З 2016 року в Києві працює державне підприємство «Кримський дім» – особливий культурний простір з просвітницькою і правозахисною місіями. Як кажуть його керівники, регулярні виставки, літературні конкурси, мультимедіа проєкти допомагають не тільки утримувати тему Криму в фокусі суспільної уваги, а й подивитися на неї під новим кутом.
Які основні цілі та напрямки роботи «Кримського дому?» Чого вдалося досягти за минулі чотири роки? Які проєкти заплановані на 2021 рік? На ці та інші питання в ефірі Радіо Крим.Реалії разом із ведучим Сергієм Мокрушиним відповідає програмний директор державного підприємства «Кримський дім» Айше Умерова.
– Айше, для кого саме працює «Кримський дім» і якими результатами може похвалитися?
– Загалом його можна охарактеризувати як представництво Криму на материковій частині України. У 2017 року сюди прийшла нова команда на чолі з Алімом Алієвим і Ахтемом Сеітаблаєвим, і зародилося дуже багато великих, важливих проєктів. Наші заходи різнопланові: інформаційні, культурні, присвячені захисту прав людини. Щороку проходить великий літературний конкурс і фестиваль «Кримський інжир», який у 2020 році відбувся, незважаючи на пандемію. Інший великий проєкт – фестиваль «Кримський дім об'єднує серця», для нього ми кожен раз шукаємо нові формати. З 2017 року існує правозахисний проєкт «Київська кримська солідарність», коли були винесені вироки у справах Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Кількість кримських політв'язнів відтоді не зменшується, і ми не можемо не приділяти цьому увагу.
– Кому з організацій та інститутів в Україні цікавий Крим? Хто зазвичай бере участь у проєктах «Кримського дому»?
– Якщо це щось правозахисне, ми залучаємо «КримSOS», якщо щось літературне – ми тісно співпрацюємо з українським ПЕН-клубом, вони проводять у нас дискусії. Плюс є особисті контакти Аліма Алієва, Ахтема Сеітаблаєва, які мають можливість підтягти до участі в проєктах «Кримського дому» найбільш топових у своїх сферах людей. Дискусії у нас модерує Андрій Куликов, у журі «Кримського інжиру» є Мар'яна Савка, Андрій Курков. Свідома, інтелігентна частина суспільства добре розуміє важливість кримської тематики. Одна з найбільш складних проблем – утримати в фокусі уваги тему політичних переслідувань.
– Чому? І як ви її вирішуєте?
– Це морально важка тема. Ми намагаємося обов'язково залучити адвокатів політв'язнів, їхні сім'ї. До пандемії такі заходи відвідувала велика кількість людей, які потім просто підходили і говорили слова підтримки тим, кого ми включали через відеозв'язок. Ми проводили виставки Антона Наумлюка, Аліни Смутко – це журналісти, кореспонденти, які протягом кількох років їздили до Кримц і висвітлювали всі судові процеси, життя сімей політв'язнів. У 2021 році у нас теж заплановані зустрічі «Київської кримської солідарності», оскільки з кожним роком людей, які потребують інформаційної та іншої підтримки, стає тільки більше. Втім, можна придумати різні формати подання такої правозахисної інформації – щоб це не були тільки дискусії і тільки виставки. Це повинні бути форуми, круглі столи на більш високому рівні, або ж презентації відеоматеріалів, різні семінари. Можливо, можна вивозити когось із членів сімей, щоб надавати їм у тому числі психологічну підтримку. Кілька років перебувати в такій атмосфері в Криму складно, людям потрібна реабілітація. Наскільки я знаю, подібних проєктів, по суті, немає. Так чи інакше, все це пов'язане з питаннями безпеки кримчан: можуть бути наслідки. Ми повинні думати, в першу чергу, про них.
– Що у вас заплановано на 2021 рік?
– Перший великий захід – річниця початку окупації Криму наприкінці лютого: будуть телемости з півостровом, тематичні виставки і таке інше. Далі у нас ювілей Лесі Українки, до якого директор «Кримського дому» Ахтем Сеітаблаєв готує постановку «Лісової пісні» кримськотатарською мовою з участю українських акторів. Буде театральний перформанс до річниці Конотопської битви. Взагалі, культура – та сфера, яка здатна достукатися практично до кожного. Від політики хтось може відмежовуватися, хтось не хоче бачити негативні правозахисні новини, а через культуру до людей легше достукатися і презентувати Крим і кримських татар. Наш фестиваль «Кримський дім об'єднує серця» – «опен ейр», і в ньому є не тільки концертна частина, але і ярмарок з участю кримських ремісників. Щороку ми намагаємося, щоб до нас приїжджали майстри, які постійно живуть у Криму. У 2020 році нам не вдалося привезти їх, але проєкт живе, він важливий, ми будемо його продовжувати.
– Ви також проводите курси кримськотатарської. Наскільки вони цікаві українцям?
– Зазвичай у нас працювала одна група в 10-15 осіб. У вересні 2020 року, коли ми оголосили черговий набір, стався несподіваний ажіотаж: буквально за добу заявки подали близько 60 осіб, ми сформували три групи. Довелося заздалегідь закрити реєстрацію, тому що у нас не було можливостей організувати більше занять. Що приємно – відсотків 70 з тих, хто пішов вчитися, не були кримськими татарами. Це люди з різних сфер діяльності – від режисерів і стендап-коміків до співробітників міністерств і лікарів. Причини вчити кримськотатарську мову дуже різні, у кожного свої. Можливо, надалі ми розширимо цей напрямок.
– Чи можуть самі кримчани звертатися до вас із пропозиціями про співпрацю? І як це зробити?
– Так, ми відкриті до ідей, можна писати нам на сторінку у Facebook, на пошту. Якщо ми зможемо це реалізувати, або ж якщо це організації, які хочуть щось провести спільно з «Кримським домом» – будемо раді. Звичайно, культурна сфера дуже страждає від пандемії: складно без глядачів, без відвідувачів, коли ти не бачиш віддачі. Проте ми продовжимо будувати культурні мости між Кримом і материковою Україною.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
