У Держдумі Росії до кінця липня планують ухвалити закон, який прирівняє заклики до відчуження території Росії до екстремізму. Фактично це стосується і питань деокупації анексованого Росією Криму. Причому передбачається, що ця російська норма стосуватиметься і громадян інших держав.
Відповідно до нинішньої редакції законопроєкту, за порушення територіальної цілісності Росії каратимуть тюремним терміном від 6 до 10 років, а за заклики до такого порушення ‒ штрафуватимуть на суму до 300 тисяч рублів. Причому кримінальна відповідальність за публічні заклики наставатиме тільки в разі повторного правопорушення упродовж одного року. Тим часом наприкінці червня народний депутат від фракції «Слуга народу» Єлизавета Ясько повідомила, що у Верховній Раді України розробляють законопроєкт, який передбачає кримінальну відповідальність для тих, хто підтримує окупацію Криму Росією. Про сенс та можливі наслідки таких ініціатив йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Голова Державної думи Росії В'ячеслав Володін, коментуючи законопроєкт, сказав, що цей документ безпосередньо стосується кримського питання:
«Це особливо стосується наших українських колег. Заяви щодо Криму, які вони робитимуть, спричинятимуть покарання за законами Російської Федерації. Ми зможемо вимагати їхньої екстрадиції до нас у країну... Будь це Україна, чи Прибалтика, чи Сполучені Штати Америки. Зробили заяву щодо Росії, щодо частини її території ‒ все, підлягають кримінальній відповідальності відразу після ухвалення цього закону. І ми маємо право вимагати їхньої екстрадиції... І скільки б не минуло часу, потім це їм усе відгукнеться. У разі приїзду в нашу країну вони можуть бути заарештовані».
Втім, турецький політолог Тогрул Ісмаїл у коментарі Радiо Свобода висловив думку, що відносити висловлювання політиків однієї країни до національного законодавства іншої – не цілком коректно.
Такі проблемні питання, як Крим, мають міжнародний характерТоргул Ісмаїл
– Є закони внутрішнього характеру і міжнародного характеру. Такі проблемні питання, як Крим, мають міжнародний характер, і тому обговорювати їх, виходячи з внутрішньої політики, не зовсім правильно. Наприклад, деякі держави ухвалюють рішення щодо геноциду вірменів 1915 року в Османській імперії, але це стосується лише громадян цих країн. У цьому випадку іноземці ніякої відповідальності не несуть, адже йдеться про міжнародні взаємини. Якщо Росія зможе досягти позитивного для себе рішення щодо Криму через різні міжнародні судові інстанції, або ж через структури ООН, Ради Європи, то це б якось зобов'язало громадян інших країн... Але тут, мені здається, сам російський закон не зовсім коректний і тільки завдасть шкоди іміджу Росії.
Президент російського Фонду прикладних політичних досліджень «ИНДЕМ» Георгій Сатаров розповів Крим.Реалії, що бачить справжню причину нової законодавчої ініціативи в страху російської влади втратити контроль над ситуацією всередині країни.
Тепер Конституція Росії ‒ це просто папірецГеоргій Сатаров
– У Кремлі окопуються. Там розуміють, що «кримський синдром», тобто мобілізація навколо півострова перестала працювати, цей сюжет пройдений і не впливає на ставлення громадян до влади. Це далеко не перший законодавчий відкат, який був ухвалений останніми роками через інстинкт самозбереження російської верхівки. Зараз цей процес уже спричинив фактичне зникнення конституції ‒ я маю на увазі останні правки. Основний закон країни можна уподібнити до системи аксіом у математиці. Якщо у вашій системі є прямо протилежні твердження, то вона не працює: у ній може бути істинним будь-яке висловлювання. Так само конституція втрачає свою юридичну продуктивність і стає безглуздою. Тепер Конституція Росії ‒ це просто папірець.
Що стосується нового українського законопроєкту, який передбачає покарання для громадян України, які підтримують анексію півострова Росією, заступниця постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева уточнює, що ініціатива Єлизавети Ясько ‒ не єдина щодо цього.
‒ Йдеться не тільки про кримінальну відповідальність, а взагалі про відповідальність за невизнання окупації Криму. Цей законопроєкт розроблявся ще торік Міністерством закордонних справ, зараз до нього подають рекомендації різні органи влади, зокрема і наше представництво. Ту пропозицію, про яку говорила Єлизавета Ясько, ми не вивчали, але наша позиція в будь-якому випадку полягає в тому, що це питання необхідно врегулювати. Звісно, треба дотриматися певного балансу, враховуючи право на свободу висловлювань, щоб ми не дзеркалили законодавство Російської Федерації та не почали переслідувати в кримінальному порядку будь-яку людину, яка іноді може висловлюватися не зовсім коректно. Зокрема це стосується безпеки людей, які живуть на окупованих територіях.
Таміла Ташева пояснює, що українським законодавцям необхідно врахувати ситуації, коли, наприклад, російські ЗМІ опитують українських громадян в анексованому Криму, і ті позитивно висловлюються про життя при російській владі, щоб уникнути переслідувань, хоча самі можуть не поділяти такої позиції.
Українців і кримських татар переслідуватимуть за інакомислення, як це вже не раз відбувалося ранішеТаміла Ташева
– Тобто кожен випадок має детально з'ясовувати суд. Насправді, публічні заклики до порушення територіальної цілісності України вже є в Кримінальному кодексі, а ми як раз вважаємо, що це питання необхідно врегулювати, враховуючи баланс між правами людини й інтересами держави. Що стосується російського нововведення щодо «екстремістських» висловлювань про приналежність Криму, то, звісно, ця норма напевно дуже активно застосовуватиметься на території півострова. На цій підставі українців і кримських татар переслідуватимуть за інакомислення, як це вже не раз відбувалося раніше. Згадайте хоча б Ільмі Умерова, Сулеймана Кадирова та Миколу Семену, яких переслідували фактично за політику невизнання анексії Криму Росією.
У Росії можуть виникнути серйозні проблеми на міжнародній арені, якщо вона форсуватиме дію свого законодавства на весь світ, ‒ вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко.
‒ У Росії ухвалюють авторитарні закони, які захищають статус-кво, щоб ніхто не міг говорити, що ця країна є окупантом, хоча б на її території. Якщо ж російська влада спробує поширити це на іноземців, то їх просто битимуть по руках за екстериторіальну юрисдикцію, на яку вони не мають права. Зараз дуже загрозливо для Москви виглядає міждержавний позов, поданий Нідерландами в Європейський суд із прав людини. Я не бачу причин, чому Росію не визнають винною в тому, що вона збила боїнг MH17, при цьому відмовляючись і тиражуючи брехню. Водночас є серйозні порушення в переслідуванні тих, хто висловлює свою незгоду з політикою окупації в Криму. Вираження громадянської позиції не може переслідуватися в кримінальному порядку за нормами міжнародного гуманітарного права, і цей негатив у Росії накопичується.
Олександр Павличенко висловлює надію на те, що міжнародне товариство піде на посилення санкцій проти Росії, зокрема у зв'язку з переслідуванням кримчан, які не визнають анексію півострова.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
