75% української мови: в тому числі і для мовлення на ОРДЛО та Крим

75% української мови – такі квоти запрацюють в ефірі українських телеканалів та радіостанцій від жовтня цього року. Мовлення в ОРДЛО та Крим – не виняток. Квоти можуть стати бар’єром між жителями ОРДЛО та рештою України, зауважують деякі медіаексперти. Чи варто принципово мовити в ОРДЛО українською, враховуючи «мовне питання», яке роздувають російські ЗМІ? Це в ефірі Радіо Донбас.Реалії обговорили член Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Сергій Костинський та заступник директора Інституту світової політики, медіаексперт газети «День» Наталя Іщенко.

– Ви справді підтримуєте введення квот чи Ви просто здійснюєте закон, змушені його виконувати?

​Сергій Костинський: Я кримчанин, я приїхав до Києва тільки у 2014 році. Тож я можу судити про мовну ситуацію в Криму, і я регулярно працюю у Донецькій та Луганській областях.

Моя особиста позиція збігається з державною політикою. І вона полягає в тому, що Україна має захищати себе й однією зі складових інформаційного суверенітету нашої країни є українська мова.

Російська мова використовується Росією як інструмент війни, як інструмент пропаганди. Для неї важливо витіснення української мови, української культури.

Від жовтня почнуть працювати квоти української мови на телебаченні. 75% української мови з’явиться в ефірі, але гості зможуть говорити тією мовою, яка буде прийнятна саме для них і аудиторії цього каналу. Тобто ця квота буде використовуватись перш за все для журналістів, для ведучих, для дублювання, озвучення фільмів.

Для регіональних і місцевих телеканалів квота буде 60%. Державна політика полягає у тому, що українська мова буде домінувати як на підконтрольних, так і на непідконтрольних територіях.

Якщо ми починаємо мовити окремою мовою на окуповані території, ми сепаруємо ці території та підтверджуємо тези російської пропаганди про те, що там живе якийсь окремий народ. На всій території України люди розуміють українську мову.

Телебачення і радіомовлення передбачає, що це журналістика. Питання не в мові, а в змісті. Людина проросійських настроїв не буде слухати й дивитися навіть російською мовою те, що не відповідає її світогляду.

Наталя Іщенко: Україна на своїй території повинна мовити державною мовою. Звичайно, квоти мають бути.

​Звичайно, квоти мають бути. Однак ми зараз говоримо не зовсім про територію, яка обмежується контролем Україні. Є ще територія, яка відсепарована, як Ви кажете. Так, де-факто вона відсепарована. Зараз Україна її не контролює. І як достукатися до жителів тих територій? Там є люди, які підтримують Україну і чекають її приходу, але там є люди, які ставляться до України з пересторогою.

Вони будуть з упередженням ставитися до будь-яких ЗМІ, які мовлять з української території, безвідносно мови. Але якщо прибрати хоча б один бар’єр – мовний, можливо, ми зможемо донести основні інформаційні нейтральні повідомлення.

Але тоді, ймовірно, потрібно говорити не про журналістику в класичному вигляді, а про журналістику, яка б не стільки інформувала, скільки пояснювала.

​– Як бути з тими, хто на окупованих територіях хоче отримувати інформацію українською мовою? Якою має бути ідеальна картина мовлення на ці території?

​Наталя Іщенко: Я вважаю, що 75% потрібно дотримуватися. Але при цьому потрібно думати про канали, які мають бути спеціально для жителів цих областей. Це мають бути місцеві телеканали, які говорять на актуальні й зрозумілі для людей теми.

Сергій Костинський: Для території Криму ми відновили мовлення багатьох телеканалів та радіостанцій. Підтримали створення нових місцевих мовників. Вони створюють контент, адаптований для Криму.

Для Донецької та Луганської областей ми також підтримали ефірне мовлення телеканалів, радіостанцій. Квоти квотами, але ми дійсно розуміємо актуальність місцевих мовців.

​– Ви погоджуєтеся з тим, що одним із тригерів так званої «русской весны», подій 2014 року на Донбасі стало скасування так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка»? І чи не вважаєте ви, те, що в київських студіях ми вільно говоримо російською або українською мовою, як ми хочемо, – це найкращий аргумент, який розбиває так зване мовне питання, яке розноситься російською пропагандою?

Сергій Костинський: Насправді це російська пропаганда, яка стверджує, що люди вийшли, тому що їм не сподобалася українська мова і було денонсовано «закон Ківалова-Колесніченка».

​– Вони вийшли тому, що боялися, що змусять говорити українською, така думка людей з проросійськими поглядами.

​Сергій Костинський: Це ні на що не впливало. Відбулася військова спецоперація – захоплення Криму. І те ж саме, я впевнений, відбулося в Донецькій та Луганській областях. Коли йдуть закиди про те, що певна державна політика України спричинила певний конфлікт, це міф.

Наталя Іщенко: Звичайно, це пропаганда. Але Україна не веде контрпропаганду. Мій колега говорить про ліцензії, квоти, а хто займається змістом? Проти нас російською державою ведеться гібридна війна, пропаганда, а ми одягаємось у все біле й кажемо, що ми займаємося лише інформуванням, не займаємося пропагандою та контрпропагандою, тому що це не за стандартами. Це трохи лякає.

​– Як бути тим, хто соромиться, побоюється слухати радіо, дивитися телеканали українською мовою в присутності жителів так званих «молодих республік»?

​Сергій Костинський: Жити на окупованих територіях взагалі небезпечно. Люди там уже є заручниками. Але в мене є багато прикладів, як люди на окупованих територіях слухають українське радіо, дивляться українське телебачення, і всі знають, що це людина з проукраїнськими настроями.

Наталя Іщенко: Ми весь час говоримо про людей, які хочуть чути українську мову, українську інформацію і взагалі мріють про те, як Україна повернеться на всю територію Донбасу і Крим. Але є й інші люди.

– Тим більше, ми не знаємо пропорцій, кого там більше.

Наталя Іщенко: Так, тому що немає методики, яка зможе це підрахувати. У мене склалося враження, ніби офіційний Київ вважає, що або проукраїнських людей там тотальна більшість, або не хоче зізнаватися собі, що там є люди, які вже всмоктали російську пропаганду. З ними теж потрібно працювати. Просто якісна журналістика буде сприйматися ними як пропаганда.

​Сергій Костинський: Є передачі, в яких розглядаються подібні питання, для людей з проросійськими настроями. Я вважаю, що не потрібно для цього створювати окремі телеканали, радіостанції.

Ми переживаємо за тих, хто має проросійські настрої, а давайте хтось буде думати про людей, які хочуть жити в Україні й живуть на окупованих територіях.

Наталя Іщенко: Мені здається, також потрібно більше уваги приділяти людям, які перебувають у невизначеному стані, які не зовсім отруєні пропагандою.