«Не можна вірити гарантіям Росії»: доля кримських політв'язнів у очікуванні нового обміну

У неділю, 29 грудня, очікується новий обмін ув'язненими між Україною та Росією. За інформацією голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, Офіс президента України не звертався до цього представницького органу за консультацією щодо звільнення кримських політв'язнів. Тим часом у Москві триває «Метропікет» на підтримку політв'язнів, зокрема й засуджених у сусідній Росії кримчан у «справах Хізб ут-Тахрір».

Починаючи з 2015 року, ФСБ Росії оголосила про ліквідацію п'яти осередків «Хізб ут-Тахрір» у Криму: двох у Бахчисараї та по одному в Сімферополі, Севастополі та Ялті. Судові розгляди щодо кримських мусульман, яких підозрюють у причетності до роботи цієї забороненої в Росії організації, тривають до нині, у багатьох справах вже винесені вироки з великими термінами ‒ від 10 до 20 років. Російський правозахисний центр «Меморіал» відносить фігурантів «справ Хізб ут-Тахрір» до політичних в'язнів. Про кримські перспективи щодо нового обміну йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Кримська правозахисниця Лутфіє Зудієва розповіла Крим.Реалії, що 27 грудня все ж таки стало відомо про консультації української влади з правозахисниками щодо кримчан перед можливим обміном.

‒ Офіс уповноваженого з прав людини в Україні та представництво президента в Криму контактує з кримськими адвокатами, і точно відбувалася верифікація тих списків, в яких є кримські татари, кримчани, українці, які відбувають терміни в колоніях Російської Федерації. Але які підсумки й чим це все закінчиться, невідомо. Я не маю прямого відношення до процесу, і наскільки я знаю, навіть ті правозахисні організації в Києві, які працюють з проблемою кримських політв'язнів, не до кінця посвячені в ці процеси. Я можу говорити про нашу етичну позицію активістів, адвокатів, правозахисників: у нас немає пріоритетів серед тих людей, яких ми захищаємо. Ми вважаємо, що гідні бути на свободі всі, хто утримується в СІЗО та колоніях за політично вмотивованими справами.

Лутфіє Зудієва вважає, що «Метропікет» у Москві свідчить про прагнення активної частини російського суспільства об'єднуватися, незважаючи на конфесійну та національну приналежність, а також на політичні погляди.

‒ Вони розуміють, що репресіям піддаються абсолютно різні верстви російського суспільства, і тільки консолідована позиція дозволить їм переламати перебіг усіх цих численних політично мотивованих справ. Це важливі процеси, за якими цікаво спостерігати, які варто аналізувати. Може, не в короткочасній, але в довготривалій перспективі вони обов'язково принесуть свої результати.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

В’язні Кремля: кого можуть обміняти цього разу?

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров припускає, що українська влада пішла на певні компроміси щодо кримчан у переговорах з Росією про чергове звільнення полонених і політв'язнів.

‒ Після того як відбувся обмін 24-х українських моряків та інших політв'язнів у вересні, ми взаємодіяли з тими, хто брав участь у процесі підготовки нових списків. Тим більше усі виходили з того, що буквально після того обміну президент оголосив, що кримські політв'язні, кримські татари будуть на другому етапі повернуті з російського ув'язнення. Він сказав це в інтерв'ю якраз Крим.Реалії. Але як у результаті відбувався цей процес і на якому етапі українська сторона не знайшла аргументів проти жорсткої позиції Росії... Якщо напередодні Нового року будуть звільнені хоча б одна-дві людини, це буде дуже велика радість для їхніх близьких і позитив для влади. Але як нам бути з тими, кого росіяни не відпускають? Не тільки тому що вважають терористами, а для того, щоб розмазати суверенітет України щодо Криму.

Рефат Чубаров зазначає, що до останнього сподівався на те, що переговори про обмін дійсно йдуть за формулою «всіх на всіх», як було заплановано.

‒ Ну або хоча б там буде присутня якась частина політв'язнів із Криму. Але в підсумку ми в неділю можемо видати колишніх співробітників «Беркута», які стріляли в людей на вулиці Інститутській, тобто це вбивці українських громадян. При цьому наші громадяни: Муслім Алієв ‒ 19 років колонії, Енвер Бекіров ‒ 18 років і так далі ‒ залишаться навіть без обговорення можливості їхнього обміну. Це не означає, що сам обмін не має відбутися, просто говорить про те, що влада зобов'язана максимально використовувати аргументи, щоб при цих обмінах ми не поділяли людей. Що стосується «Метропікету», ми нескінченно вдячні тим кільком десяткам людей, які виходять на акції в Москві та в Санкт-Петербурзі. Щоб робити це там, окрім співчуття, потрібно мати ще особисту мужність. Російська влада не реагуватиме на ці виступи, але важливо, що є такі люди.

Український військовий експерт Олег Жданов підкреслює, що Росія долучена до обміну полоненими з Україною як повноцінний учасник.

‒ Неформально обмін відбудеться між Україною та незаконними формуваннями в Донецьку й Луганську, а офіційно ‒ на підставі домовленостей України, Росії та ОБСЄ, тобто Тристоронньої контактної групи. На її засіданнях через наполягання Росії лише присутні представники цих незаконних утворень. Так що офіційно ми обмінюємося з Російською Федерацією: де-факто цю територію контролює саме вона, туди приїжджають її представники. Росія постійно намагається використовувати цей обмін для досягнення своїх політичних цілей. Взяти хоча б цю маніпуляцію зі списками, коли один варіант озвучується відразу після «нормандської зустрічі», а потім починаються ігри: кого визначили, кого підтвердили. До того ж, представників України змушують йти на переговори з представниками самопроголошених республік.

Олег Жданов вказує, якщо Москва виставить на обмін засуджених за кримськими «справами Хізб ут-Тахрір», то тим самим визнає незаконність застосування до них російського права.

‒ Нинішній обмін і вересневий не можна порівнювати: там була фактично внутрішня домовленість між двома президентами без залучення закордонних партнерів, це був прямий обмін. Тут же тільки політичний піар, спрямований зокрема на міжнародного споживача після «нормандської зустрічі». Тому Росія ніяк не хоче світитися в цьому обміні. Не можна вірити її гарантіям: ми не встигаємо закінчити один обмін за формулою «всіх на всіх», як тут же з'являється новий список. Я не здивуюся, якщо такий з'явиться на початку січня. Тут є провина й нашого керівництва, тому що ми засекречуємо списки тих, хто потрапив у полон під час бойових дій, так що цей список може рости нескінченно. До того ж ФСБ може висунути буквально будь-кому на Донбасі звинувачення в шпигунстві на користь України, і він автоматично може потрапити в списки. Це головна проблема.

Український релігієзнавець, колишній полонений Ігор Козловський, який був звільнений у результаті одного з обмінів між Україною та Росією, розкриває складності такого процесу.

‒ Він дуже політизований, а це гуманітарна проблема. Це страждання конкретної людини, яка перебуває в непристосованих для життя умовах, яку заарештували за іншу позицію, а, можливо, зовсім випадково. У когось забрали бізнес, на когось написали донос, і це наші українські громадяни. Тим більше, що «Л/ДНР» може просто не визнавати, що у них перебуває та чи інша людина, хоча ми можемо точно знати це, аж до номера камери. Вони кажуть: немає ‒ і все, і перевірити це неможливо. У списки найчастіше потрапляють ті, за кого справді борються. Іноді родичі свідомо не вносять туди бранців, сподіваючись звільнити їх якось по-іншому. Раніше така торгівля була інтенсивною: викуповували, домовлялися. Є різні долі. Але правозахисники намагаються, щоб ці люди були в зоні уваги наших державних органів.

(Текст підготував Владислав Ленцев)