Київ – Жінки з інвалідністю, жінки з ВІЛ, літні жінки, представниці етнічних меншин і жительки сіл – різні життєві обставини означають різний доступ до правосуддя. Українські юристки із асоціації «ЮрФем» розпочали флешмоб: вони розповідають реальні історії своїх клієнток, які стикалися із дискримінацією одразу за кількома ознаками. Ці історії можна знайти у Facebook із хештегом #ЯЗахищаюЇї. Окрім того, представництво в Україні органу ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок, відомого як «ООН-Жінки», презентувало серію ілюстрацій української художниці, які привертають увагу до проблеми множинної дискримінації.
Адвокатка Світлана Бєлай уже понад 10 років захищає людей із ВІЛ, гепатитами, туберкульозом та іншими захворюваннями в Україні. У рамках флешмобу вона розповіла історію ВІЛ-позитивної жінки, що боролася за право жити зі своєю дитиною після розлучення. Районний суд їм відмовив.
«На суді ми доводили, брали довідки у СНІД-центрі, що це захворювання не передасться її дитині просто так, що у побуті воно не передається, що на суддю воно не передасться. Щось справа пішла не в те русло. Але апеляційний суд скасував це рішення», – згадує юристка.
Історію про те, як жінка судилася із лікарнею, де її заразили ВІЛ при переливанні крові, розповіла письменниця і юристка Лариса Денисенко.
Адвокатка із Вінниці Анна Маринич розповіла про свою клієнтку Тетяну, яка народила дитину на тимчасово непідконтрольній Києву території, отримала там свідоцтво про народження, а потім вирішила переїхати – але свідоцтво встановленого Україною зразка для немовляти його мамі вдалося отримати тільки через суд.
«Найбільше в цій історії вражало те, що жінка була настільки зневірена у судовій владі, у ставленні до себе», – пригадує юристка.
За її словами, зараз звернень від жінок-переселенок досить багато у її практиці – і щодо дотриманні трудових прав, і щодо соціального забезпечення.
Історію трансгендерної жінки із Києва, яка вже пройшла декілька «кіл пекла» і відстоювала у суді своє право на зміну документів, розповіла її адвокатка Оксана Гузь.
«Для мене не становить проблеми піти до банку і отримати кредитну картку. Для мене не становить проблеми купити квиток на потяг чи показати документи працівникам поліції. А для трансгендерних людей – це досить проблемне питання, тому що вони відрізняються від свого фото у паспорті», – пояснює вона.
За словами юристки, вона розраховувала, що доведеться йти аж до Європейського суду з прав людини, але бажане рішення вдалося отримати вже у першій інстанції.
«Вони (судді – ред.) намагалися розібратися у питанні, з яким ніколи раніше не стикалися. Вони запитували сторони, вони вимагали додаткових пояснень, вони вивчали документи, і по них було видно, що вони були обурені діями медичних працівників (які не видали цій людині довідку, що дозволяє змінити документи – ред.)», – згадує вона.
Флешмоб #ЯЗахищаюЇї почали для того, щоб жінки, які зазнають множинної дискримінації, бачили, що їм можуть допомогти, каже голова асоціації жінок-юристок «ЮрФем» Христина Кіт. А з іншого боку, за її словами, така ініціатива покликана розповісти більше про це явище самим юристам.
«На жаль, у юридичній спільноті не всі знають, що це є таке, не розуміють цю проблему», – зазначає вона.
Про множинну дискримінацію жінок правозахисниці розповіли і законотворцям – цього тижня у Верховній Раді відбулися парламентські слухання про запобігання дискримінації представниць вразливих груп, розповідає Марина Руденко з українського представництва «ООН-Жінки». За її словами, ще у 1980-х роках Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), взявши на себе відповідні зобов’язання, але не завжди їх виконуючи.
Як раніше повідомляло Радіо Свобода, Кабінет міністрів України навесні цього року затвердив державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, але, на думку експертів, цей документ має здебільшого декларативний характер.
