Донбас, Сирія, а тепер – Лівія: чим російські найманці «ПВК Вагнера» загрожують Європі

Донбас, Сирія, а тепер – Лівія. Найманці російської «ПВК Вагнера» активно беруть участь у військових конфліктах. Спочатку у війні України та Росії, а зараз у Лівії. Там вже з’явилася російська важка техніка та військова авіація. Які цілі переслідує Путін у цьому регіоні? Чим конфлікт в Лівії небезпечний для Європи? Про це – у матеріалі журналістів спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».

Лівія, вересень 2019 року. Населений пункт Асбія, що за 11 кілометрів від столиці Тріполі. Після авіаудару прихильники Уряду національної згоди знаходять залишені речі бійця, який воював на боці супротивника – Лівійської національної армії: дитячі фото, православні іконки і картка російського «Сбербанку».

У знайденому там же телефоні – фотографії. Ймовірно, на знімках – Вадим Чекменьов, колишній російський морський піхотинець. Серед його фотографій – нагорода «За перемогу над ІДІЛ», із Сирії. Такі вручали найманцям з «приватної військової компанії Вагнера».

У 2018 році верхівка російського Генштабу веде переговори з головнокомандувачем Лівійської національної армії маршалом Халіфою Хафтаром.

За столом переговорів – Євген Пригожин, так званий «кухар Путіна», якого вважають одним з головних кураторів «ПВК Вагнера».

«Займався організацією офіційного обіду», – так пояснили участь Пригожина в переговорах військових прокремлівські ЗМІ.

«Наприкінці минулого року ми почали бачити багато і фотографій, і відеозаписів місцевих жителів, місцевих активістів, на яких явно видно людей європейської зовнішності, і це, очевидно, не місцеві. Потім вже почали з’являтися повідомлення про загиблих «вагнерівців». Найманці «групи Вагнера» діють у Лівії на боці сил маршала Хафтара. Судячи з усього, вони активно беруть участь в боях, у наступі на Тріполі. Вони виконують роль фактично функції регулярної армії. Ми бачили там і гаубиці, і бронеавтомобілі, ми бачили багато машин просто з живою силою, з озброєними людьми. Відповідно, можна говорити, що це не якісь вузькоспрямовані фахівці, на кшталт управління безпілотниками чи щось подібне. Ні, це швидше, грубо кажучи, жива сила на землі. Піхота! Солдати, і плюс артилерія», – розповідає керівник Conflict intelligence team із Росії Руслан Левієв.

Війна в багатій нафтою Лівії триває вже багато років, після повалення і вбивства Муаммара Каддафі. Зараз боротьба розгорнулася між двома основними силами. Столиця і північний захід Лівії контролюються, визнаним Євросоюзом, Урядом національної згоди. Йому військову допомогу надає Туреччина. Але левову частку території контролює Лівійська національна армія маршала Хафтара. На його боці – Об’єднані Арабські Емірати, Єгипет і Росія.

«Лівія – це, як і раніше, країна на Африканському континенті з одними з найбільших запасів нафти. У цьому випадку Лівію слід розглядати в інтересах Російської Федерації як плацдарм для впливу на країни ОПЕК, картелі ОПЕК», – зазначає військово-політичний експерт Олександр Коваленко.

Але не тільки контроль над лівійською нафтою цікавить Кремль. Контроль над Лівією – це контроль над Європою, кажуть експерти.

«За минулі роки Російська Федерація змогла домогтися приходу до влади популістських сил в Європі. Як вона цього домоглася? Знову ж таки – сплеск насильства в Сирії, безпосередня її участь у конфлікті в Сирії просто захлеснула Європейський союз кількістю біженців. А Лівія – за лічені десятки кілометрів до Італії. І, будь ласка, величезна кількість – десятки, сотні тисяч біженців кинуться до Європи. І це ще один фактор дестабілізації і чинення тиску, навіть, я б сказав, гуманітарного шантажу Європейського союзу», – пояснює Олександр Коваленко

Але російські інтереси в Лівії зіткнулися з турецькими. Справжнє полювання на російські зенітно-гарматні комплекси «Панцир-С1» влаштували бойові турецькі безпілотники. 9 комплексів, за даними проурядових сил, знищили протягом чотирьох днів. Наступ маршала Хафтара на Тріполі захлинувся. Але це лише призвело до підвищення ставок в лівійській війні.

«Головнокомандувач військово-повітряних сил, який воює на боці Хафтара, в ці ж дні анонсував найбільшу повітряну кампанію в історії Лівії. І що після цього всі турецькі цілі стануть легітимною ціллю для атаки з повітря. Одночасно з цим ми бачимо прибуття російських винищувачів МІГ-29 і СУ-24 до Лівії», – зазначає Руслан Левієв.

Шість винищувачів МІГ-29 і два бомбардувальники Су-24 вилетіли з російської авіабази Хмеймім в Сирії у східну частину Лівії. Про це повідомило видання Bloomberg. Згодом два МІГ-29 виявили на супутниковій фотографії на території аеропорту Ель-Джофрі. Це – справжня ескалація конфлікту, впевнені експерти.

«Звичайно, розгортання російських літаків призначене для підтримки «групи Вагнера», ну, а «вагнерівці» потрібні виключно для підтримки Хафтара. Виникає питання – чи дійсно Росія буде використовувати ці літаки для здійснення атак, чи це швидше своєрідний блеф, щоб посадити міжнародне співтовариство за стіл переговорів? Спочатку все виглядало, що, швидше за все, блеф, спроба росіян почекати, щоб підняти ставки і змусити міжнародне співтовариство укласти якусь угоду про припинення вогню. Але, ви знаєте, вивчивши це питання і перечитавши всю інформацію, я більше не думаю, що росіяни розгортають авіацію без намірів її використовувати. Тобто цей резон у них теж присутній», – каже американський експерт з протидії тероризму аналітичного центру Soufan Center Коллін Кларк.

Інформацію про участь російських найманців в лівійській кампанії можна знайти в групах соцмереж, на зразок «Меморіал ДНР/ЛНР».

Чому ж основою найманців, яких Росія використовує для своїх спецоперацій, є люди, які так чи інакше пройшли війну на Донбасі?

«Російська Федерація до війни на Донбасі переважно стикалася з чим? Вона стикалася з противником, який фактично поступався їй з низки показників. На Донбасі це було зіткнення з противником, який дозволив їй набратися нового досвіду. Дозволив придбати новий досвід не тільки найманцям. Можна навіть зараз бачити по військово-промисловому комплексу Російської Федерації, що нові модифікації, нові модернізації, які вона реалізує в техніці – досвід отриманий як на Донбасі, так і в ході конфлікту з Сирією», – зазначає Олександр Коваленко.

«Дуже багато з них були завербовані в «групу Вагнера» через такий великий союз в Росії, який називається «Союз добровольців Донбасу». Одним з лідерів якого є Владислав Сурков. А в «групі Вагнера», наскільки нам відомо, більше від двох тисяч осіб служить. І, безумовно, такий кадровий резерв великий, з життєвим бойовим досвідом, який вміє поводитися зі зброєю, вже має досвід війни в міських умовах – важко де-небудь набрати, крім як на війні. І українська кампанія дійсно стала такою, по суті, школою чи центром набору для «групи Вагнера» і залишається до сьогодні», – каже Руслан Левієв.

Схід України, Сирія, а тепер і Лівія. Проксі-війни за допомогою «солдатів удачі» приносять Кремлю геополітичні дивіденди і загрожують дестабілізацією вже цілим континентам, наголошують експерти.