вмістили обговорення всіх проблем, тому до них додали ще два сайд-івенти, кілька зустрічей і поїздок, екскурсій та виїзних дискусій.

Зупинимося на дискусіях лише деяких панелей, відзначивши головне у них.

Під час першої панелі «Мирний план для України. Глобальний контекст повномасштабної агресії Росії проти України» заступник голови Офісу президента України Ігор Жовква наголосив на помилковості поширеного твердження, що Україна, на противагу Росії, нібито не хоче миру. Українська сторона прагне миру, але не може дозволити агресору заморозити конфлікт, сказав промовець. Ця пауза потрібна Росії, щоб відновити сили й перегрупуватися та через деякий час відновити агресію. Тому президент України запропонував «Формулу миру», що передбачає не лише перемогу України на полі бою, а й базується на необхідності позбавити агресора інструментів для подальшого ведення війни і вирішення нових конфліктів, наголосив Ігор Жовква.

Він також наголосив на важливості пункту про ядерну безпеку в «Формулі миру», підкреслив екологічну небезпеку, яку створює Росія своєю агресією. Розмінування Чорного моря – це питання міжнародного значення, тому дуже важливо залучати до цього процесу не лише європейські держави, а й країни Глобального Півдня, сказав заступник голови Офісу президента України. Дуже важливо організувати Глобальний саміт миру, і зробити це на рівні лідерів держав, щоб якнайшвидше започаткувати остаточну поразку Росії, запропонував Жовква.

Колумбійська журналістка Каталіна Гомес Анхель, яка була свідком російської терористичної атаки на Краматорськ влітку 2023 року, наголосила на важливій ролі журналістики у поширенні слова правди про війну, зазначивши, що журналісти повинні не просто робити репортажі, а показувати історію цієї війни від імені військовослужбовців і від імені простих людей, які страждають від війни.

Доктор Омар Ашур, професор безпеки та військових досліджень у Дохійському інституті освіти, засновник і голова Співтовариства зовнішньої політики Індонезії, заявив, що «не тільки Україні потрібна НАТО, а й Україна потрібна для НАТО», адже наразі ЗСУ є однією з найсильніших армій Східної Європи. Він зазначив, що методи, які використовувала Росія при спробі анексії Криму, дуже схожі на методи, які зазвичай використовує ІДІЛ. Вони ґрунтуються на дестабілізації ситуації на території, яку планують захопити. Омар Ашур зазначив, що Україні після звільнення тимчасово окупованих територій доведеться мати справу з людьми, які довго зазнавали впливу пропаганди, тому досвід Колумбії з дерадикалізації населення може бути корисним для українців.

Важливою частиною конференції була дискусія щодо стану енергетичної безпеки у світі. Панель була сфокусована на прикладах російських атак на українські цивільні ядерні об'єкти та енергетичну інфраструктуру, а також на терористичному захопленні Росією найбільшої атомної електростанції в Україні та Європі – Запорізької АЕС.

У межах дискусії Вікторія Войцицька, директорка з адвокації питань енергетики у Міжнародному центрі української перемоги (ICUV), зазначила, що політична воля світових союзників України, мабуть, поки що страхує Україну від застосування Росією тактичної ядерної зброї проти неї, проте жоден із союзників не має можливості вирішити проблему захоплення українських АЕС росіянами. Також у світі не спостерігаються рішучі кроки, які можуть покінчити із залежністю від енергетичної співпраці з російським авторитарним режимом, який здійснює акти ядерного тероризму. Войцицька наголосила на безпрецедентності захоплень Запорізької та Чорнобильської атомних електростанцій, а також згубних наслідків на систему охолодження ЗАЕС руйнування дамби Каховського водосховища. На думку адвокаційного директора ICUV, навіть спроба вчинити ядерну катастрофу має бути «червоною лінією» для всього світу.

Виступ Ольги Бабій, членкині Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було зосереджено на необхідності змінити міжнародні правила безпеки у питаннях поводження з ядерними об'єктами у разі їх захоплення. На її думку, механізми міжнародного права у таких випадках не працюють під час війни. Також Бабій наголосила на важливості зміни санкційної політики країн світу проти російської державної корпорації з атомної енергії «Росатом» на більш ефективну, щоб згодом припинити залежність інших країн від співпраці з Росією у сфері ядерної енергетики.

Цю думку продовжила Оксана Іщук: «Європа надзвичайно залежить від російського ядерного палива, так само, як і Америка. І багато атомних об'єктів функціонують саме завдяки російському паливу. Вони також є клієнтами, які використовують реактори, розроблені в Російській Федерації. Все виливається в максимально потужні фінансові потоки, які не тільки підживлюють ці ядерні технології, а й співфінансують війну. Необхідно зробити все для того, щоби зупинити ці фінансові потоки».

Як зазначила виконавча директорка Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Оксана Іщук, союзникам України потрібно:

• зупинити діяльність спільних підприємств із Росією у сфері ядерної енергетики;
• зупинити будівництво ядерних об'єктів у співпраці з Росією, а також вивести з експлуатації реактори, які використовують російські технології;
• атомні станції Росії мають бути включені до санкційних пакетів;
• усі поточні проєкти, де стороною чи виконавцем є «Росатом», мають бути заморожені;
• виконання проєктних заходів з дочірніми та материнськими компаніями «Росатому» мають бути зупинені, а також ліцензії на їхню роботу в державах-союзниках України;
• цим країнам слід заборонити постачання російської уранової руди;
• зупинити угоди з продажу Росії технологій ядерної енергетики;
• Росію також слід виключити з міжнародних проєктів, які здійснюють будівництво нових реакторів;
• і взагалі потрібно знизити рівень залежності від російських енергоносіїв.

Усі ці заборони у разі їх поступового впровадження протягом 3-5 років дадуть, на думку Іщук, час на переорієнтацію на інші джерела та ланцюжки поставок ядерного палива.

Дискусія на панелі про неоколоніалізм і деколонізацію була зосереджена на діях та намірах крізь призму повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Голова правління Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош зазначила, що, як вважають історики, війна за визволення від російського колоніалізму триває вже 300-400 років.

Алім Алієв, кримськотатарський активіст і заступник генерального директора Українського інституту при Міністерстві закордонних справ України, розповів про історію російської колонізації історичної території проживання кримських татар. Зокрема, Алім Алієв нагадав, що у Криму проживало 95% кримських татар від загальної кількості населення ще до ліквідації Кримського ханства та першої анексії Криму Російською імперією. Однак зараз їх мешкає в Криму лише 13%. У XIX столітті кримські татари жили більше за кордоном, ніж у Криму, а в середині ХХ століття радянським режимом було здійснено тотальну депортацію кримських татар із Криму.

Алієв зазначив, що Україна та Кримський півострів переживають нині одночасно два процеси: деколонізацію на тлі боротьби проти російської культурної і військової експансії та реколонізацію українських територій шляхом російської окупації. Крим, на його думку, перетворився на зразок колонізації для інших колонізаційних процесів Росії, яка, зокрема, витісняє та асимілює мешканців півострова. Також за 9,5 років російсько-української війни у Криму було зафіксовано понад 5000 випадків порушень прав людини, які є лише «верхівкою айсберга» справжньої кількості порушень.

«Це наша спільна війна», – каже Алієв про спротив російській військовій агресії проти України. І зазначає, що українці, кримські татари та представники інших національностей України зараз воюють на передовій лінії фронту за свою самобутність, гідність і майбутнє.

Ботакоз Касимбекова, наукова співробітниця кафедри сучасної історії Базельського університету, наголосила на аналогічній ситуації з Казахстаном, у якому вона виросла. Через радянську колонізаційну політику вона знала про Москву та російську літературу краще, ніж про власне місто і літературу своєї нації, і в цілому мало що знала про Казахстан. До того ж, за розмови про голодомор у Казахстані тоді репресували, звинувачуючи в «націоналізмі». Вона наголосила, що Україна зараз є моральним лідером деколонізації, «методом деколонізації», «відкритою платформою», яка допоможе іншим народам деколонізуватися. Зокрема Україна як демократична країна може сприяти звільненню північнокавказьких народів. Касимбекова також підтримала тезу, що вторгнення росіян в Україну є «фашистським вторгненням», і що Росія зараз «карає за деколонізацію» Україну.

Відбулася також дискусія про долю мусульманських народів, які стали жертвами або російського колоніалізму та імперіалізму, або ж російської дезінформації та політичного впливу.

Муфтій Криму, голова Духовного управління мусульман Криму Айдер Рустемов під час свого вступного слова заявив, що Росія повільно вбиває кримськотатарський народ. І нагадав про влаштовані російською державою депортації, вбивства і зникнення безвісти кримських татар на початку окупації Кримського півострова, сотні дітей, які через це залишилися без батьків. Він розповів про атмосферу страху в Криму, викликану постійними обшуками в оселях і мечетях кримських татар, відеоспостереженням у храмах, примусовим збором особистих даних, ув'язненнями через підкинуті «докази», знущанням над вірою мусульман.

Муфтій Криму підкреслив, що репресій зазнають не лише мусульмани, а й, зокрема, парафіяни Православної церкви України та віряни «Свідків Єгови». Проте спротив російській військовій агресії об'єднав кримських татар, українців і, зокрема, представників народів Північного Кавказу, що сприяє взаєморозумінню й розвитку толерантності в Україні.

«Тепер юдей, мусульманин і християнин разом в одному окопі», – каже Айдер Рустемов, зазначивши, що кримські татари сьогодні воюють у лавах Збройних сил і Територіальної оборони України. «Треба бути на боці правди та істини», – зазначив муфтій Криму.

На інших панельних дискусіях було обговорено важливі проблеми сучасного світу: виклик правам людини у всьому світі з боку приватних армій, насамперед, ПВК «Вагнер», загроза продовольчої безпеки з боку Росії, завдання країн світу щодо формування нового світового порядку, боротьба лівих політичних рухів за припинення війн.

Знайомство гостей з Україною та українцями

Окрім участі в панельних дискусіях, гості з країн Глобального Півдня зустрілися з українськими чиновниками, народними депутатами України. Під час зустрічі відбулася дискусія на тему «Як Україна долає наслідки повномасштабної війни з ядерною державою».

Гості України поспілкувалися з Генеральним прокурором України Андрієм Костіним, заступником міністра цифрової трансформації та з питань євроінтеграції Валерією Іонан, заступником міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Мустафою-Масі Найємом, народними депутатами України Оленою Шкрум, Єгором Черньовим, Сергієм Бабаком.

«Росія реалізує свою неоколоніальну політику, і світ має бути об'єднаний для того, щоб говорити правду і показувати, що будь-який агресор нестиме відповідальність за свої злочини», – зазначив Генеральний прокурор України Андрій Костін.

Для учасників конференції з країн Глобального Півдня було організовано спеціальну поїздку на Київщину. Вони відвідали село Мотижин, де зустрілися з представниками Макарівської територіальної громади, старостою села, мешканцями. Гості відвідали ліцей, де зустрілися зі старшокласниками, були глибоко здивовані розповідями учнів про їхнє перебування в окупації. Також вшанували пам'ять голови села Ольги Сухенко, убитої окупантами разом із родиною. У селі росіяни вбили 30 громадян.

У місті Ірпінь учасники конференції побували біля Романівського мосту, обговорили наслідки повномасштабної агресії та перебіг відновлення Київщини, відвідали ліцей №3, який було відбудовано після руйнування російськими окупантами. У Бучі вони відвідали Центр підтримки бізнесу та поспілкувалися з місцевими підприємцями про вплив російської агресії на бізнес у місті та регіоні.

Гості України завітали до Центру захисту прав дитини, ознайомилися з порушеннями прав дітей внаслідок агресії Росії проти України, а також почули особисті історії дітей, які постраждали від війни. Зокрема, 16-річний Олег, який пережив два місяці окупації в Маріуполі, поділився особистим досвідом і подіями, які йому досі страшно згадувати.

Дві дискусії було винесено на сайд-івенти. У спеціальній дискусії «Чи існує реальна перспектива правосуддя в Україні? Що про це говорить міжнародний досвід» взяли участь експерти та правозахисники з Ірану, Афганістану, Судану, Лівії. Також до обговорення приєднався голова Прокуратури АР Крим і Севастополя Ігор Поночовний. Учасники розмови констатували, що озвучені ними проблеми, незалежно від країни, яку вони представляють, повторюються. Йдеться про недосконалість національного законодавства, що стало лейтмотивом у промовах усіх спікерів. А також про політичну волю міжнародних інституцій, якої іноді не вистачає для рішучих кроків у розслідуванні міжнародних злочинів та притягнення винних до відповідальності.

У дискусії щодо впливу війни і насильства під час неї на жінок різних країн брали участь експерти з Ірану, Мексики, Індії та України.

Голова Центру прав людини ZMINA, модераторка заходу Тетяна Печончик зазначила, що повномасштабна війна в Україні призвела до занепаду боротьби за права українок. Після 24 лютого 2022 року українським жінкам самостійно доводиться займатися домашніми справами та виховувати дітей, адже багато шкіл і садків у країні не працюють. Крім того, серед біженців більшість – жінки з дітьми. І це також випробування для жінок. Вона зазначила, що в українській армії служать 60 тисяч жінок, серед яких 40 тисяч перебувають саме на фронті. За словами правозахисниці, українки взяли на себе дуже багато відповідальності. Але окрема критична проблема – це воєнні злочини, зокрема сексуальні, проти жінок, які скоюють окупанти під час повномасштабної війни.

Відома індійська правозахисниця, феміністка та письменниця Кавіта Крішнан зазначила, що Росія та Індія мають схожі антидемократичні політики, спрямовані, зокрема, на утиск прав жінок.

«Жінки в Індії часто стикаються з насильством. І це відбувається, зокрема, через патріархальні настанови в суспільстві», – каже Кавіта Крішнан.

Як розповіла іранська правозахисниця Саміра Ардалані, і в Ірані ситуація для жінок є однією з найскладніших у світі. За її словами, іранські жінки почуваються як другий сорт у порівнянні з чоловіками. Жінки незахищені на вулиці, навіть під час прогулянок. Незважаючи на суворі покарання за напади на жінок, вони трапляються. Немає конвенції, яка б захищала права жінок в Ірані. Тисячі жінок, від підлітків до навіть вагітних, були страчені, багато згвалтовані, розповіла Ардалані. Проте, за словами правозахисниці, саме іранські жінки вже 40 років виступають на передньому краї боротьби за права людини у цій країні. А українки для них – надзвичайне джерело натхнення.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.