Пенсійна система в Данії зробила мешканку Криму щасливою

Данську пенсійну систему міжнародний рейтинг Mercer, який досліджує якість життя, називає найкращою в світі: виплати по досягненню 65 років дозволяють данським пенсіонерам жити небідно навіть у тих випадках, якщо в молодшому віці людина мала низьку зарплату або з якихось причин не працювала взагалі. Колишня мешканка України, пенсіонери на вулицях Копенгагена та експерти розповіли кореспондентові «Настоящего времени» Богдану Орлову, хто і скільки отримує на пенсії в Данії, і від чого залежать ці виплати.

Данська пенсійна система має два основні елементи – це пенсія від держави і пенсія, яку людина отримує з пенсійного фонду. Державна пенсія вираховується у такий спосіб: якщо людина мала велику зарплатню і тепер у неї є великі накопичення, її пенсія буде нижчою. І навпаки, якщо людина не заробляла багато, або взагалі не працювала, то держава платитиме їй більше, розповідає Торбен Андерсен, професор економіки Орхуського університету.

«Бідність серед пенсіонерів – дуже незвичне явище»

Державна пенсія допомагає літнім людям уникнути бідності, а пенсія з пенсійного фонду – пропорційна доходові людини під час її трудової діяльності.

«Ті, у кого немає пенсійних накопичень, отримують так звану базову пенсію і надбавку. У разі, якщо людина самотня, ця сума становить близько 18 тисяч данських крон (близько 2800 доларів)», – говорить Андерсен. Із цієї суми треба платити деякі податки, але грошей все одно буде достатньо для того, щоб жити заможно.

Бідність серед літніх людей у Данії – це дуже незвичне явище, наголошує професор. Зазвичай це стосується лише тих, хто переїхав у цю країну в немолодому віці: вони можуть розраховувати тільки на частину державної пенсії. А якщо взяти за приклад середнього данця, не дуже багатого, то його пенсія складе приблизно 65-70% від його трудового доходу. Це, в принципі, дозволяє зберегти звичний рівень життя – адже в пенсійному віці деяких витрат у вас вже немає.

«Моє життя на пенсії тільки-но почалося»

Колишній кримчанці Ользі Фруерлунд 76 років, вона приїхала в Данію 18 років тому зі Севастополя. На той момент в Україні вона вже була пенсіонеркою – вийшла на пенсію в 55 років. Каже, що жити було дуже важко, але якось управлялася. В Європу жінка перебралася, щоб допомагати доньці. Але так сталося, що дочка померла, а під опікою Ольги залишилося троє онуків.

У Данії Ольга вийшла заміж, вивчила мову і знову пішла працювати. На той момент їй було близько 60 років. Через п’ять років із посади завідувача відділом у крамниці Ольга вийшла на пенсію. Тоді й виявилося, що повноцінної базової пенсії вона отримувати не зможе, а в її особистому пенсійному фонді грошей також буде зовсім небагато через невеликий стаж роботи в цій країні.

«На той момент я жила в Данії 8 років, а для отримання повноцінної базової пенсії треба прожити тут 40 років. Природно, що моя пенсія була маленькою. Але адміністрація комуни (адміністративна одиниця в Данії) розглянула мою справу. І мені додали до прожиткового мінімуму», – розповідає Ольга.

Потім помер чоловік Ольги, вона залишилася самотньою, що також вплинуло на її ситуацію. За данськими законами, коли хтось із подружжя, який мав пенсійний вік, помирає, частина його накопичень отримує вдова або вдівець. Сума залежить від особливостей пенсійного плану в фонді і від того, в якому віці померла ця людина. Якщо в ранньому, то сума буде вищою, і навпаки. Крім того, в разі смерті одного з партнерів державна пенсія також змінюється – щоб людина не опинилася за межею бідності.

«Якщо тобі не вистачає пенсійних грошей, то ти йдеш у комуну і розмовляєш зі своїм rådgiver – це людина, яка допоможе знайти правильне рішення. Ось, наприклад, мені потрібно було зробити зубний протез – держава частково мені його оплатила. Але вони дивляться на твої доходи: якщо ти маєш змогу оплатити це сам, можуть відмовити», – розповідає пенсіонерка Ольга.

Візит до лікаря Ользі оплачує держава, а ліки – залежно від доходу людини. «Наприклад, у мене є проблеми з тиском – 85% вартості медикаментів мені оплачує держава», – пояснює пенсіонерка.

Ті, хто живе в країні довго і має накопичення, можуть дозволити собі купити будинок і живуть у великому достатку, розповідає Ольга Фруерлунд. Вона ж винаймає дешеву і невелику (45м²) квартиру в Копенгагені – в районі, де живе багато літніх людей. «Я цій державі не встигла дати того, що я дала своїй державі, – каже колишня громадянка України. – Але, тим не менше, мені надали можливість жити в окремому помешканні».

У черзі на цю квартиру жінка стояла рік. Комуна покриває частину оренди через її не дуже високу пенсію.

«Загалом виходить, що я плачу 3000 данських крон за оренду разом із комунальною платою (близько 470 доларів у перерахунку). Але повторюю, це найдешевше житло», – пояснює пенсіонерка.

За словами Ольги, на харчах вона не економить – «не можна, особливо людям похилого віку». На їжу у неї йде стільки ж грошей, скільки і на квартиру.

Цього року вона не може собі дозволити поїхати відпочивати за кордон, бо ж робила зубний протез, утім, Ольга сподівається назбирати грошей на наступний рік. «Але все скромно, все дуже скромно в плані витрат. За рік я можу зібрати 3000-4000 крон (470-620 доларів) на подорож – відпочити або побачити щось. Але мені ще допомагають онуки».

Згадуючи своє життя в Україні, Ольга Фруерлунд каже, що в Данії літнім людям приділяють більше уваги: «Коли я вийшла на пенсію, було відчуття, що моє життя тільки-но почалося – у цій країні дуже великі можливості для людей старшого покоління».

У кожному районі Копенгагена є відділення організації Aeldre Sagen. Вона допомагає літнім людям і дає можливість, наприклад, вчити іноземні мови або купити недорогі екскурсії та подорожі.

«Є знижки на подорожі, можна займатися спортом. Я, наприклад, ходжу в хор і на пілатес. Безкоштовно займаюся танцями – не тому, що я хочу виступати, а для свого розвитку, щоб утекти від деменції», – перераховує Ольга.

Давати людям «подушку безпеки» – дуже шляхетна ідея

Крім державної пенсії, на яку можуть розраховувати всі літні данці, в Данії існує накопичувальна система. «Наприклад, ви працюєте в приватній компанії, і сума, яка дорівнює 12% від вашої зарплатні, перераховується в пенсійний фонд: із цих грошей 4% платите ви, а 8% платить ваш роботодавець», – розповідає фінансовий консультант Марк Гансен.

Підприємці та власники маленьких компаній, за його словами, можуть не мати накопичувальних договорів. У такому випадку співробітники цих невеликих фірм не накопичують пенсійних заощаджень і залишаються незахищеними.

За словами Марка, зазвичай податки в Данії складають близько 40%, але якщо доходи людини є вищими за певну межу, то податки збільшуються до 57%.

«Звісно, для когось це може бути багато, але завдяки цим податкам у нас і працює надійна система добробуту, – пояснює Марк Гансен. – Якщо ви потрапили в несприятливу ситуацію, наприклад, не змогли накопичити на пенсію, то ви будете отримувати державну пенсію, а вона формується з податків, які платять люди».

Марк Гансен переконаний, що давати людям «подушку безпеки» – це дуже шляхетна ідея. «Я маю на увазі державні пенсії – незважаючи на те, що на них люди не можуть дозволити собі такий же рівень життя, як у випадку, якби вони працювали. З одного боку добре, що накопичувальна система стимулює людей відкладати заощадження на пенсію. Далеко не всі здатні це робити. З іншого – люди самі можуть вирішувати, хочуть вони накопичувати чи ні».

Що кажуть самі данці

Бірте, 86 років

У мого чоловіка була пенсія, і я зараз отримую пенсію свого чоловіка і паралельно отримую державну пенсію.

У нього була добра зарплатня, і у мене пенсія вдови після нього (enkepension), тому мені живеться добре. Напевно, є і незадоволені системою, але мені живеться добре.

Горм, 53 роки

Система добра, тому що вона сприяє широкому соціальному захисту. Але у нас кілька систем, приватні пенсії або передчасні пенсії, для тих, хто зумів накопичити раніше пенсійного віку. Але взагалі, у нас сильний соціальний захист, і люди, які старіють у Данії, не бувають бідними або дуже бідними. Я гадаю, загалом, система добра.

Доріс, 74 роки і Кірстен, 64 роки

– Я свої особисті гроші інвестувала в пенсію, я не думаю, що я отримую щось особливе, але у такий спосіб я себе убезпечила.

– Коли людина виходить на пенсію, чи є можливість подорожувати?

– Так, звичайно, я гадаю, це занадто дорого – перебувати в Данії. Ось ми так і познайомилися, ми були на Гоа.

– Але ми все одно скаржимося.

– Так, ми скаржимося завжди.

– Хоча живеться нам добре.

Як у Данії відбувалася пенсійна реформа

Торбен Андерсен, професор економіки Орхуського університету, розповідає, як у Данії запровадили систему накопичувальних пенсій. Уряд, за його словами, стимулював людей накопичувати на пенсію, в тому числі,податковими пільгами: з огляду на високий рівень оподаткування в Данії, для багатьох це в підсумку виявилося вигідним.

«У 1980-90 роки точилися великі дискусії з цього приводу, але також була і велика воля до того, щоб це зробити, – пригадує економіст. – До накопичення людей стимулювали податковими послабленнями, і систему прийняли досить швидко. Згодом не виникало серйозних передумов для її скасування. Зараз усі бачать, що це була хороша ідея, і більшість людей задоволені накопичувальною пенсійною системою. Роботодавці також підтримували цю ідею».

«У Данії всі боялися однієї проблеми: ви платите в пенсійний фонд, а він ці гроші інвестує. Але куди? Та в реальності це питання не стало великою проблемою. Керівники пенсійних фондів швидко зрозуміли, що вони повинні служити інтересам людей, тобто найвигідніше для людей вкладати їхні гроші. Зараз робота пенсійних фондів дуже прозора: є багато правил, щоб уникнути ситуацій, коли гроші використовують з якоюсь іншою метою», – зазначає Андерсен.

Пенсійних фондів у Данії багато: є напівдержавний ATP, є некомерційні, є приватні комерційні: вибір у людей великий.

Нині в Данії і чоловіки, і жінки виходять на пенсію в 65 років. Але нещодавно вирішили збільшити пенсійний вік до 67 років і потім прив’язати його до очікуваної тривалості життя.

«Влада добре пояснила необхідність цих змін, – каже Андерсен. – Усі розуміють, що держава не збирається нічого красти. Це частина соціального контракту. Медицина у нас забезпечується державою, освіта також безкоштовна. Але безкоштовного нічого не буває – в Данії досить високі податки. Вони йдуть на пенсії, освіту, посібники, медицину і так далі. Це соціальний контракт: люди готові платити високі податки, тому що вони бачать, що їхніми податками мудро розпоряджаються, гроші йдуть на потрібні речі. Це важливий елемент того, що ми називаємо «державою загального добробуту»», – підсумовує професор економіки Андерсен.