«Троянський кінь для анексії Криму»: як «Русское единство» стало частиною російського плану з дестабілізації України

Кримському суспільно-політичного руху «Русское единство» 19 грудня виповнилося 10 років. Організацію створили у 2009 році, її очолив нинішній підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов. У квітні 2014 року Окружний адміністративний суд Києва заборонив діяльність «Русского единства» на території України.

У 2010-му на виборах до Верховної Ради Автономної Республіки Крим створена на основі організації партія «Русское единство» набрала 4% голосів, ставши п'ятою прохідною партією та отримавши 3 місця зі 100 в лавах кримських депутатів. Активісти організації брали активну участь у російській окупації, а потім й анексії Криму. Про вчорашню та сьогоднішню роль «Русского единства» у кримській політиці йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Член Ради Федерації Росії від анексованого Криму та співголова «Русского единства» Сергій Цеков з нагоди ювілею організації розповів кримським журналістам, чим його соратники займаються зараз:

«Коли ми створювали рух, а потім партію, ми ставили перед собою завдання захисту російської мови, російської культури, зміцнення всебічних зв'язків з Росією. А десь у глибині ми, звичайно, розуміли, що треба прагнути до того, щоб Крим був разом з Росією раз і назавжди. Але те, що через п'ять років нам вдасться реалізувати те, що ми припускали в 2009 році, ми, відверто кажучи, у момент створення не надто думали. І зараз у нас на порядку денному питання захисту російської мови, збереження та розвитку російської культури, діалогу з представниками інших національних громад Криму, захисту прав російських співвітчизників за межами Росії. До того ж, ми завжди були патріотичною організацією. Питання патріотичного виховання дуже важливі сьогодні, і «Русское единство» продовжує займатися ними».​

Кримський історик Олександр Севастьянов розповів Крим.Реалії, що «Русское единство» насправді з'явилося у результаті політичного розколу.

‒ Загалом цей рух, а потім партія, були створені в результаті конфлікту в кримській еліті. Місцева організація Партії регіонів розкололася через зв'язки її частини з якимись бізнесменами з 1990-х років. Однак, незважаючи на досить затратні кампанії, складно сказати, що це була популярна політична партія. Є об'єктивні відомості про 4% в 2010 році, хоча ми не можемо відкидати певні підозри щодо фальсифікації. Але все одно не можна говорити, що до 2014 року «Русское единство» було лідируючою силою. Ці три депутати були молодшими помічниками Партії регіонів. Початковою ідеєю було об'єднання всіх проросійських політичних сил в якийсь загальний список, але в підсумку це перетворилося на групу підтримки бізнес-інтересів Сергія Воронкова.

Бізнесмена Сергія Воронкова, як і Сергія Аксенова, пов'язують з одним із найвідоміших злочинних угруповань Криму 1990-их років ‒ «Сейлем». Воронков був притягнутий до кримінальної відповідальності правоохоронними органами України та відсидів семирічний термін на початку 2000-х. Олександр Севастьянов вважає, що організація навіть з такими зв'язками була вигідна Москві.

‒ Вона мала проводити певну лінію, особливо на тлі євроінтеграційних прагнень уряду Януковича, й обробляти електорат. Прямого зв'язку з 2014 роком я не бачу, але можу сказати, що Сергія Аксенова висунули, бо він зберіг вірність Сергію Воронкову. Коли необхідно було заповнити вакансію, довірити змогли тільки йому. З одного боку, він довів свою вірність людям із бізнес-структур, з іншого боку, він абсолютно підконтрольний. Його завжди можна було як висунути, так і засунути. По суті, Сергій Воронков залишається сірим кардиналом у кримській політиці.

Голова громадської організації «Сила права», ексвіцепрем'єр Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко впевнений, що проросійська організація в Криму була частиною давнього плану Москви з дестабілізації України.

‒ Коли створювалося «Русское единство», у Кремлі існувало дві концепції, яким чином не давати Україні нормально розвиватися. Для цього вони намагалися скористатися наявними можливостями в законі про політичні партії, в якому, на жаль, були відсутні певні запобіжники. Однією ідеєю було створити всеукраїнську партію «Родина» з центром в Одесі на чолі з відомим Ігорем Марковим. Друга ідея ‒ зробити в Криму локальний проєкт «Русское единство». Зрештою перемогла саме така версія, тому що, найімовірніше, саме півострів розглядали як першу мету для дестабілізації України. Про його захоплення думали вже тоді, в 2009-2010 роках. Я добре пам'ятаю, як нікому не відомий Аксенов став медійною фігурою, почав відвідувати студії кримських телеканалів. Це означало, що у нього з'явилися фінансові ресурси для таких цілей.

На думку Андрія Сенченка, Сергій Аксенов був зручною фігурою для російських кураторів тим, що належав до кримінального світу, на нього був компромат, який дозволяв контролювати майбутнього політика.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров нагадує, що, перебуваючи в «Русском единстве», Сергій Аксенов проте не закликав Росію забрати Крим.

‒ Аксенов публічно не висував ідею відокремлення Криму від України та приєднання до Росії. Він позиціонував себе й своїх колег у «Русском единстве» як захисників прав російськомовних у Криму, але при цьому категорично відкидав можливість територіальних претензій Росії до України. Нагадую, що 26 лютого 2014 року Сергій Аксенов після відомого мітингу пішов на телебачення і оголосив, що не виступає за відокремлення півострова, цей запис є в інтернеті. Взагалі, Росія намагалася об'єднати численні розрізнені проросійські організації в пострадянських країнах, і в Україні їх було дуже багато: «Російський рух України», «За Русь єдину», «Російсько-український союз», «Россійський блок». Певним чином у Криму вдалося об'єднати низку таких структур в «Русское единство».

Керівник українського Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос упевнений, що після анексії Криму та війни на Донбасі перспективи подібних проросійських організацій в Україні незначні.

‒ Цікаво, що цей проєкт виник вже після Помаранчевої революції і був відповіддю на зміни в ідентичності кримчан. Основним завданням організації було стати троянським конем у кримській політиці для того, щоб згодом при появі можливості очолити процес анексії Криму і взяти на себе частину відповідальності. Тим більше що тоді демонстрація проросійських поглядів і симпатій в Україні була легітимною. Існувала навіть «Партія політики Путіна», та й сама Партія регіонів, особливо в Криму, мало чим відрізнялася від інших проросійських організацій. Звичайно, зараз існування такого типу структур в Україні малоймовірне, але не виключено, що росіяни будуть намагатися створювати такі сплячі проєкти.

(Текст підготував Владислав Ленцев)