Спеціально для Крим.Реалії
З подачі севастопольських ЗМІ в місті почалася дискусія про те, «що таке «федералізація» Севастополя і хто визначить його роль у майбутній історії». Дискусія викликана тим, що жителі міста не задоволені нинішнім станом і нинішнім статусом Севастополя, і шукають вихід з цього глухого кута.
Перш ніж викласти основні напрямки дискусії, відзначимо, що складно говорити про федеральність міста, яке зараз підпорядковане країні, в якій федералізм як такий взагалі знаходиться під питанням. Росія, що не раз відзначали політологи, є не федерацією, а унітарною автократичною державою, керованою з єдиного центру, навіть, як стверджують багато аналітиків, єдиною людиною. В таких умовах говорити про федеральність не те що окремого міста, але навіть автономної республіки немає сенсу. Зокрема, весь «федералізм» Росії перекреслюється останніми змінами до конституції, які зміцнили одноосібне правління президента, а також системою управління по федеральних округах з адміністрації президента.
Що стосується дискусії про Севастополь, то статус федералізму тут виводять з впроваджених в Російській імперії ще в 1873 році градоначальств, які в радянській традиції 1930–1940 років були перетворені в міста федерального значення, яких було 15. Але в 1958 році вони були скасовані, крім Москви і Ленінграда, а Крим в той час вже був у складі України і тому за ним збереглося звання міста республіканського підпорядкування, але на території України.
Цей факт і був використаний Росією при спробі анексії у 2014 році, коли у всіх документах називався Крим, і до нього пристібалася фраза «і місто федерального значення Севастополь». Ніде самостійно, окремо від Криму, статус Севастополя не розглядався і не враховувався. Останнє, що мало місто, було незаконне присвоєння Росією у 2014 році статусу так званого єдиного «федерального округу Республіки Крим та міста федерального значення (підпорядкування) Севастополь». Минуло всього два роки, і в липні 2016 – го в Росії вирішили, що досить в Криму грати в федерацію і що «немає сенсу довго тримати Крим і Севастополь в автономному режимі». Тоді Крим разом з Севастополем були включені до складу Південного федерального округу, тобто опосередковано підпорядкували президенту Росії. Останні формальні ознаки федеральності Криму і Севастополя були знищені, але ніхто, крім органів влади України, не обурився з цього приводу.
До речі, в цей час, та й пізніше, то один, то інший керівники анексованого Криму вкидають в суспільну свідомість ідею про адміністративне злиття міста Севастополя з Кримом. Так чому севастопольці хочуть, щоб з їх нібито федеральним статусом рахувалися в Росії, якщо з цим не рахуються навіть в Криму?
І ось – дискусія про те, в чому ж проявляється федеральність Севастополя? Думок висловлюється багато, але всі вони, крім коментарів, змонтовані з віджилих гасел радянського минулого. Учасники дискусії згадали всі минулі ярлики, якими нагороджувався Севастополь, і «місто російської слави», і все інше, але ніхто не спитав: а статус «місто федерального підпорядкування або значення» як поєднується зі статусом «суб'єкта федерації»? Якщо він – суб'єкт федерації, то де і коли він виступав як засновник цієї федерації або коли підтримав цю ідею і чим?
Про недоречність цієї назви говорили багато. Так, політолог Дмитро Юр'єв вважає, що статус Севастополя – «місто федерального значення» - це приблизно як статус «Волга впадає в Каспійське море». Практично тавтологія. Це «значення» – так само як в СРСР «союзне значення» – завжди мало не організаційний, економічний чи політичний смисли, а сенс символічний...
Той факт, що Севастополь не відповідає нормам федерального статусу, визнавав навіть «народний мер» Олексій Чалий, який в статті в «Российской газете» в 2017 році висловив пропозицію називати Севастополь просто «патріотичною столицею Росії». Що це означає в правовому та адміністративному плані – не знає ніхто. У статті, якщо не звертати уваги на політичну тріскотню, він виклав «програму для Севастополя як окремого суб'єкта». Тобто у 2014 році, бувши «переведеними до Росії», севастопольці хотіли стати самостійним містом. Наприклад, депутати першого Заксобранія пропонували відмовитися від федеральних субсидій і стати самостійними. Але вони забули, що про це ще можна було говорити в Україні, але не в Росії. Автор статті Любов Ульянова пише, що «сталося навпаки: Севастополь був приведений до загальноросійського політичного знаменника (через вибори в 2-й склад Заксобранія і створення підконтрольного парламенту у вересні 2019 року), економічно місто залежить від ФЦП, а «федерали» мають великі плани на різноманітне «освоєння» міських просторів. В результаті замість внутрішньо-органічного розвитку теми «патріотичної столиці» Росії зусиллями самих севастопольців почався процес самоусунення міста від федеральної проблематики і цілеспрямованої відмови від позиціонування себе як значущого для країни простору».
Учасникам дискусії так і не вдається знайти відповідь на питання: чи є за цією очевидністю федерального значення хоч якийсь реальний сенс, крім управління з Москви, а не зі столиці Криму Сімферополя? Хоча вірніше було б говорити не про Сімферополь, а про Ростов, центр Південного округу, звідки Севастополь реально і управляється. Натомість мешканці Севастополя, коментатори форуму легко знаходять ці відповіді.
Учасник форуму МаксЭ пише: «Розділяй і володарюй, особисто я саме так розумію федеральність Севастополя, у Криму є конституція, а у Севастополя тільки статут... Це якась дискримінація кримчан, якими є севастопольці... Щось я не пригадую, щоб хтось питав севастопольців, чи хочуть вони, щоб Севастополь мав федеральний статус...» Turbos (Севастополь) вважає: «Самостійність або федеральність – це годувати купу чинуш, для простих жителів абсолютно нічого, крім високих цін». Топотушки (Севастополь): «Федеральний статус міста полегшує «освоєння» території. Сам Развожаєв говорив безпорадно, що місцева влада мало що може зробити або змінити з деяких спірних об'єктів. Бенефіціари сидять надто високо...»
Головне, що всі учасники форуму підкреслюють несамостійність міста. Учасник хан-3-7-11 пише: «Севастополь – абсолютно не самостійна одиниця, залежна від федерального центру, яка живе на дотації. Промисловості немає, сільського господарства немає, медицина слабка. Якщо порівнювати все це з союзом, то просто жалюгідна подоба. Але страшно те, що місто не розвивається в цьому напрямку, одними майданчиками і скверами місто розвиватися не може. Робочий клас в місті вимирає, професії лікаря і вчителя не в пошані, в тренді чиновник, депутат, силовик. Для відродження потрібна ідеологія і національна ідея. А у нас під крики про патріотизм бабло женуть за кордон».
Севастопольці не згодні з висловленою в статті ідеєю про те, що незабаром за рахунок переселення жителів Росії Севастополь стане містом-мільйонником. Поморець (Севастополь) пише: «У статті, наприклад, гордо заявляють про перетворення Севастополя в мільйонник і навіть більше. Але це ж не самоціль. Хто ці люди і що вони тут робитимуть? Якщо мова йде тільки про забудову VIP-хатинками з шестиметровими парканами всіх нечисленних вже проходів до моря від Луккула до Сарича, то навіщо здався цей статус? Забезпечувати черговою нерухомістю біля моря прихватизаторів і розвантажувати від готівки забиті пачками доларів до стелі московські хрущовки всяких полковників МВС і ФСБ, перетворюючи накрадене в елітну нерухомість у моря? А можна, пжалста, це робити без Севастополя?».
strelec (Севастополь) пише: «Наслідок наявності федерального статусу міста – вже понад 2500 (людей) штат уряду з витисканням севастопольців з управлінських структур. При цьому люто дерибанять рекреаційні території для незаконної висотної забудови історичного поселення... Тобто бюрократія використовує федеральний статус міста для своїх шкурних інтересів».
Алєкс Колишній пише: «Але якщо влада на місці – некомпетентна, якщо вся структура влади в РФ пручається приходу реально компетентних у владу, якщо політична система не передбачає «ліфтів» для зміни як індивідуумів, так і партій при владі волею народу, то федеральний статус позбавляється будь-яких переваг. Скрізь місцева влада призначається, а вибори тільки надають їй зовнішню легітимність. Сенс в тому, що проблеми Севастополя – не від федерального статусу ... Проблеми – через економічну несамостійність (правильніше, неспроможність) міста... Місто планують зробити військовою базою і місцем відпочинку еліти країни (яку, в разі чого, військові з бази непогано захистять). Все інше підпорядковане цим інтересам... Розмови про те, що особливий статус у міста має бути через те, що севастопольці – особливі, більш якісні громадяни і патріоти, ні до чого доброго не приведуть. Така позиція жителів нічим не відрізняється від позиції «білорусів», яким Росія винна за визначенням. Взагалі, як не прикро це звучить, в Севастополі не помітно справжніх справ на благо міста і Росії в цілому... Самі жителі легкі на підйом провести мітинг, шоу, демонстрацію, одноразову акцію, але дуже неохоче організовуються, скажімо, взяти шефство над громадським простором: парком, пам'ятником, прибудинковою територією, налагодити догляд, поліпшення території... Думаю, одна з причин цього в тому, що севастопольці вважають себе особливими за замовчуванням, у них «не свербить» зробити щось матеріальне, щоб відчути себе краще і досконаліше. Загалом, федеральний статус місту присвоїли зверху, як багато хто помітив, і не за заслуги севастопольців, а для спрощення вирішення питань чиновників. Такий статус підняв зарозумілість багатьох севастопольців на недосяжну висоту, що посилило проблеми міста і жителів. Причина проблем – загальнодержавна для РФ, плюс санкції і тупикове розташування... ».
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
