Томос наближається: на що піде РПЦ?

25 вересня священний синод Української православної церкви (Московського патріархату) на засіданні у Києво-Печерській лаврі ухвалив «зупинити спільне служіння з ієрархами Константинопольського патріархату». Що ще готує РПЦ і її філія в Україні УПЦ (МП) напередодні надання Україні томосу? Чому РПЦ так пручається українській автокефалії? І до чого готуватися парафіянам всіх церков? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорив експерт Інституту світової політики Ярослав Коцюба.

– Пане Коцюба, що вирішили на синоді УПЦ (МП) у Києво-Печерській лаврі? Хто зібрався і що постановили?

– Треба сказати, що засідання священного синоду УПЦ (Московського патріархату) сталося одразу через 10-14 днів після засідання аналогічного священного синоду Російської православної церкви, де також було засуджено приїзд до України патріарших екзархів з Константинополя, а також ухвалене рішення про розрив молитовного спілкування з Вселенською церквою.

За великим рахунком, УПЦ (Московського патріархату) просто повторили, переставивши пункти місцями про ті чи інші конфліктні моменти, і також вирішили припинити молитовне спілкування зі Вселенською церквою.

Але відповідно до статуту самої Української православної церкви (МП), вони не мали права такого робити. У них чітко сказано, що будь-яке спілкування з іншими помісними церквами УПЦ (Московського патріархату) може проводити лише через РПЦ. Тож мені здається, це більш емоційна демонстрація для вірян тут, в Україні. Показати, що ми об’єднані разом з Москвою і будемо з ними йти до кінця.

– І у той же час самостійні. Тому що вони ухвалили відповідне рішення не згадувати імені Вселенського патріарха.

– Так, УПЦ (МП) постійно намагається це показувати, після того як отримали грамоту ще у 1990 році про самостійність і незалежність у керуванні, можливо, ширше ніж автономія. Але рік за роком вони від цієї автономії відмовлялися, особливо після смерті Блаженнішого митрополита Володимира.

Хоча одразу після рішення цього синоду архієпископ Тельміський Йов, клірик Константинопольського патріарха сказав, що вони не мають права приймати подібних рішень. Вони не є окремою юридичною одиницею у спілкуванні з іншими помісними церквами. Спілкування можливе між Константинополем і Москвою, все.

​– Ще прийняли якісь рішення, окрім не згадувати ім’я Вселенського патріарха у богослужіннях? Може ще щось обговорювалися?

– Вони не приймали рішення, що не можна згадувати Вселенського патріарха, вони не мають права цього робити. Ще коли у 1686 року відбулася адміністративна передача частини київської митрополії в адміністративне управління Москві, одна з умов, яка тоді записувалася – обов’язкове поминання київськими митрополитами Вселенського патріарха. Тому вони на засіданні 25 вересня прийняли рішення про припинення співслужіння.

Мається на увазі, що один єпископ не зайде в церкву, де знаходиться єпископ іншої помісної церкви. Тобто єпископи Московського патріархату не захочуть служити разом в одній церкві з єпископом Константинополя.

​– Попри те, що Константинопольська церква – церква-мати для РПЦ і відповідно для УПЦ (МП).

– Звичайно, вона не просто мати, вона для неї бабуся. Мати для Київської церкви, а Київська церква є матір’ю для Московської.

Це неповага до старшої за статусом церкви. Крім того, з боку УПЦ (Московського патріархату) це нехтування будь-якими канонічними законами та дипломатії як такої.

– Напередодні отримання томосу ходять чутки, що він очікується у жовтні, на що йде РПЦ? Багато оглядачів трактують це як розкол у православному світі. Ви кажете, що вони не мають права, але вони це роблять. Чи справді це так серйозно?

– Тривалий час Україна жила в орбіті Росії та була відкинута від загальних глобальних церковних процесів, які відбувалися у всьому світі. Православний світ набагато ширший і потужніший, аніж просто Росія.

Сьогодні, коли Росія заявила, що вона збирається розірвати будь-які відносини з Константинополем, це може бути просто грою. Тому що у грецьких джерелах справді досить серйозно обговорюють вислів, який був закинутий митрополитом Іларіоном, керівником відділу зовнішніх стосунків Російської православної церкви, що це ледь не папізм, тобто волюнтаризм Константинополя, коли вони прислали своїх легатів, офіційних екзархів в Україну. Це нібито є самовільність з боку Константинополя і навіть єресь.

На сьогодні у грецькій церкві йде дискусія про те, що як взагалі можна розкидатися подібними словами. Єресь це досить серйозні звинувачення. Тому навіть там вважають, що подібні заяви про те, що буде великий розкол, про що говорять, якщо не помиляюсь, місяці два, не мають підстав.

– Цей розкол матиме вигляд слов’янського та всього іншого православного світу? Чи про що мова?

​– Я сумніваюся. Все більше з’являється повідомлень про те, що клірики, священики РПЦ пишуть листи до Кирила про те, що вони засуджують політику Москви; говорять, що існує велика кількість священиків, готових підтримати українську автокефальну православну церкву. Причинами для цього є незадоволення самих священиків в лоні РПЦ. Їх дотисли фінансовими поборами, їм обридло сибаритство самих архієреїв РПЦ, які літають на літаках, які плавають на яхтах, які живуть у заможних будинках, і найголовніше, що не відбувається жодних реформ.

Коли Кирил став патріархом, зібралася настільки критична маса незадоволених, я думаю, ніякого розколу не буде.

Я переконаний, що самі священики не дозволяють своїм парафіянам виступати проти томосу, мовчки саботуватимуть.

Усі розуміють, що українська автокефальна православна церква – це буде абсолютно нова і своя структура, тим більше її центр буде у Києві.

Так, в Україні буде розкол УПЦ (МП), тому що там є велика кількість священиків, архієреїв, які підтримують ідею «русского мира». Для них вона не просто є священною, вона політична і вони не можуть від неї відмовитися.

​– В інтернеті з’явився лист нібито від голів ієрархів 11 канонічно помісних церков у підтримку Російської православної церкви з питання автокефалії українських «розкольників». Його передрукувала велика кількість інформаційних ресурсів, зокрема сепаратистських ресурсів під заголовками «проти української схизми». Як ви це прокоментуєте?

– Я думаю, що цей лист – фейк. Тому що буквально кілька днів тому голова, настоятель Кіпрської православної церкви сказав, що підтримує українську автокефалію. Ми можемо вже відмінусовувати інших настоятелів: Польської, Александрійської церков, які також висловилися за те, щоб в Україні було подолано розділення і нарешті була автокефалія.

Я пам’ятаю, коли з квітня тільки почався активний процес по отриманню томоса, російські пропагандисти говорили, що це взагалі брехня, що Константинополь ніколи на це не піде. З кожним місяцем чим тісніші були процедури, тим більше почало з’являтися фейкових повідомлень, істерії з боку Росії про те, що це порушення канонів.

Слухачка, Луганська область: Якщо священики не хочуть переходити під юрисдикцію Константинополя, кому буде належати церква – сама будівля?

​– За українськими законами усі релігійні споруди належать громадам, окрім історичних споруд, які належать державі, наприклад, великі лаври, такі як Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра. Щодо Святоюрської не можу сказати.

Тому якщо громада приймає рішення, що вона хоче залишитися в юрисдикції Московського чи Константинопольського патріархату, так і буде.

Питання лавр досить складне, окреме. За великим рахунком, громади самі будуть вирішувати, з ким вони лишатимуться. Але переконаний, що навколо лавр буде багато спекуляцій та боротьби.

Одне, що можна сказати, що автокефальна православна церква України отримає Софію.