Ашер Черкаський – колишній кримський бізнесмен. 2014 року він покинув Феодосію, не побажавши залишатися на анексованому Росією Кримському півострові. Чоловік займався волонтерством та служив у добровольчому батальйоні. З 2022 року він – військовослужбовець ЗСУ. Про те, як у ЗСУ воюють представники різних релігій, коли його востаннє називали «ж#дом» і чому називає війну «справою свого життя» – він розповів Крим.Реалії.
Ашер Йосеф Черкаський – єврейське ім'я Олександра Черкаського. Його батьки приїхали до Криму у 1960-х. Мама – родом із-під Грозного, а батька відправили на Кримський півострів служити. Вони зустрілися у Феодосії. Пізніше там народився Ашер і його брат. 2014 року після початку анексії Криму Росією саме мама просила його залишити півострів.
«Я дуже добре знав, що відбувалося там [у Грозному], коли була перша, друга чеченська війна», – згадує Ашер. Він разом із сім'єю виїхав із Феодосії, але здоров'я матері не дозволило їй виїхати разом із ними. Вона залишилася у Криму.
Доброволець
Після переїзду на материкову Україну Ашер почав волонтерити та приєднався до складу українського добровольчого полку «Дніпро-1». Він каже, що вже тоді знав, що велика війна буде. Чоловік вирішив, що робитиме все, що в його силах, аби «захистити свою сім'ю та свою країну».
У 2021 році він отримав офіцерське звання, 10 січня 2022 року підписав контракт із ЗСУ. У день, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, о п'ятій ранку він уже був у частині. Слідом за ним прибув його старший син.
У 2014 році старшому синові Ашера Давиду було 12 років, але вже тоді він переживав за те, що відбувається.
«І він така дитина чиста, світла. Ну, який батько скаже про свою дитину погано, так? – каже Ашер.
Маленький Давид багато часу проводив у добровольчому полку «Дніпро-1», коли там служив його батько і «брав приклад з хлопців». Виріс і захотів піти стопами батька. Ашер пропонував синові виїхати до Ізраїлю та служити там.
«Бо я знав, що далі відбуватиметься спочатку. Скільки наших дітей загинуло», – згадує військовослужбовець. Давид їхати не захотів. У 2022 році він став офіцером 108-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ разом з батьком.
Нині Давид у відставці. На Донеччині, під час одного з бойових виходів, він отримав тяжку травму. Довгий час замовчував про це і намагався вилікуватися, але повернутися до ладу не зміг. Наразі він планує продовжувати волонтерську діяльність.
«В радянській армії солдат – худоба, в українській армії не так»
Черкаський встиг відслужити у радянській армії. Як і його батько, він займався специфічною діяльністю – був шифрувальником. Ашер каже, що цей досвід накладає відбиток на його діяльність і сьогодні – у роботі з інформацією.
Ашер упевнений, що досвід радянської армії не варто відкидати й говорити, що там все було погано.
«Той досвід також дуже цінний, бо там враховувалися історичні знання, які були набуті раніше. Це [також і зараз] допомагає нам розуміти, що чекати від нашого ворога», – каже військовослужбовець.
Головною відмінністю радянської армії від ЗСУ він називає відносини.
«У радянській армії, як і в суспільстві, пересічна людина, а в армії – солдат – це була худоба, яка була просто статистичною одиницею. А в українській армії такого немає. Кожна людина – це найвища цінність. Його життя, його здоров'я – це найвища цінність для нашого командування, нашої країни», – каже Ашер.
«Я не пам'ятаю, коли чув стосовно себе такий вираз як «ж#д»
Для Ашера дивно чути розмови у Росії про необхідність «денацифікації» України.
«Ми знаємо, що Росія – це продовження Радянського Союзу. А у Радянському Союзі національна політика на чому базувалася? Якої б національності, етнічної приналежності ти не був, ти маєш бути «російським». Є «російська» – така найвища нація і всі інші – або тупі, або жалюгідні раби. І це справді накладало свій відбиток на мислення та на людей в Україні. Будемо відвертими, антисемітизм в Україні був раніше, він був на побутовому рівні, але він існував. І десь ще є люди, які перебувають під впливом тієї пропаганди. Але з 1991 року ситуація змінювалася, а з 2014-го вона загалом змінилася. Ми всі разом пішли захищати свою країну, незалежно від національної приналежності. Адже й зараз, і раніше – то були люди різних національностей. Ми були разом із хлопцями з Криму, киримли (кримські татари – КР). Навіть росіяни приїжджали та приїжджають. Ми ж знаємо про цей підрозділ, який воює у складі ЗСУ. Росіяни, які прийшли боротися із тим режимом, який там [у Росії] є. Ми багатонаціональна країна та державна політика така, що всі національності у нас рівні і кожен громадянин має рівні права та обов'язки», – розповідає Ашер.
Ашер каже, що вже не пам'ятає, коли востаннє чув щодо себе такий вираз, як «ж#д».
Він розповідає, що зараз у війську є окремі капелани для християн, мусульман, юдеїв. Надалі у ЗСУ планується запровадити кошерне та халяльне харчування, щоб військовослужбовці, які потребують особливого харчування через релігійні погляди, могли почуватися комфортніше.
«Війна для меня – особиста справа»
Варіант залишитися в анексованому Росією Криму Ашер навіть не розглядав, хоч за своє рішення заплатив «велику ціну».
2014 року він не зміг вивезти з Криму маму. «І так я її більше не бачив. 2015 року її не стало», – розповідає Черкаський. І все одно він не зміг би залишитися «через головні цінності людини».
«Неможливо продати свою дружину, своїх дітей, матір тощо. А це все, що мене пов'язує з Україною. Україна справді, як у багатьох піснях співається, це як мати для мене. Поки я не бачу, щоб я міг колись переїхати, навіть до Ізраїлю. Я народився тут», – пояснює Черкаський.
Тепер йому необхідно повернутися в український Крим, оскільки має там справи, які «потрібно завершити».
«Мені потрібно зробити на цвинтарі для своїх батька, брата та матері нормальне все, закінчити ці справи. Тому що у моєї матері зараз стоїть хрест на могилі. Просто дерев'яний хрест. Все більше нічого немає. Тож це такі особисті речі. Тобто ця війна для мене – особиста справа. І ось учора, коли ми розмовляли з однією людиною, я сказав, що війна для мене це, прошу лише правильно мене зрозуміти, це як бізнес. Бізнес це справа. Це справа мого життя. Це бізнес мого життя. І я маю його [закінчити], від цього залежить моє життя. І поки є можливість цю справу вести, брати активну участь, я це робитиму. Будь-яким чином. Те, що я можу робити», – каже Ашер.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
