Російська авіація і загроза з повітря. Російські літаки все частіше помічають поблизу кордонів країн НАТО. Останній відомий випадок – винищувачі США перехопили російські бомбардувальники біля Аляски. Водночас місцем підвищеної уваги російських військових літаків залишається Україна. Що зараз відбувається у небі над українськими кордонами і якою може бути відповідь на повітряну загрозу?
Квітень 2016 року, нейтральні води Балтійського моря. Пара російських бомбардувальників Су-24 знову і знову пролітає біля американського есмінця «Дональд Кук». Відстань між військовою технікою двох країн у певні моменти досягала всього 10 метрів.
Росіяни надсилають меседж – попередження Сполученим ШтатамНіл Гардінер
Американська сторона заявила: російські пілоти таким чином імітували справжню атаку, а також назвали дії військових найбільш агресивними впродовж останнього часу.
«По-перше, росіяни надсилають меседж – попередження Сполученим Штатам. Натякають, що у них вистачить можливостей, щоб дати бій США. По-друге, чітко видно, що вони практикуються, відпрацьовуючи можливий майбутній конфлікт зі Сполученими Штатами. Звичайно, малоймовірно, що найближчим часом ми побачимо війну між США і Росією. Але росіяни завжди готуються до такої можливості», – розповів в інтерв'ю Радіо Свобода експерт з нацбезпеки, радник прем'єр-міністра Великої Британії (в 2000-2002 роках) Ніл Гардінер.
Схожі інциденти в небі перестали бути рідкістю. За повідомленнями міноборони Литви, тільки впродовж 4-10 червня цього року винищувачі НАТО вісім разів перехоплювали російські літаки над Балтійським морем.
«Дуже агресивна, ворожа поведінка. Росія веде активність біля кордонів багатьох країн, що входять до НАТО. Російські військові літаки з'являлися біля берегів Великої Британії, наприклад. Тисячі таких випадків за останні кілька років. Для росіян – це акції залякування. І ми все частіше бачимо ті самі дії щодо союзників США, України в тому числі», – продовжує Гардінер.
Збройні сили України неодноразово повідомляли про провокації російської авіації уздовж українських кордонів, через що сили протиповітряної оборони України приводили в бойову готовність.
Зокрема, в 2018-му російські бомбардувальники і винищувачі з повним боєкомплектом пролітали поблизу українських кордонів над Чорним і Азовським морями, а також уздовж східного кордону країни. Експерти впевнені: у випадку з Україною авіація Росії переслідує зовсім інші цілі, ніж на кордонах НАТО.
«Треба визнати, що Кремль ще не відмовився від планів повномасштабного наступу на Україну. Тому вони вивчають обстановку, вони вивчають з повітря ситуацію, яка відбувається на землі, для того, щоб у разі наступу вже точно знати цілі, по яких вони будуть наносити удари, і, відповідно, мати підготовлених до цього пілотів», – заважує керівник Уентру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
У ЗСУ підтверджують: дії росіян розцінюють як загрозу. Ось як у повітряних силах описують інцидент, що трапився 15 лютого цього року.
Група стратегічних бомбардувальників-ракетоносців Ту-95 у супроводі пари винищувачів Су-30 РФ здійснили проліт в повітряному просторі АР Крим та відпрацювали умовні пуски крилатих ракет у напрямку материкової частини України.
Що ж Збройні сили можуть протиставити російській авіації? На початку війни в РНБО не приховували – з протиповітряною обороною в Україні великі проблеми.
«Протягом десятків років в першу знищувалась саме система протиповітряної оборони України. Саме там були найбільші скорочення. І це призвело до того, що у нас серйозні проблеми з забезпеченням прикриття і всього українсько-російського кордону, і країни в цілому», – секретар РНБО Олександр Турчинов.
У ЗСУ зробили ставку на відновлення і модернізацію радянських комплексів. Тому зараз основа оборонного щита над Україною – це ЗРК «Бук» та С-300. Вони можуть знищувати цілі на максимальній відстані в 32 і 75 кілометрів. У 2018-му в інформаційно-консалтинговій компанії Defence Express їхню кількість оцінювали в півсотні дивізіонів.
«Завдання, яке стояло перед представниками Збройних сил, полягало в тому, щоб за максимально короткий період часу досягти максимально ефективного результату. І якщо закуповувати нові ЗРК, які сучасні і ефективні, це потребуватиме значно більше часу і грошей», – зауважує голова правління «Українського мілітарного центру» Тарас Чмут.
Масштабні навчання, на яких відпрацьовували знищення повітряних цілей зенітними ракетами середньої дальності, пройшли в кінці 2017 року в Херсонській області.
Але на цьому українські військові зупинятися не збираються. Експерт у сфері озброєння Сергій Згурець повідомив про плани армії повернути в стрій ще шість раніше знятих з озброєння радянських зенітно-ракетних комплексів.
Мова про ЗРК малої дальності «Куб», «Тор» і комплекс С-125, а також комплекси середньої дальності С-300ПТ, С-300В1 і систему великої дальності С-200В, здатну вражати цілі на відстані до 240 кілометрів.
То що ж це за зброя? С-200, наприклад, – розробка кінця 60-х років минулого століття. Систему зняли з озброєння ЗСУ в 2013 році як застарілу. І хоч це єдиний в Україні комплекс дальнього радіусу дії, С200 – стаціонарна система, що робить її легкою здобиччю для противника.
«Всі сучасні ЗРК, вони мобільні. Вони виїхали в певний район, розгорнулися, наприклад, відбили якийсь напад, згорнулись протягом 5 хвилин і переїхали на 10 кілометрів ліворуч. Стаціонарні ЗРК не можуть нікуди зникнути, і перший же удар завжди приходиться на них, оскільки вони на заздалегідь відомих позиціях, і що б ви не робили, вони будуть знищені», – пояснює голова правління «Українського мілітарного центру» Тарас Чмут.
Ще одна спроба вдихнути нове життя в старе залізо – ЗРК С-125. Родом комплекс з радянської армії початку 1960-х. Але в «Укроборонпромі» заявляють: зброю модернізували. В результаті – дальність стрільби зросла із 18 до 40 кілометрів. Модернізований комплекс вже «обкатали» на полігоні цієї зими.
Якщо військовим вдасться повернути на службу радянські ЗРК, то, за підрахунками компанії Defence Express, кількість комлпексів протиповітряної оборони у ЗСУ збільшиться на третину. І, на думку експертів, таке посилення точно не буде зайвим.
«Ми будемо свідками все нових і нових російських вторгнень, ми знову будемо бачити російські літаки. Росіяни будуть тільки збільшувати тиск, тому що Володимир Путін – позер. Він – із тих, хто вірить в ефективність гри м'язами», – каже експерт з нацбезпеки, радник прем'єр-міністра Великобританії (в 2000-2002 роках) Ніл Гардінер.
У той же час брязкання зброєю для Росії не завжди проходить безслідно. У листопаді 2015 року російський бомбардувальник був збитий турецьким F-16 в районі сирійсько-турецького кордону після того, як порушив повітряний простір країни.
