Спеціально для Крим.Реалії
Відносини Візантійської імперії та Хазарського каганату в Криму нагадували коливання маятника: від співправління – до протистояння, потім – до союзу, а наприкінці – знову до війни. Як же відбувався останній бій двох держав за півострів?
Перше століття хозарсько-візантійських відносин у Криму (680-780-ті рр.) тепер прийнято називати кондомініумом. Міста півострова формально залишалися під керуванням Візантії, але в них перебував тудун – хозарський чиновник, який відав стягненням данини на користь кагана. А ще жодна держава не мала в Північному Причорномор'ї регулярних військових контингентів.
З різних причин ця модель занепала, і з моменту захоплення хозарами Мангупа близько 786-го або 787 року відносини Константинополя та Ітіля стали ворожими. Докладніше про це Крим.Реалії вже писали.
Але у 830-х роках війна поступилася місцем не просто миру, а союзу. Візантійці збудували хозарам фортецю Саркел на Дону, а хозари залишили як мінімум Готію, а то й весь півострів, після чого там виник візантійський військово-адміністративний округ – фема Кліматів.
Але протримався цей союз недовго – менш ніж третину століття.
У творі імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (950-ті рр.) міститься рекомендація його наступнику підтримувати добросусідські відносини з правителем кавказької Аланії: «Ексусіократор Аланії не живе у мирі з хозарами, але більшу перевагу віддає дружбі з василевсом ромеїв, і, коли хозари не бажають зберігати дружбу і мир із василевсом, він може сильно шкодити їм, і підстерігаючи на шляхах, і нападаючи на тих, які йдуть без охорони при переходах до Саркела, до Кліматів та Херсона. Якщо цей ексусіократор намагатиметься перешкоджати хозарам, то тривалим і глибоким миром користуються і Херсон, і Клімати, оскільки хозари, боячись нападу аланів, знаходять небезпечний похід із військом на Херсон та Клімати і, не маючи сил для війни одночасно проти тих та інших, будуть змушені зберігати мир».
З цього фрагмента стає зрозумілим, що загроза Херсону з боку каганату була перманентною. Про один із перших нападів на місто взимку 860/861 року ми знаємо з житія Костянтина Філософа (майбутнього святого Кирила). Тоді він умовив хозарського полководця зняти облогу, хоча зговірливість останнього пояснюється радше наявністю ворожих угорців у тилу. Крим.Реалії вже розповідали про цей епізод.
До цього часу всі кримські міста перебували під повним візантійським контролем, чого не можна сказати про Таматарху-Тмутаракань на таманському березі Керченської протоки. У другій третині ІХ століття, тобто приблизно в той же період, хазари перетворили це поселення на фортецю – з потужною стіною і великим гарнізоном. Вона дозволяла каганату убезпечити свій західний кордон, а також контролювати торгівлю через протоку, а заразом – і річкою Кубань. На рубежі IX і Х століття у Таматарсі з'явилася і хозарська митниця, де купці платили мито за право продовжити шлях на Каспій. Арабські географи називали це місце Самкуш чи Самкарш.
Що ж до алан, то візантійський імператор Роман I Лакапін (920-944 рр.) справді підбив їх воювати проти хозар, але близько 932 року правитель Аланії зазнав поразки і потрапив у полон. Втім, цар Аарон ІІ відпустив бранця й одружив свого сина Йосифа з аланською царівною. Після цього алани навіть тимчасово повернулися до язичництва та вигнали з країни християнських священників. Їхній союз із Візантією виявився розірваним.
Між хозарами та візантійцями спалахнула війна, головною ареною якої знову виявився Крим
Через кілька років, не маючи можливості безпосередньо завдати шкоди Хазарії, Роман почав у своїх володіннях репресії проти євреїв, силою змушуючи їх хреститися. Ті, рятуючись, масово тікали до каганату. Новий цар Йосиф (930-ті – 960-ті рр.) не залишив це поза увагою і сам у відповідь «розтоптав безліч необрізаних», тобто християн. А їх у каганаті було чимало – близько 918 року їхні посланці навіть просили собі у Візантії окремого єпископа.
У результаті між хозарами та візантійцями спалахнула війна, головною ареною якої знову виявився Крим. Її подробиці відомі нам із т.зв. Кембриджського Аноніма – документа, як завжди у таких випадках, складного та суперечливого, але заснованого на реальних подіях.
Точне датування цієї війни довгі роки викликало дискусії, але тепер більшість істориків схиляються до думки, що почалася вона незадовго до 940 року.
Імператор «послав великі дари» якомусь Хельгу («HLGW», тобто Олегу), названому царем («melek») Русії, «і підбурив його на його ж лихо». Або автор сплутав цього правителя з Олегом Віщим, який помер задовго до описаних подій, або цей Хельгу не був «царем» Русі. Примітно, що Новгородський перший літопис, хоч і помиляється у датуванні другого походу на Візантію (що ще буде сказано), називає його провідника Олега воєводою князя Ігоря.
Вночі Олег зі своїм загоном підійшов до С-м-к-раю («SMKRYY», інакше Самкерц), міста, що найчастіше ототожнюється з Тмутараканню. Фортеця була взята «злодійським способом», тобто, ймовірно, захоплена без бою, «бо не було там начальника». Звістка про це дійшла до бул-ш-ці («BWLSSY») Песаха, в одному перекладі названого «шановним», в іншому – «воєначальником». Найімовірніше, бул-ш-ці – це хозарський титул, який носив і намісник Боспору у VIII столітті (щоправда, Феофан вважав, що Валгіц – особисте ім'я). Історії з Валгіцем на Крим.Реалії присвячено окрему статтю.
Песах «пішов у гніві на міста Романа», тобто Крим, «і губив і чоловіків, і жінок». Усього він захопив три міста, не рахуючи сіл. Список міст – предмет багаторічних дискусій; можливо, жертвами хозар стали Сугдея, Алустон і або Боспор, або городище Тепсень (але археологічні свідчення пожеж Х століття по-різному датуються різними дослідниками). Кінцевою точкою походу був Херсон. Песах обложив місто, у відповідь мешканці зробили вилазку через підземний тунель «як черв'яки». У бою захисники зазнали поразки, але кількість загиблих виявилася невеликою – 90 осіб, – що дає нам уявлення про відносно скромний масштаб усієї кампанії. Херсон, мабуть, не був узятий, Песах наклав на городян данину та продовжив похід.
А от на русів, які траплялися хозарам на шляху, чекала інша доля – Песах «уразив усіх, кого він знайшов із них, мечем». Потім полководець переніс бойові дії територію противника: «звідти пішов війною на Хельгу; він воював … місяців; Б-г підкорив його Песахові, і він пішов і знайшов... здобич, яку узяли з Самкраю».
Під час переговорів Хельгу виправдовувався підбурюванням імператора, а Песах відповів йому: «Якщо це так, то йди і воюй проти Романа, як ти бився проти мене, і я відступлюся від тебе, але якщо ні, тоді тут я або помру, або поки житиму, мститимуся за себе».
Не цілком зрозуміло, як саме Хельгу мав виконувати умови договору з Песахом, але влітку 941 року похід Русі проти Візантії відбувся. Згідно з Кембриджським Анонімом, «пішов він проти своєї волі і воював проти Константинополя на морі чотири місяці. І впали там його мужі доблесні, тому що македоняни перемогли його завдяки (грецькому) вогню». Важливо, що звістка про похід Ігоря на візантійську столицю була передана туди з Херсона – місто залишилося у складі імперії.
Це повідомлення точно відповідає тому, що ми знаємо з візантійських джерел і Повісті временних літ – 11 червня 941 року флот русів був майже вщент спалений біля Константинополя, а 15 вересня уцілілі руси зазнали поразки у Фракії.
Візантія вийшла з війни остаточною переможницею, а Хозарії залишилося тільки чверть століття до загибелі
Хельгу відступив і, «соромлячись повернутися до своєї країни, він втік морем до Персії, і він, і все його військо впало». Хоча ймовірніше, що сором тут ні до чого, а просто запланований на 943 рік новий похід Русі на Візантію не відбувся – сторони уклали перемир'я на Дунаї, тож Хельгу з дружиною мав підшукати собі нове заняття. Цей похід русів на каспійське місто Бердаа у 943-944 роках був добре відомий тодішнім арабським авторам.
У науці постійно дебатується питання масштабів і обставин походу Песаха на Крим. Але хай там як, знову поширити свою владу чи хоча б вплив на півострів каганат не зміг. Візантія вийшла з війни остаточною переможницею, а Хозарії залишилося тільки чверть століття до загибелі.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
