Глен Грант, британський військовий експерт, який нині співпрацює з неурядовим «Українським інститутом майбутнього», з перших днів агресії Росії проти України аналізує ситуацію в українському секторі безпеки та оборони. Його критичні публікації щодо реформування українського війська викликають різку критику в одних і гарячу підтримку в інших представників силового блоку. В інтерв’ю для Радіо Свобода полковник Грант поділився своїми спостереженнями за процесами, що відбуваються у військовому середовищі на тлі агресії Росії проти України.
– Минув час після оприлюднення мого аналізу реформ у системі Міністерства оборони України. І я визнаю, що певні зміни відбулись і відбуваються надалі. Серед позитивних змін відзначу те, що чимало солдатів, хто пройшли через гарячу фазу війни у 2014-2015 роках, повертаються на передову уже як командири. Вони мають реальний бойовий досвід і нові знання, їм притаманні лідерські якості, у них свіжий погляд на військову справу. А серед проблем назву таку: серед армійських керівників дотепер можна побачити офіцерів, вихованих за часів СРСР, вони розуміють реформи як осучаснення старої радянської моделі армії. Отже, в українському війську існують світ бойових командирів і світ «паперових» офіцерів. Чи перетнуться ці світи? Невпевнений.
– Які загрози несуть ті офіцери, кого ви називаєте «вихованими за часів СРСР»?
У війську досі перебувають люди, які не розуміють важливості військової професії, звідси – відтік людей з армії, дезертирство тощо
– Вони мислять за старими парадигмами, але ж нині інші часи. Крім того, не можу збагнути, чому керівництво ЗСУ, силового блоку в цілому не має стратегії щодо нарощення людського ресурсу армії, адже у війську досі перебувають люди, які не розуміють важливості військової професії, звідси – відтік людей з армії, дезертирство тощо. Не менш небезпечна незрозуміла мені упевненість багатьох українських політиків у тому, що Росія воюватиме лише на Донбасі. Щоправда, їхню упевненість у цьому дещо похитнула фактична блокада росіянами Азовського моря.
– Ви підтримуєте рішення керівництва Україна посилити українську військову присутність у районі Азова?
– Так. До речі, я писав про необхідність вжити силові кроки в районі Азовського моря, але я вважаю, що Україна мала ще раніше почати будувати військово-морську базу на узбережжі Азовського моря.
– Які напрямки підтримки ЗСУ з боку НАТО вам видаються найважливішими?
– Важко відповісти однозначно, але я виокремлю важливість роботи інструкторів з Канади, Литви, США з українськими військовими; військово-технічна допомога Україні. А як ветеран хочу сказати, що допомога ветеранам бойових дій на сході України з боку партнерів з альянсу важлива також.
– Які події нинішньої війни ви зараз досліджуєте?
– Мене зацікавили історії добровольчих військових з’єднань – я вражений цими людьми! Вони здебільшого лише за підтримки волонтерів і своїх рідних змогли не лише «вписатись» в систему оборони у перші місяці війни, а й атакувати супротивника. Спілкуючись з добровольцями, я розумію, що саме надихало їх, людей здебільшого без військового досвіду, першими іти у бій: це любов до України і розуміння того, що ворога треба зупинити. Вчорашні добровольці «розчинились» у громадянському секторі, дехто продовжив військову службу за контрактом, і це добре: вони – далі на передовій змін у своїй країні, їхній приклад – прекрасна мотивація для молодих солдатів та офіцерів.
Читайте також: Свідчення про війну. Розповідає «кіборг» Кирило Недря
