«Чужому» виповнилося 40 років, і цей образ продовжує жити у сіквелах, пріквелах, коміксах, комп'ютерних іграх та книгах, хоча творець цього образу несподівано пішов з життя у 2014 році через нещасний випадок. З'явився ксеноморф «Чужий», як багато інших фантастичних образів, з нічних жахів автора і його роботи продовжують вселяти страхи та тривоги у серця глядачів дотепер.
Вперше в Києві проходить виставка «батька» образа «Чужого» Ганса Руді Ґіґера.
За найкращі візуальні ефекти фільм отримав «Оскар», але гонорар художника, за вже легендарне творіння, виявився відносно скромним. Про ці та інші маловідомі факти розповів куратор виставки та друг митця Марко Вітциг.
Чи правда, що в основі творів – власні жахи художника?
Ґіґер ще дитиною був дуже чутливим. В нього було дуже загострене відчуття того, що відбувається навколо. Він дуже гостро сприймав новини і все, що відбувається. Дуже гостро сприймав свої сни, але краще сказати – нічні кошмари. Все це він потім перетворив на мистецтво і саме так він став художником.
Хочу наголосити, що Ґіґер був чудовим митцем, не просто художником, а саме митцем. Адже всі свої страхи, а це були не лише його страхи, а й багатьох людей на той момент, і навіть теперішні покоління мають ті самі страхи... Якщо у звичайної людини це все залишається на рівні емоцій і почуттів, то Ґіґер це все перетворив на картини, втілив у мистецтві і саме тому ми можемо вважати його геніальним творцем.
Про «біомеханоїдів»
Серія «біомеханоїдів» – цим картинам 50 років.
Це візії, які він мав, з яких потім і виник Чужий. Тут можна побачити поєднання людини з машиною – це страхи, які існували в людей 50-60 років тому. Молоді люди в цих картинах сьогодні побачать свої власні страхи: «Що станеться, якщо колись я стану частиною машини?». В цьому і є геніальність Ґіґера, що це все залишається актуальним і в теперішній час.
Чи боявся Ґіґер клонування та генної інженерії?
50 років тому генна інженерія і клонування – це була наукова фантастика, такого ще не існувало, але він вже відчував такий страх, що щось таке має і може з’явитися.
Просто подивіться – цим картинам 50 років і все ще вони викликають певні емоції, ті самі страхи, які були в нього. Мушу сказати, що не всякий художник, який працював 50 років тому, може викликати таку зацікавленість у молоді.
Чи правда, що він лякав своїх друзів у власній кімнаті страху?
Дитиною він був дуже сором’язливою, він боявся підходити до своїх друзів, боявся знайомитися з дівчатками, і для цього він побудував такий атракціон – тунель з привидам, він запрошував туди дівчат, тихенько підходив ззаду і цілував. Йому було страшно підходити напряму, казати, що дівчинка подобається і цілувати, як звичайно це робиться.
Ця кімната страхів з дитинства і перетворилася на того «Чужого». Цей «Чужий» – це його доросла кімната страхів/
«Чужий» з’явився внаслідок того, що батько Ґіґера приніс додому череп людини?
Це вплинуло на його творчість, але не на створення Чужого. Це відбулося ще в дитинстві, йому було років 10 чи навіть менше, батько працював в аптеці і йому як рекламний подарунок дали справжній людський череп. Ґіґер в дитинстві грався з цим черепом, він його тягав на мотузці, як діти тягають машинку.
Небагато є дітей, які грають в дитинстві із справжнім черепом. І хочу сказати, що це справило враження на нього. Через це він почав створювати такі образи, які й призвели до створення чужого.
Скільки Ґіґер заробив за оскароносного «Чужого»?
Він був ще початківець і не був дуже відомий. Коли вийшов фільм, так, він заробив «Оскар», але всі інші, хто брав участь у фільмі – як Сігурні Вівер, стала світовою зіркою, заробила мільйони. Так само і Рідлі Скотт. Щодо Ґіґера – він став світовою зіркою, отримав славу, але, на жаль, не гроші. На той момент він отримав 20 тисяч доларів за створення фігури. Це були великі гроші для нього, але це було не так весело.
Кажуть, скоро вийде «Чужий-5», чи зверталися автори в музей чи до рідних?
Дотепер з нами ще не контактували. Проблема в тому, що коли створювався перший «Чужий», то Ґіґер зробив достатню кількість ескізів і тоді дизайнери фільму сказали: «Все, достатньо, ми будемо із цим працювати», і відправили його додому.
Але під час обробки вони зрозуміли, що вони не просуваються, що вони самі не здатні це зробити і вони вимушені були покликати назад Ґіґера, щоб він надалі створював зображення фільму
Чи відображають роботи Ґіґера його характер?
Те, що ви бачите на картинах – це те, що не репрезентує Ґіґера. Він втілював те, чим він не був, чого він боявся, це його нічні страхи, просто страхи. А в житті він був веселий, любив спілкуватися з друзями, ми могли зустрітися за вином, балакати і жартувати. Але, коли він бачив, що підходить преса, то ставав сумним і злим, аби підтримувати цей темний імідж.
Чи була смерть художника містичною?
Для нас усіх це був надзвичайний шок. Він просто впав зі сходів і помер, всі були дуже шоковані. Я в цьому нічого не бачу містичного, це просто був нещасний випадок. І хоча в оточенні Ґіґера було багато людей, які вірили в езотерику, містику. Сам він був більш реалістичною людиною, він вірив в те, що після смерті нас нічого не очікує, ми помираємо і все, на цьому життя закінчується
Проходить виставка у Довженко-Центрі в Києві в рамках Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» за підтримки посольства Швейцарії в Україні. Представлені 7 скульптур та 32 графічні твори Ґіґера.
