Втрати 810-ї бригади РФ. Що відомо про загиблих і тих, хто воює?

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у відкритих джерелах вдалося знайти інформацію про некрологи п'ятдесят одного вбитого зі складу 810-го ОБРМП.

«Оскільки 810 бригада перебуває на виїзді з міста, сім'ї людей, які служать, теж живуть у Козачій бухті. І, як образно сказала одна моя знайома, у середині березня «просто виття стояло над Козачою бухтою», – коли пішли втрати, коли ми бачили загибель заступника командувача флоту, коли ми бачили загибель керівника 810-ї бригади», – розповідає журналіст-розслідувач із Севастополя Тетяна Рихтун.

Із 40 некрологів 810-ї бригади, які оприлюднили з 1 квітня до 11 травня, російський глава Севастополя Михайло Розвожаєв опублікував лише шість. При тому, що бригада базується у Козачій бухті міста. Декілька опублікували ЗМІ населених пунктів Криму, звідки морпіхи родом.

Російська влада Севастополя, як правило, не повідомляє дати та обставини загибелі морських піхотинців. Більше інформації можна отримати зі ЗМІ російських регіонів, тематичних пабліків у соцмережах, телеграм-каналів та сторінок родичів морпіхів у соцмережах.

Те, що бригада має великі втрати, підтверджується з інформації кількох некрологів. Також, схоже, є проблема з тим, що Росія забирає не всі тіла. Російський письменник Борис Лукін звертається до очільника терористичного угруповання «ДНР» Пушиліна. Пише про те, що зникло тіло його вбитого сина Івана Лукіна. У листі Борис Лукін описує обставини загибелі сина, який служив у 810 бригаді морської піхоти.

«Під час розвідувального рейду в районі заводу «Азовсталь» з 13 до 17 березня 2022 року мій син у складі бійців морської піхоти та спецназу РФ потрапив у засідку й опинився в оточенні. Для оборони було зайнято будівлю гуртожитку. На ранок 14 березня командування ухвалено рішення про самоевакуацію підрозділу. Прорив крізь оточення супротивника здійснювався при безперервному обстрілі», – пише Борис Лукін.

Далі Лукін описує, що його сина вбив снайпер, тіло завантажили на БТР, щоб вивезти до російських позицій, і куди воно поділося, – невідомо. Лукін пише, що маршрут, яким могла статися втрата тіла, відомий, морпіхи 810-ї ОБрМП писали рапорти про події 13-17 березня.

З некрологів відомо, що приблизно в ті самі дати, що й Іван Лукін, було вбито Дмитра Булдакова з Удмуртії – 15 березня. Він був старшим сержантом, командиром автомобільного відділення взводу десантно-штурмового батальйону 810 бригади.

Того ж дня – Аскар Конарбаєв із Хакасії. Капітан, командував 1-ою розвідувально-десантною ротою розвідбату, похований у Рязані.

Матрос, артилерист Григорій Плохих – із неблагополучної сім'ї, де мати позбавлена батьківських прав. Григорій вірив у Путіна, хотів заробити грошей і тому в 19 років пішов до армії, пише його сестра. Їй надходив лист про відмову у виплаті грошей за загиблого брата.

Ще один загиблий трохи раніше, 11 березня. Це матрос Михайло Гераськін. У некролозі пишуть, що він «героїчно прикривав товаришів».

Михайло Гераськін із Темрюка і він – зі складу 382-го окремого батальйону морської піхоти, що дислокується в Темрюку. Цей підрозділ 1995 року вивели зі складу бригади, після окупації Криму знову включили до складу. Кількість за даними на 2015 рік – 229 осіб. Батальйон брав участь у захопленні Криму в 2014 році, наприклад, у захопленні аеродрому Бельбек, у вторгненні у село Чонгар. Дані декого з них вдалося встановити міжнародній волонтерській організації InformNapalm.

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну у відкритому доступі нам вдалося знайти 10 некрологів військовослужбовців 382 батальйону.

Микола Юрійович Абраменко, рядовий. Єгор Олександрович Боровий, сержант, житель міста Рибне Рязанської області, підписав контракт у морській піхоті 1 лютого 2022 року, загинув 27 березня в Маріуполі. Артем Олександрович Верболоз, рядовий. Михайло Андрійович Гераськін, матрос, загинув у Маріуполі 11 березня. Микола Олексійович Гуцел, рядовий. Іван Кононов, старший лейтенант, народився в Ростовській області, на початку 2000-х навчався у Рязанському гвардійському вищому повітрянодесантному командному училищі імені армії В.Ф. Маргелова, 2013 року старший лейтенант Кононов перевівся в морську піхоту, служив за контрактом. Руслан Садиков, старший матрос, житель смт Аксубаєве, загинув у Маріуполі, Максим Владиславович Старовойтов, старший матрос- кулеметник 2-ї роти, загинув 21 квітня біля «Азовсталі». Денис Сергійович Шевченко, матрос. Олег Олександрович Шипіцин, старший матрос, народився 17.07.1974 в Республіці Комі, контрактник, воював у Чечні, Таджикистані, «2021-го був миротворцем у Карабаху».

Двох зі списку вдалося зіставити з даними журналу зі списком особового складу першої роти 382-го батальйону 810-ї бригади, що потрапив на полі бою до рук українських військових і був оприлюднений на сайті міжнародної волонтерської організації InformNapalm. Двоє з цього списку мертві – це старший матрос Руслан Садиков із Татарстану – його прізвище під номером 16 у журналі, і вже згадуваний раніше Михайло Гераськін – номер 19 у журналі.

З 51 некрологу з 810-ї бригади, які вдалося виявити, 29 людей – це офіцери. Майже 57 відсотків усіх відомих нам похоронок. Не у всіх записах зазначено місце народження морпіхів. Але вдалося встановити, що як мінімум дев'ятеро загиблих – родом із Криму. Про декого з них Крим.Реалії повідомляли раніше.

Дмитро Владиславович Білоусов, народився у Севастополі. Матрос, водій розвідувального відділення розвідувального батальйону 810-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти Чорноморського флоту. Загинув 1 березня.

Дмитро Востриков, майор, заступник командира десантно-штурмового батальйону з повітряно-десантної підготовки. Народився у Севастополі.

Олег Голиченко, молодший сержант, народився у селищі Чорноморське, похований 23 березня.

Валентин Ісайчев, матрос, уродженець села Сонячна Долина. Народився 2001 року, загинув 24 березня. В оскверненні його могили звинуватили 60-річну кримчанку з цього ж села.

Кирило Анатолійович Костинников, лейтенант, командир взводу управління реактивної артилерійської батареї. Народився у Севастополі.

Даниїл Олегович Куришев, матрос розрахунку артилерійського взводу, контрактник, народився у Севастополі.

Олексій Андрійович Онопченко, 20 років, молодший сержант, навідник машини БТР десантно-штурмової роти. Контракт підписав у 2021 році. Народився в Армянську, загинув у Маріуполі.

Євген Петелько, молодший сержант, командир автомобільного відділення десантно-штурмового взводу. Народився у місті Саки.

Віктор Миколайович Шпихов, матрос, гранатометник. Народився у Криму, за інформацією деяких ЗМІ, у Севастополі.

Загиблі від обстрілу десантних кораблів у Бердянську

Морпіхи 810-ї бригади зазнають втрат не лише в Маріуполі. 24 березня у Бердянську українські військові знищили великий десантний корабель «Саратов», а великі десантні кораблі РФ «Цезарь Куников» і «Новочеркасск» зазнали пошкоджень. Росія досі нічого не повідомляє про тих, хто перебував на борту «Саратова». Поховали 3 особи з «Новочеркасска» та командира «Цезаря Куникова» Олександра Чирву.

Нам вдалося з'ясувати, що щонайменше троє морських піхотинців загинули на цих ВДК. На кораблі «Цезарь Куников» – це сержант, командир відділення 810-ї бригади Євген Петченко з Брянки Луганської області. В офіційному некролозі про місце та обставини його загибелі інформації не було. Але мати Євгена Петченка, Жанна Петченко, написала про це у соцмережі ВКонтакті.

Батько севастопольського матроса артилерійського взводу Данила Куришева Олег Куришев теж вказав місцем загибелі сина місто Бердянськ. Але не уточнив, на якому саме із ВДК він був.

Місце загибелі та дату морпіха вказали і земляки Олега Жилкіна зі Ставрополя. В офіційному некролозі деталей теж не було, тут же – зазначено дату та місто. ВДК не вказано.

Можна припустити, що це не всі морські піхотинці 810-ї бригади, які загинули на цих трьох десантних кораблях.

Елітні морські піхотинці як звичайна піхота у міських боях

До анексії Криму чисельність 810-ї бригади морської піхоти ВМФ РФ була близько двох тисяч людей.За даними Українського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, на 2018 рік її чисельність збільшилася і склала 2827 осіб.

Втрати 810 офіційно озвучувала лише українська сторона. За інформацією генштабу Збройних сил України, станом на 17 квітня у 810-ї ОБРМП вони були суттєвими.

«810-та окрема бригада морської піхоти Чорноморського флоту втратила 158 військовослужбовців убитими, близько 500 пораненими, а 70 людей вважаються зниклими безвісти. Значна частина військовослужбовців зазначених бригад написала рапорти про відмову від участі у так званій «спеціальній операції», – наводив цифри 17 квітня речник генерального штабу Збройних сил України Олександр Штупун.

Більш свіжих даних немає. Є публікація Службою безпеки України радіоперехоплення розмови російського військового з дружиною. Йдеться не про 810-у бригаду, а загалом про вбитих у Маріуполі російських військових. Жінка розповідає, що нещодавно з Маріуполя прибули 10 вантажівок, повністю завантажені трупами військовослужбовців Росії. Ми шукаємо підтвердження цієї інформації.

Український експерт Максим Майоров зазначає, що морпіхів у Росії використовують не за призначенням, задіяні вже всі підрозділи цих піхотинців. А 810-та бригада зазнала в Маріуполі таких втрат, що для відновлення боєздатності до них перевели морпіхів з іншого флоту.

«Зазнали дуже великих втрат. Фактично задіяні всі бригади та полк. З усіх флотів флотилії воюють уже в Україні. Воюють саме як піхота і часто воюють за аналогією, як було у Грозному в 1995 році. Воюють у таких важких виснажливих міських боях, де зазнають дуже значних втрат. Фактично ці штурмові дії знекровили російських морпіхів Чорноморського флоту настільки, що, власне, їм на допомогу прислали також морських піхотинців із Каспійського полку, 177-го полку морської піхоти Каспійської флотилії», – каже експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров.

Нагадаємо, що в березні одразу з кількох джерел надходила інформація про те, що частина строковиків 810 бригади відмовляються воювати в Україні. А взятий у полон полком «Азов» оператор протитанкового взводу заявив про розгром першої батальйонно-тактичної групи морських піхотинців із Севастополя.

Одне з відео, в якому фігурують морпіхи 810-ї бригади, активно обговорювали в соцмережах. Морпіхи пербігають відкриту ділянку і одного з них поранили українські військові. Чути, що пораненого називають Максимом. В описі до відео: «Рана виявилася смертельною – куля зачепила артерію».

У соцмережі ВКонтакте у групі «Морська піхота Росія» Каріна Старовойтова, вдова кулеметника Максима Старовойтова, який служив у 382 батальйоні, стверджує, що це момент смерті саме її чоловіка. Старовойтова було вбито 21 квітня. Можна припустити, що на відео – дії саме підрозділи батальйону з Темрюка.

Те, як саме морпіхи перетинали відкриту ділянку, викликало шквал різких висловлювань російських користувачів у соцмережах. Наприклад, такі коментарі були у телеграм-каналі «Військова хроніка». Під цим відео загалом понад три тисячі коментарів.

Деякі деталі боїв висвітлив анонімний боєць морського розвідувального пункту, відряджений до морпіхів. Його лист став вірусним у російських соцмережах.

Боєць ображений, що про морпіхів російські ЗМІ не розповідають як про героїв. Він пише про 2 БТГР (батальйонно-тактичну групу) 810-ї бригади і повідомляє, що станом на кінець квітня в живих залишився єдиний комвзвод: «це останній офіцер, який залишився зі взводних».

У листі є деталі, які вдалося порівняти з реальними фактами.

«Півтора тижня тому загинув взводний розвідосів, позивний Веселий. Сів у БТР на командирське місце та коригував навідника, у правий борт прилетів РПГ. Веселого пропалило наскрізь, мехвод легко поранений, важкий навідник, роздробило таз і ногу», – написав російський військовий 388 МРП, який вирішив залишитися анонімним.

Позивний «Веселий» – це Владислав Веселков, командир взводу розвідроти, його було вбито 10 квітня. Збігається і склад сім'ї, він теж був зазначений у листі.

Із коментарів до цього оголошення про похорон Веселкова видно, що в цьому російському регіоні не всі ставляться до тих, хто воює в Україні так, як подає російська пропаганда.

У міських пабліках Севастополя майже не обговорюють осіб та обставини загибелі морських піхотинців, зазначає журналістка-розслідувач Тетяна Рихтун.

Але настрої відчуваються з розмов між людьми, дій та пильної уваги до дій України.

«Люди все частіше запитують себе: а що ж там відбувається, що стільки хлопців полягло. Люди не будуть, звичайно, у військовому місті протестувати, але я маю підтвердження інформації, яка була опублікована Кримськотатарським ресурсним центром, про те, що люди намагаються продавати квартири в Севастополі. Про те, що люди намагаються, ті, хто приїхав до Севастополя на тимчасове проживання, їхати із Севастополя. У Севастопольських пабліках дуже стежать за тим, яке озброєння отримує Україна, і одразу прикидають, чи дістануть ці далекобійні гармати або ракети до Севастополя, чи чекати їм на бомбардування, на ракетні удари», – каже Тетяна Рихтун.

Морпіхи 810-ї бригади, яких шукали родичі

Нам вдалося встановити прізвища ще кількох морських піхотинців зі складу 810-ї бригади.

Один із них кримчанин. Особу вдалося встановити за допомогою публікації сестри морпіха, Анастасії Мельник із селища Миколаївка. Мельник залишила стурбований коментар у соцмережі ВКонтакте у групі «Морська піхота Росія» про те, чи не її брат Максим зображений на відео загибелі бійця в Маріуполі.

На сторінці Мельник – символіка війни та фото з братом, викладене у мережу в серпні 2020 року.

Його сторінку вказано як сторінку у ВК «Максим Злобін». Але справжнє прізвище морпіха вдалося прочитати на формі та з'ясувати, що його профіль у соцмережі Однокласники збережено саме з цим прізвищем. Максим Прийомний з Красноперекопська, Крим.

Сестра Максима Прийомного заявляє, що пишається братом. На її сторінці дитячий малюнок, присвячений йому.

Анастасія Мельник вказує, де служить її брат.

І постить його нові фотографії. Імовірно, на фото – Маріуполь.

На сторінці Анастасії Мельник також є фотографії Максима Прийомного разом з іншими морськими піхотинцями, можливо, у день складання присяги.

Фотографії було опубліковано в серпні 2020 року, зроблено у Козачій Бухті, біля музейного історико-меморіального комплексу «35-а берегова батарея в Севастополі».

У групі ВКонтакте, присвяченій 382 окремому батальйону морської піхоти, родичі активно шукали інформацію про морпіхів, які служать у Темрюку. Матроса Олексія Макаренка розшукувала матір Інна Макаренко.

Ця сім'я із Сочі.

Олексію Макаренку майже 22 роки. Фотографій зі служби на сторінці немає, у соцмережі буває.

Матрос Олексій Макаренко є в журналі 1-ї роти 382 батальйону, опублікованому на сайті міжнародної волонтерської організації InformNapalm, а значить, міг побувати в Маріуполі, як і його товариші по службі. У списку він номер 25.

Ще одна мати, яка розшукувала інформацію про сина в соцмережах наприкінці зими – це жителька Таганрога Олена Волошина.

На сторінці Олени Волошиної – символіка війни, пісні Газманова «Вперед, Россия» та ціла серія фотографій сина Максима Одінова.

Судячи зі знімків матері, Максима Одінова призвали у липні 2021 року. На присягу родина їздила до Севастополя. На фотографіях, датованих серпнем 2021 року, добре видно плац 810-ї бригади у Козачій бухті.

Є спільне фото молодих піхотинців разом із Одіновим біля музею 35-ї берегової батареї. Можливо, всі морпіхи на фото – ті, хто прийняв присягу, з 382-го батальйону.

Сам Одінов свою сторінку ВКонтакте закрив.

На свіжому фото Олени Волошиної Максим Одінов разом із нею, ймовірно, 9 травня в Таганрозі.

Цілу низку особистих даних морпіхів 382-го батальйону 810-ї бригади встановила команда журналістів-розслідувачів проєкту BIHUS info. Це морпіхи батальйону, які теж фігурували у списку журналу особового складу першої роти 382-го батальйону, що потрапив до українських військових у Маріуполі та був оприлюднений на сайті міжнародної волонтерської організації InformNapalm.

Це командир загону, молодший сержант Сергій Гузнеков; 28-річний командир загону сержант Рустам Єсгалієв із Набережних Челнів, який виклав у соцмережі фото з Донецької області; старший матрос, навідник Анатолій Євсєєв зі Слов'янська-на-Кубані; 20-річний кримчанин, матрос Артем Іволга з Оленівки; 44-річний старший прапорщик Євген Капуста, родом із Краснодара; 28-річний командир загону, сержант Євген Федотов, який народився в Атирау, Казахстан; командир загону, сержант Володимир Кличко, який народився в Ростові-на-Дону та 19-річний старший матрос із Таганрога Валентин Жмайлов, який, як встановили розслідувачі BIHUS info, загинув на війні в Україні.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.