У Керчі з 1 квітня скоротять понад 600 співробітників керченських морських торгового та рибного портів, Керченської поромної переправи, а також міської лікарні працівників водного транспорту. Російська влада Криму стверджує, що скорочення зумовлені санкціями Заходу та здачею в експлуатацію мосту через Керченську протоку.
На знак протесту проти звільнень співробітники порту збиралися 15 лютого вийти на мітинг, проте російська адміністрація Керчі не погодила масовий захід. З липня 2014 року Київ офіційно припинив функціонування всіх портів анексованого Криму, закривши їх для міжнародного судноплавства. Росія фактично використовує кримські гавані, хоча, судячи з інформації з відкритих джерел, вантажообіг у них значно зменшився. Про цю проблему йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Портал «Керчь.FM» 5 лютого опублікував відкритий анонімний лист керченських портовиків, в якому ті обурюються скороченнями:
«Ми, правда, так довго чекали будівництва мосту через Керченську протоку, сподіваючись навпаки об'єднати два береги, налагодити зв'язки, отримати роботу, а виходить, коли до запуску вантажної анонсованої залізничної лінії у липні цього року, коли у квітні залишиться якихось три місяці ‒ ви берете і прибираєте людей! А хто ж обслуговуватиме обіцяні вантажопотоки в порт, які поллються рікою, і серед них перевантаження того ж вугілля, яким так славився торговий порт останні 20 років? Ми так довго чули, що Росії не вистачає морських портів на чорноморському узбережжі, що Новоросійськ не встигає обслуговувати судна, просто-таки захлинається від вантажів, судна простоюють тижнями в очікуванні!»
Автори листа запевняють, що готові були взяти на себе наслідки «санкційної політики підступного Заходу», але дорікають російській владі в помилкових обіцянках:
«Адже на мості через Керченську протоку встановлені обмеження для великих вантажівок і негабаритів, тобто такий транспорт має обслуговувати переправа, і завжди на підхваті рибний порт зі своїми потужностями і пристанями, і ми ніколи не залишимося без роботи! Так нам говорили... Розвиватимемо туризм, залучатимемо екскурсії на пороми. Зерно вродило в Криму, пустимо через рибний порт, оновимо морозильник, повернемо порту колишню втрачену промислову рибну діяльність! А що в підсумку ми бачимо: фактично, коли ви бачили в роботі автомобільний пором востаннє? А про рибний порт і говорити не доводиться! Він є відстійником для суден у зимовий період ‒ і це порт, який не замерзає, якому ціни немає в умілих руках!»
Радіослухачка з Криму Анна переконана, що російська влада півострова мала подбати про створення нових робочих місць у Керчі заздалегідь:
«Армія безробітних у Криму поповниться, і це нас не дивує, але про це наша влада не думає. Це дуже, дуже страшно. Я співчуваю тим людям, які зараз залишаться на вулиці. Треба владі не якісь свята влаштовувати через день та кожен день, а створювати робочі місця і давати людям можливість виживати. Коли будували міст, про це треба було думати, але ніхто не думав ‒ перш ніж банкрутити те, що було створене нами та Україною».
Засновник журналу «Порти України» Костянтин Ільницький указує на те, що завантаження закритих Києвом кримських портів зменшувалося всі роки після анексії.
Причина дуже проста: людям стає нічого робити в портахКонстянтин Ільницький
– Найбільшою мірою постраждало державне унітарне підприємство «Кримські морські порти», яке об'єднує порти Керчі, Феодосії, Євпаторії, Ялти. Цю ситуацію передбачали, зокрема й самі кримчани. Причина дуже проста: людям стає нічого робити в портах. Якщо у 2013 році вантажообіг кримських портів становив 13,8 мільйона тонн, то у 2017 році ‒ 11 мільйонів, у 2018-м ‒ 8,7 мільйона, у 2019-м ‒ 4,3 мільйона тонн. Зовнішня торгівля через санкції була мінімальною, майже 90% вантажопотоку ‒ постачання Криму з боку Росії і перевезення в Росію різних кримських вантажів. Із тих 8,7 мільйона тонн у 2018-му приблизно 80% вантажів йшло через порт Керчі. Зараз, коли в кілька етапів запускаються різні системи мосту, ці вантажі миттєво перейшли туди. Пішов великовантажний транспорт, фактично зупинилася Керченська поромна переправа.
Костянтин Ільницький зазначає, що ще рік тому в кримських портах працювали приблизно три тисячі осіб.
‒ Така кількість людей просто не потрібна, щоб обслуговувати вантажопотік, який знизився удвічі, та й у підприємства просто немає грошей. Порти отримували прибуток і від перевезення пасажирів, а ті стали їздити мостом ще в травні 2018 року. Окрім того, у Керчі з 3 лютого 2020 року забрали на користь федерального бюджету портові збори при проходженні судами Керч-Єнікальського каналу, і єдине розумне пояснення цьому ‒ невдоволення судновласників, які, оплачуючи послуги кримському підприємству, не хотіли так чи інакше підставлятися під санкції. Російська влада зробила так, щоб у платіжних документах не було слова Крим ‒ там вказано Темрюк із того боку. В таких умовах врятувати портові підприємства було неможливо, вони приречені скніти.
У російському Міністерстві транспорту Криму повідомили, що скороченим портовим працівникам ДУП «Кримські морські порти» запропонують місця на інших підприємствах:
«На підприємстві створена Комісія з визначення переважного права на залишення на роботі, до складу якої увійшли представники всіх філій і профспілкової організації. Вживаються всі необхідні заходи щодо дотримання прав працівників підприємства. Кожна кандидатура розглядається індивідуально. Враховується кваліфікація, сімейний стан, вік та інші соціальні питання. Працівникам, які мають повідомлення, надаються всі наявні та створювані в результаті оптимізації вакансії для можливості подальшого продовження роботи. ДУП РК «Кримські морські порти» підписало угоди з ДУП РК «Керченський металургійний завод», а також АТ «Суднобудівний завод затока», якими передбачена можливість працевлаштування співробітників ДУП РК «Кримські морські порти» на ці підприємства. Сьогодні на цих підприємствах є можливість працевлаштування приблизно 400 осіб».
Голова профспілки працівників Керченського рибного порту Валентина Козловська вважає, що пропозиціями російської влади Криму про нове працевлаштування зможуть скористатися не всі портовики.
‒ Приїжджали до нас із Сімферополя ‒ віцепрем'єр Юлія Жукова, міністр транспорту, заступник Володимира Константинова. У нас були збори, але нічого поки не змінилося. На наші пропозиції щодо збереження підприємства вони відповіли, що це неможливо, роботи немає, клієнтів немає, інвесторів немає, зарплату платити нічим. З приводу пропозицій працювати на інших підприємствах ‒ люди, звісно, не дуже хочуть їхати працювати в інше місто, у них сім'ї. Та й там свої проблеми: наприклад, на заводі «Затока» теж скорочення, зарплати дуже маленькі, треба перенавчатися. Хто візьме докерів у судноскладальники чи суднокорпусники?
Російський громадський активіст Володимир Гарначук бачить у кримській портовій кризі закономірну перебудову економіки півострова.
– У Росії є потужні портові господарства на чорноморському та азовському узбережжях, які забирають усі експортноорієнтовані потоки. З введенням в експлуатацію Керченського мосту сенс кримських портів втрачений: туди нічого возити, це дуже дорого. Єдине, для чого їх можна використовувати, ‒ це створення яхтових марин або військових баз. Тому ніяких перспектив тут не буде. Це все ланки одного ланцюга ‒ економіка Криму починає складатися. Вона повинна бути докорінно перебудована, щоб відповідати нинішнім вимогам. У США цілі міста були залишені жителями після скорочення виробництв. Тому це треба визнавати, говорити про це чесно, давати людям альтернативу, а не закривати на це очі.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
