Спеціально для Крим.Реалії
Оточення президента України Володимира Зеленського багато говорить про «мир», але заради збереження України їм так чи інакше доведеться йти на протистояння з Кремлем. Російська влада в новому 2020 році спробує остаточно затягнути Київ назад в орбіту свого впливу, використовуючи анексований Крим як інструмент тиску, а кримчан ‒ як заручників.
Україна та Росія вступили в новий 2020 рік з великою кількістю непереборних суперечностей, породжених кремлівською анексією українського півострова та окупацією частини Донбасу.
Водна блокада півострова та явне небажання Заходу «вичитувати» Київ за подібні дії є для Володимира Путіна політично принизливими. Кремлівське керівництво дратує сама думка про те, що у влади України можуть бути хоч якісь важелі впливу на окупантів
Транспортна та водна блокади Криму з боку материкової частини України ‒ одна з основних проблем, яка реально допікає російському президенту Володимиру Путіну. Річ, звичайно, не в тім, що Кремлю важливий рівень і якість життя кримчан. Водна блокада півострова та явне небажання Заходу «вичитувати» Київ за подібні дії є для Володимира Путіна політично принизливими. Кремлівське керівництво дратує сама думка про те, що у влади України можуть бути хоч якісь важелі впливу на окупантів. Хоча росіяни систематично використовують енергоресурси саме як геополітичну дубину.
Місцеві керівники з подачі Кремля вже більше ніж два роки посилено вдають, що вода їм нібито «не потрібна», але виглядає це малопереконливо. Дійшло до того, що російські чиновники пов'язують водний дефіцит на півострові з нібито напливом туристів, які й «випивають» стратегічні запаси рідини. У реальності подібні заяви ‒ вкрай незграбний блеф, розрахований на тих, хто взагалі не був у Криму. Тобто заради того, щоб публічно «не принижуватися» перед Україною, російські чиновники готові озвучувати навіть найдурніші та найфантастичніші версії.
Одночасно з цим російські функціонери намагалися вийти на неформальні переговори з командою українського президента Володимира Зеленського з приводу скасування водної блокади півострова. Торік Київ не пішов на поводу у росіян, але ризик подібного розвитку подій зберігається. Наприклад, Володимир Путін може запропонувати українському колезі обміняти кримських заручників на подачу води.
В Офісі президента України, мабуть, не до кінця розуміють мотиви російського лідера, який де-факто торгує українськими заручниками. Або там вважають, що зможуть ефективно використовувати слабкість російської позиції (секторальні санкції ЄС, проблеми з запуском «Північного потоку-2») на свою користь.
З огляду на те, що Москва взагалі не збиралася домовлятися з Києвом щодо транзиту газу, підписання угоди між Газпромом і НАК «Нафтогаз» (з деякими застереженнями) можна назвати досягненням. У Кремлі вважають це тактичною поступкою, за яку вони ще відіграються на українцях. Генеральна лінія росіян у газовому питанні залишилася незмінною: при першій же можливості позбутися українського транзиту.
У новому році Кремль продовжить просувати «російський» Крим в ЄС під виглядом реалізації Мінських домовленостей і ніби нормалізації відносин із Заходом. Поки не можна точно сказати, як саме Офіс президента Зеленського буде реагувати на такі загрози. Навпаки, поведінка та риторика офіційного Києва дають Кремлю привід для оптимізму. Наприклад, під час нещодавньої зустрічі «нормандської четвірки» Володимир Зеленський зобов'язався імплементувати скандальну «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство.
Дискусія Києва та Москви стосується тільки форми імплементації. Володимир Путін і російський МЗС наполягають, щоб «формула» була вписана до Конституції разом з «особливим статусом» для окупованих районів Донбасу. В Офісі президента та українському МЗС розглядають варіант ухвалення окремого закону й лише за умови реального припинення вогню. Ближче до весни Кремль почне вимагати «прогресу» в цьому питанні, звинувачуючи Київ у тому, що той нібито саботує переговорний процес.
Відсутність теми Криму в межах «нормандського формату», новорічне привітання Володимира Зеленського на адресу Володимира Путіна, під час якого сторони обговорюють новий раунд обміну полоненими, серйозно послаблюють дипломатичні позиції Києва. Москва послідовно зацікавлена в тому, щоб Київ і європейські партнери обговорювали наслідки кремлівської агресії (обмін заручниками, блокада півострова, розведення сил на Донбасі), а не першопричини.
Поки оточення Володимира Зеленського говорить про «мир», Володимир Путін готується до війни
Поки оточення Володимира Зеленського говорить про «мир», Володимир Путін готується до війни. Анексований Крим ‒ стратегічний плацдарм, з якого Москва продовжує свою «гібридну агресію» проти Києва. Причому, є ризик, що Кремль за умови «нейтралітету» європейських еліт почне новий раунд збройної агресії.
Російські керівники нерідко заздалегідь анонсують чергові злочини. Потрібно тільки уважно слухати, що саме вони говорять. Багато політиків і спостерігачі в Україні звернули увагу на скандальний пасаж президента Путіна з приводу «споконвічно російського» Причорномор'я, озвучений під час його підсумкової пресконференції за 2019 рік.
«...Ось зараз ми з колегою з України говорили з приводу наших відносин. Але під час створення Радянського Союзу споконвічно російські території, які до України взагалі ніколи не мали ніякого відношення (все Причорномор'я, західні землі російські), були передані Україні з дивним формулюванням «для підвищення процентного співвідношення пролетаріату в Україні», тому що Україна була сільською територією і вважалося, що це дрібнобуржуазні представники селянства, їх розкуркулювали поспіль по всій країні. Це дещо дивне рішення. Але, тим не менше, воно сталося», ‒ сказав Володимир Путін.
Геополітична мета Кремля залишається незмінною: використовуючи анексований Крим і окупований Донбас, домогтися відокремлення Причорномор'я і східних російськомовних регіонів, щоб під фактичним контролем Києва залишилися тільки кілька центральних і західних областей
Москва у 2014-2015 роках ніби обмежилася тільки анексією Криму та захопленням частини Донецької і Луганської областей, але, судячи з дій Кремля, проєкт якоїсь «Новоросії» залишається для Володимира Путіна актуальним. Геополітична мета Кремля залишається незмінною: використовуючи анексований Крим і окупований Донбас, домогтися відокремлення Причорномор'я і східних російськомовних регіонів, щоб під фактичним контролем Києва залишилися тільки кілька центральних і західних областей.
«Ідеальна», з точки зору російської влади, Україна виглядає саме так.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції