«Все пустили на самоплив»: чому погіршується екологічна ситуація в Криму

Анексований Крим за підсумками літа 2019 року погіршив свої позиції в екологічному рейтингу регіонів сусідньої Росії. За інформацією екомоніторингу російської громадської організації «Зелений патруль», півострів опустився на чотири позиції і посів 61-е з 85 місць. Головні проблеми: екологічне лихо в Армянську та відсутність очищення стічних вод.

Директор природоохоронних програм «Зеленого патруля» Роман Пукалов прокоментував для «РИА Новости Крым» результати дослідження, повідомивши, що в Криму ще до російської анексії півострова був «цілий букет проблем, починаючи від сміттєвих полігонів і закінчуючи очищенням стічних вод».

«Це повна відсутність сучасних і просто очисних споруд, які нормально функціонують. У Сімферополі вони теж, на жаль, не можуть впоратися з тим обсягом забруднень, що потрапляють до них, і в річку Салгир скидаються забруднені стоки. Питна вода практично на всьому півострові, особливо на півночі, у його степовій частині, низької якості. Найчастіше люди отримують з крана технічну воду, непридатну навіть для поливання городів ‒ ґрунт одразу засолюється. Залишається проблема «Кримського титану». Кардинальних змін на краще ми там теж не побачили».

Поспілкуватися з журналістами Крим.Реалії представники цієї організації відмовилися, пославшись на небажання співпрацювати з Радіо Свобода.

Кримський еколог Маргарита Литвиненко спростовує висновки російських колег.

‒ Я зустрічалася ще в 2014 році з представниками «Зеленого патруля», які приїжджали до Севастополя, і ці зустрічі залишили дивне враження. Єдине, що чітко ми усвідомили, це те, що організація працює на грант, відпрацьовує грантові гроші з бюджету. Вони об'їхали кілька міст Криму, але чомусь мало зустрічалися з громадськими активістами. Переважно, це були зустрічі з офіційними представниками. Те, про що пише ця організація, можна легко взяти з офіційних звітів про стан навколишнього середовища, які публікуються на природоохоронних сайтах. Але вони стверджують, що їм дісталася екологічна руїна після України. Я з цим не згодна, тому що Росія отримала фактично квітучий Крим: була вода, було сільське господарство, не було такої кількості кар'єрів, які руйнують природу, викидів у море.

Маргарита Литвиненко вказує на те, що упродовж останніх п'яти років, коли Крим перебуває де-факто під російським контролем, вже наявні очисні споруди не модернізували.

‒ Так що не варто перекладати всі свої проблеми на попередників. У мене особисто немає бажання зустрічатися з «Зеленим патрулем», тому що я не бачу реального результату, який може бути від цих зустрічей. Наша думка практично не буде врахована. Якби «Зелений патруль» хотів зробити свій внесок у збереження кримської природи, він би міг звернути увагу на ту ж історію, наприклад, із севастопольськими очисними спорудами, і з'ясував би, що можна зробити, щоб вони були збудовані. Щоб, нарешті, відбувся конкурс і визначився підрядник робіт. До того ж, у Севастополі залишився лише один пост для спостережень за станом повітря ‒ раніше їх було кілька.

Керівник громадського об'єднання «Асоціація громадськості Сімферополя» Сергій Дудченко стверджує, що в анексованому Криму фактично немає екологічного контролю з боку російських державних органів.

‒ Ситуація була передбачувана, очікувана, і жодних покращень поки не передбачається. Інфраструктури немає, турпотік дійсно був, але компенсаційні заходи не були проведені, навантаження лягло на застарілі каналізаційні, стічні мережі. Спілкування з екологами складне, чесних і незалежних екологів я практично не зустрічаю. Я знаю в Криму дві-три людини, які готові правдиво оцінювати ситуацію. Я з цим стикався і щодо сміттєвого заводу в Кам'янці, і щодо очисних споруд у Коктебелі. Дуже мало хто готовий говорити правду. Бізнесмени у нас взагалі зайняли позицію, що вони недоторканні, що тільки вони приносять гроші в бюджет, давайте ніхто не буде їх чіпати, але, по суті, вони шкодять Криму. Мінекології існує тільки на папері, ніхто не виїжджає і не займається. Усе пущене на самоплив, я не бачу жодного контролю, цієї роботи екологів.

Як розповів житель Щолкіного Олег, який просив з міркувань безпеки не називати його прізвище, російська влада Криму ігнорує звернення жителів селища Леніне, які скаржаться на погіршення самопочуття через роботу Семиколодезянської нафтобази.

‒ Два-три роки тому нафтобаза відновила роботу з перекачування нафтопродуктів. З 2016-го почалося будівництво зливо-наливної естакади, і відтоді обсяг перевалки нафтопродуктів виріс у рази ‒ мотивували необхідність цього будівництвом траси «Таврида». Пари від нафти, бітуму та інших нафтопродуктів потрапляють у навколишнє середовище, наші громадські активісти звертали увагу місцевої влади на те, що відбувається. Однак Міністерство екології Криму жодних порушень ніби не виявило. Тут виникає запитання: коли вони брали проби повітря? Тому що під час перекачування нафтопродуктів над селищем стоїть страшний сморід. Люди скаржаться на головний біль, на присмак заліза в роті, на порушення сну та погіршення пам'яті.

За словами місцевого жителя, на захист місцевого населення стали громадські активісти та медичні працівники.

‒ Нещодавно приїжджала знімальна група телеканалу «Крым 24», вони дуже довго спілкувалися з місцевими жителями, але в ефір нічого не потрапило. Вийшов невеликий сюжет, досить відфільтрований, з найслабшими тезами від жінки, яка була налаштована лояльно до місцевих чиновників. Вона зверталася до них із проханням захистити. Але чим займається та ж прокуратура, якщо лікарі говорять, що почастішали онкологічні захворювання серед молоді? Депутати, які мають виконувати свої функції, нічого не бачать, «рупор» місцевих «єдиноросів», видання «Репортер» мовчить. Люди вже готові виходити на вулиці, і ось уже в пабліках я бачу, що 18 вересня має бути виїзне засідання уряду Криму, прокуратури, наглядових органів. Нехай люди приходять і висловлюються, що неприпустимо труїти селище заради вигоди власника нафтобази.

Заступник координатора російської Екологічної вахти на Північному Кавказі Дмитро Шевченко зазначає, що в російських умовах влада іде на вирішення екологічних проблем лише під загрозою масових протестів.

‒ У Росії все дуже залежить від регіональної специфіки. Є якийсь федеральний порядок денний, який зараз не дуже прихильний до громадських організацій, громадського контролю загалом. Я так розумію, в Криму екологічні питання досить гострі, але при цьому не стоять у якомусь топі на тлі інших проблем. У нас, по сусідству, екологічні проблеми досягли таких масштабів, що це вже стало частиною суспільно-політичного порядку денного. Влада не може не реагувати на це, і в деяких випадках навіть намагається вести гнучку політику. Все залежить від конкретної ситуації, але якщо вони бачать, що в якомусь місці спостерігається масове невдоволення якимось комерційним або виробничим проєктом і у нього немає великих лобістів, то в багатьох випадках влада намагається трохи відступати. Але це буває далеко не завжди.

Дмитро Шевченко підкреслює, що якщо чиновники мають пряму зацікавленість у реалізації проєкту, який шкодить навколишньому середовищу та викликає невдоволення громадян, то змін на краще не відбувається.

(Текст підготував Владислав Ленцев)