Радіо Свобода публікує наступний фрагмент інтерв'ю із російським дослідником біографії Володимира Путіна – Артемом Кругловим. Зібрана дослідником інформація, на його думку, пояснює, чому за 20 років перебування Путіна при владі, у Росії запанував гібридний сплав «імперського великоросійського синдрому», «неосталінізму» і «псевдоблатного кодексу». Круглов є автором інтернетресурсу «Путінізм» і документального серіалу «Путінізм як він є».
Росія прожила двадцятиріччя під керівництвом колишнього офіцера КДБ Володимира Путіна та «команди», яка за ним стоїть. 26 березня 2000 року Путіна вперше обрали президентом Росії і тепер, якщо поправки, внесені в Конституцію Російської Федерації, будуть ухвалені, Путін зможе залишатися президентом до 2036 року. Але при цьому у біографії президента Росії досі залишається багато «білих плям» і «темних кутків, у які небезпечно заглядати».
Попередні частини:
Становлення путінізму: етап перший – підриви житлових будинків
Становлення путінізму: хто був юнацьким наставником Путіна і Ротенберга
Володимир Путін розпочав свою кар'єру в КДБ в одному з найбільш одіозних підрозділів – П'ятому управлінні. Спадкоємцями цього управління тепер у Росії є Центр «Е» і ті підрозділи ФСБ, які фабрикують справи «Нового величия» та інших, так званих, «контрреволюційних повстанських організацій».
Крім того, я б звернув увагу і на найближчих друзів Путіна по ленінградському КГБ – людей, з якими Путін найближче зійшовся у період перед від’їздом до Дрездена. Це три людини: Віктор Черкесов, Олександр Григор'єв і Сергій Іванов. Перші двоє – дуже показові.
Сім років таборів дали за переклад книжок
Черкесов – слідчий у справах інакомислячих. Запроторив за ґрати в 1983 році ленінградського філолога і перекладача Михайла Мейлаха (один із авторів енциклопедії «Міфи народів світу» – ред.) «за поширення і переклад книг, виданих за кордоном» – Хармса і Введенського.
Сім років таборів дали за переклад книжок.
Один зі свідків, лікар Андрій Васильєв, на якого Черкесов дуже розраховував, на суді відмовився від показань. У підсумку – свідок був теж заарештований, прямо на вулиці, за те, що нібито зірвав радянський прапор. Чотири роки таборів.
Усе це творив путінський дружок Черкесов, сидячи в Великому будинку на Літейному.
От вам і опис того «як гартувалася шваль»
Не менш яскравий приклад – Олександр Григор'єв, теж близький друг Володимира Путіна, був свідком у нього на весіллі. Настільки близький, що вони навіть у відпустку відпочивати їздили разом із сім'ями на початку 1980-х.
Цей Григор'єв прославився тим, що в 1985 році проник у місцеву єпархію РПЦ під виглядом священника «отця Олександра» (за згодою РПЦ, зрозуміло). Він так звик до тієї ролі, що мало не проповіді міг читати.
Тоді «отець Олександр» зблизився із митрополитом Ленінградським і Новгородським Алексієм – майбутнім патріархом Алексієм Другим. Відомим також за архівами КДБ як «агент Дроздов».
А потім настали 90-і. Слідчий Черкесов очолив УФСБ у бандитському Петербурзі, а його заступником став «отець Олександр» – Григор'єв.
Це і зробило віцемера Пітера – Путіна – абсолютно незамінним «решальщиком» при Собчаку з будь-яких кримінально-комерційних питань.
От вам і опис того «як гартувалася шваль». Краще не скажеш.
– Ви згадали Сергія Іванова в числі друзів Путіна по ленінградському КГБ. Він був міністром оборони Росії. Він також згадується у скандальному «досьє Крістофера Стіла» як автор акції із втручання Росії у вибори в США в 2016 році. Іванов – теж виходець із П'ятого управління КДБ?
– Ні. Сергій Іванов, хоча його біографія теж відома уривками, з самого початку працював на зовнішню розвідку Росії.
– Але при цьому жив у Ленінграді?
– Так, він був у так званому 1-му відділі місцевого КДБ («розвідка з території»). Потім працював за кордоном, у посольствах, потім – у центральному апараті в Москві.
Згідно з офіційною біографією, Путін теж був переведений у цей 1-й відділ в 1979 році. І працював там до 1984 року. Так вони і познайомилися.
– Що таке «розвідка з території»? Офіційна російська пропаганда якось обходить цей період роботи Путіна в КДБ. Більше говорять про Дрезден, дрезденську резидентуру?
– У Дрездені Путін був із 1985-го по 1989 рік, включно. Про це дійсно багато чого написано і знято. А ось п'ять років у 1-му відділі ленінградського УКДБ з 1979-го по 1984-й – суцільна біла пляма.
Путін 5 років працював в управлінні КДБ, яке займалося вербуванням іноземців, які приїздили в СРСР, вербування радянських громадян, які спілкувалися з іноземцями
Взагалі зовнішня розвідка КДБ, яка називалася ПГУ (Перше Головне управління), працювала як за кордоном, так і всередині СРСР, насправді. У складі ПГУ, як главку, були різні управління – нелегальної розвідки, науково-технічної та інші. У тому числі було таке управління «РТ» – розвідка з території.
Управління «РТ» включало в себе мережу перших відділів (або перших служб) у складі регіональних підрозділів КДБ, зазвичай, у великих містах. Не варто плутати його із «першими відділами» на підприємствах, які відповідали за режим і секретність. Перші відділи «регіональних УКДБ» – це зовсім інше.
– Чим займалося управління «РТ», де Володимир Путін прослужив п'ять років?
– Вербування іноземців, які приїздили в СРСР. Вербування радянських громадян, які спілкувалися із іноземцями або виїжджали за кордон і могли постачати розвідувальну інформацію. «Профілактична робота із особами, схильними до зради батьківщині», пошук несанкціонованих контактів із іноземцями.
В управлінні «РТ» був свій окремий апарат для оперативної роботи: свої опери (типу Путіна); штатні агенти – кожен зі своєю особистою справою і «робочою справою» (архівом доносів); позаштатні агенти, вони ж – «довірені особи» (ніде не фіксувалися, але просто «стукали»); «Груповод» (на мові КДБ – керівники груп агентів), все як годиться.
Володимир Путін був опером 1-го відділу в Ленінграді під легендою офіцера карного розшуку. Навіть дружина довгий час не знала, хто він насправді, думала, що слідчий міліціонер.
Путін сам про це говорив в автобіографії 2000 року.
– Чому офіцер карного розшуку?
– Це поширений у них документ прикриття.
Володимир Путін був опером 1-го відділу в Ленінграді під легендою офіцера карного розшуку
Але тут є, правда, важливий нюанс: розробка іноземців найчастіше йшла з використанням кримінальних і антисоціальних елементів: повій обох статей, фарцовщиків, валютників (нелегальні торговці валютою і імпортними товарами в СРСР). Залучалися перекупники ікон, антикваріату, контрабандисти, всі хто міг допомогти «зачепити» іноземця на чомусь або дати на нього інформацію.
Робота опером у такому відділі – непоганий шанс познайомитися з персонажами радянської тіньової економіки і суміжних кримінальних кіл.
Цей період 1979-84-х років, робота в 1-му відділі – абсолютна таємниця в біографії Путіна. Провал.
Ми знаємо тільки результат: чомусь у 1990 році, коли Путін повертається із Дрездена, у нього в друзях виявляється Ілля Трабер (Антиквар) – кримінальний авторитет, старий пітерський фарцовщик і контрабандист.
Тут же чомусь серед найближчих друзів у нього виявляється Костянтин Голощапов – нелегальний торгівець іконами в 1970-80-і роки і інформатор КДБ. Цей самий Костя в нові горбачовські часи проявляє себе в рядах тамбовського ОЗУ бандитського Петербурга.
Шамалов керував будівництвом палацу Путіна в Геленджику за 1 мільярд доларів
Звідкись виникає така фігура, як Микола Шамалов – людина без біографії, про якого журналісти за 20 років дізналися тільки, що він був агент КДБ і «стоматолог зі знанням німецької мови». Кому лікував зуби і куди стукав цей стоматолог – невідомо.
Однак у 1992 році Путін зі Шамаловим розгортають корупційну схему з фірмою «Петромед» із розпилювання медичного бюджету Петербургу. А після 2000 року – і медичного бюджету всієї Росії.
– Шамалов – це родич Путіна?
– Сват. Його син, Кирило Шамалов, був чоловіком молодшої дочки Путіна з 2013 року, поки не кинув її заради якоїсь світської левиці. Також Шамалов – член кооперативу «Озеро». Шамалов – важлива фігура в путінському оточенні.
Він керував будівництвом палацу Путіна в Геленджику за 1 мільярд доларів.
Він представляв інтереси Путіна у спільних проектах із Трабером, таких, як наприклад придбання Виборзького суднобудівного заводу, куди Путін і Трабер спільно вклалися у 2007 році.
Тобто, досі є таємницею, звідки Шамалов і Путін знайомі, звідки Путін і Трабер знайомі, хто такий взагалі Шамалов у період до 1991 року. Це загадки, які ще треба відгадати, складаючи пазл «Біографія диктатора».
Далі буде.
