Самостійно добувати нафту й газ у Чорному морі, де є величезні поклади вуглеводнів – це частина стратегічного плану України для зменшення енергетичної залежності від Росії. Для цього Україна в 2011 році навіть закупила дві бурові установки – щоправда, з великою переплатою – більш відомі як «вежі Бойка». Та зрештою їх забрала Росія – разом із анексією Криму.
Тож, на сьогодні, в держави немає достатніх власних потужностей для розробки Чорноморського шельфу. Відтак, вона оголосила конкурс на залучення приватного партнера для розробки морської ділянки «Дельфін» – однієї з найбільших газоносних ділянок у Чорному морі. Переможець відбору отримає її в користування на 50 років, щоб заробляти самому й віддавати державі 11% видобутих вуглеводнів. Утім, дослідивши умови конкурсу, «Схеми» виявили, що він може бути «заточений» під одну «проблемну» американську фірму.
За 130 кілометрів від Одеси в Чорному морі розташоване Одеське газове родовище, за ним – Голіцинське і Штормове. До весни 2014 року його розробляло українське державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
Утім, у 2014 році Росія анексувала Крим і захопила 9 із 10 родовищ, на розробку яких отримав ліцензії український «Чорноморнафтогаз». Тепер їх контролює клон – «Черноморнефтегаз», зареєстрований за російським законодавством.
Контролює разом із українським газопроводом, побудованим Україною. Росіяни захопили навіть ті об'єкти на шельфі, які розташовані ближче до материкової України, ніж до Криму.
Остання відома публічна спроба української сторони з’ясувати, що на українських газовидобувних об’єктах роблять озброєні люди під російськими прапорами, була у вересні 2017 року.
Державна прикордонна служба України оприлюднила у мережі відео, на якому заступник начальника штабу Одеського загону морської охорони Ярослав Грабовський запитує у росіян по радіозв'язку про причини їхнього перебування поблизу українського газового родовища Штормове.
– Назвіть причину вашого перебування в тій точці, де ви зараз перебуваєте, і де видобувається газ на континентальному шельфі України. Як зрозуміли?
– Дурне питання. Причину назвати не можу – відповіли з того боку.
Колишній постійний представник президента України в АР Крим Борис Бабін пояснює: «На всіх установах «Чорноморнафтогазу», які знаходяться на шельфі Чорного моря, перебувають росіяни – як технічний персонал незаконного підприємства, що здійснює видобування, так і представники відповідних спецслужб і збройних сил Російської Федерації».
У квітні 2019 року український уряд, тимчасово втративши контроль над 90% освоєних родовищ у Чорному морі, оголосив конкурс на укладення угоди про розподіл вуглеводнів – тобто, нафти і газу.
Їх пропонують знайти в Чорному морі, у межах ділянки «Дельфін» – і ділитися видобутим із державою. Угода передбачає, що така співпраця триватиме півстоліття.
Полювання на «Дельфіна»
«Дельфін» – це майже 9,5 тисяч квадратних кілометрів моря. Ця ділянка більша, ніж, наприклад, уся територія Республіки Кіпр.
У конкурсній документації, оприлюдненій Міністерством енергетики йдеться, що ресурсна база оцінюється у 286 мільйонів тонн умовного палива. А до потенційного інвестора висунуто вимоги:
- півтора мільярда гривень інвестицій на розвідку;
- щонайменше 5 свердловин за перші п’ять років;
- державна частка прибуткової продукції має становити не менше 11%.
На додачу – один неприємний нюанс. У межах ділянки – захоплені українські газовидобувні об’єкти і озброєні росіяни на них. Проте вони в ділянку не входять – їх дбайливо звідти «вирізали».
Експерти підтверджують, що запропонований урядом «Дельфін» – це більш ніж перспективна ділянка, там і справді можна знайти значні запаси вуглеводнів.
«Шельф на сьогодні розвіданий менше, ніж на 3%, – розповідає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. – І можливість знайдення великих запасів нафти та газу там достатньо висока».
Хто ж поклав око на ці 9,5 тисяч квадратних кілометрів моря із потенційними майже трьома сотнями мільйонів тонн сировини – українці дізнаються дуже скоро.
Адже вже 12 червня 2019 року спливають відвіданий 60-денний термін для подачі заявок. Тоді відбудеться розкриття пропозицій міжвідомчою комісією з розподілу ресурсів, яку очолює міністр енергетики Ігор Насалик.
Проте наразі невідомо, скільки надійшло заявок і наскільки великий інтерес до родовища.
Але один претендент зайняв про активну позицію.
Техаський ініціатор
Frontera Resources – це компанія з американським корінням, яка сама ж і ініціювала проведення конкурсу. Учасники ринку енергетики припускають, що саме під неї цей конкурс і організували нашвидкоруч. При цьому, аналіз діяльності цієї фірми викликає сумніви, що угода із нею буде оптимальним варіантом для української держави.
У 2015 році вперше про цю компанію із високої трибуни згадали українські посадовці.
Того ж року було підписано дві угоди про наміри – з державним НАК «Нафтогазом» та його структурою – «Укргазвидобуванням». Утім, ці угоди досі не закріпилися підписанням контрактів. Так само, як не з'явився і анонсований тодішнім прем'єром LNG-термінал.
Але через кілька років саме Frontera Resources, не реалізувавши попередню ініціативу – виступила вже з новою: провести конкурс в Україні на розподіл газу і нафти з Чорного моря. І уряд такий конкурс оголосив.
Що це за фірма, яка так хоче працювати на «Дельфіні»?
Дві ключові особи компанії – це Стів Нікандрос, почесний президент Frontera Resources, бізнесмен, колишній член міжнародної консультативної ради Atlantic Council. Та Заза Мамулаішвілі – співзасновник, член правління Frontera, бізнесмен грузинського походження.
Центральний офіс компанії знаходиться у Техасі. Однак бізнес-інтереси Frontera переважно зосереджені у Грузії та Молдові.
Тож «Схеми» дослідили успіхи роботи компанії у цих країнах.
Молдовський досвід
У 2016 році уряд Молдови так само, як і в Україні, провів конкурс на вивчення і розробку надр. І на площі ще більшій, ніж «Дельфін» – 12 тисяч квадратних метрів суходолу.
Сталося це, як і в Україні, після консультацій з Frontera Resources. І ця компанія виграла конкурс, обійшовши єдиного конкурента – розповідає журналістка-розслідувачка Вікторія Додон.
«Представником фірми-конкурента був колишній співробітник Frontera Resources, – пригадує Додон. – Це, і ще інші деякі спірні питання, які передували конкурсу, дають нам підстави думати, що конкурс був фіктивний».
При чому, у своїй заявці на молдовський конкурс, компанія вказала, що інвестувала 300 мільйонів доларів в Україну – чого, як йдеться у розслідуванні колег, насправді не відбулося.
Але найголовніше: отримавши 12 тисяч квадратних кілометрів площі, каже журналістка, Frontera Resources досі не провела жодних робіт, передбачених угодою, яку уклали ще два з половиною роки тому.
За словами Вікторії Додон, представники компанії так і не прибули до Молдови: «Усе стоїть на місці. Компанія також не надала жодної інформації про кількість нафти або газу, яку вони думають, що можуть знайти, або знайшли в Молдові. Хоча вони обіцяли, що будуть інвестувати принаймні 500 мільйонів доларів в усі роботи, що відкриють сотні нових робочих місць, і що поставлять на ринок не менше ніж 100 мільйонів барелів нафти».
Грузинський досвід
У Грузії Frontera підписала угоду про розподіл ресурсів ще у 1997 році. За цей час, розповідають місцеві журналісти, компанія пробурила кілька свердловин і почала постачати газ, якого вистачає лише для внутрішнього ринку. Хоча до цього були обіцянки і про експорт.
А низка фінансистів, а також тодішній міністр енергетики Грузії, колишній футболіст Каха Каладзе відкрито звинувачував компанію у тому, що вона спеціально завищує реальні показники запасів нафти і газу в Грузії.
Грузинський журналіст і керівник департаменту інформації медіакомпанії «Кліп-Арт» Мамука Куціані розповідає, що спершу Frontera заявила про виявлення у східній Грузії родовища природного газу обсягом 5,31 мільярда кубічних метрів. Після появи інформації про те, що в Грузії знайшли газ, грузинські фінансисти спостерігали, як акції Frontera на Лондонській біржі зросли на шість відсотків.
– Тобто, є підозри, що вони спеціально завищували запаси нафти й газу в Грузії для того, щоб краще котируватися на біржі?
– Так, саме так і пояснюється ситуація.
– Наскільки ефективно працює компанія в Грузії?
– Про «ефективність» діяльності Frontera в Грузії свідчить той факт, що попри заявлені астрономічні прогнози щодо запасів, Грузія наразі майже на 100% залежить від імпорту нафти і газу.
Схоже, що Frontera Resources – потенційний фаворит вже українського конкурсу – не має досвіду і ресурсів, аби самостійно почати роботи на шельфі.
Проблемний фаворит
Виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Роман Опімах пояснює відсутність необхідного досвіду імовірним посередництвом, яке здійснює компанія: «Наскільки я розумію, Frontera досить близько до компаній, які є певними посередниками. Тобто, вони беруть на себе ризик зробити таке пакетне рішення, вийти в якусь країну, домовитися про отримання певної ділянки. Вони обіцяють інвестувати в неї і проводити певну програму робіт. А потім, коли вони виграють, починають шукати компанію, яка може приєднатися до них і допомагати в реалізації цього процесу. Або просто продати цю ділянку комусь іншому».
Більше того – Frontera Resources є збитковою, судячи з її фінансового звіту за частину 2017 та 2018 років.
На прохання «Схем» його також проаналізував інвестбанкір і керуючий партнер Capital Times Ерік Найман. Каже – фірма «хронічно» збиткова.
«Вона хронічно збиткова. Їм не вдається заробляти гроші. При чому вони так проїдають капітал, якого не так вже й багато. У них дефіцит власного капіталу. Мінус 37 мільйонів доларів власний капітал і збитки щорічні генеруються в районі – по кілька мільйонів доларів на рік» – аналізує Найман.
Інтереси до України
Для входу на український ринок, Frontera заснувала тут дві дочірні компанії. Їхні українські директори – це дві найняті бухгалтерки, які не мають стосунку до нафто- і газовидобутку.
За інформацією джерел «Схем» у податковій обидва підприємства не зареєстровані платниками ПДВ – а, отже, не мають суттєвих оборотів. У 2018 році в них був відсутній дохід, мали місце тільки витрати на суму в 23 тисячі гривень.
За телефонним номером відповіли співробітники, які відхрестилися: «Ми ведемо бухгалтерію цієї компанії, але ми не є цією компанією».
«Схеми» також намагалися отримати коментарі безпосередньо з американського офісу фірми Frontera Resources – надіслали лист з переліком запитань щодо попередньої діяльності фірми та планів щодо приходу в Україну.
Але до ефіру відповіді так і не надійшло. За американськими телефонами компанії постійно спрацьовує автовідповідач.
Чий буде «Дельфін»?
В Україні стислий термін прийому заявок на конкурс – лише 2 місяці. Водночас, на попередньо організовані конкурси було відведено більше часу, приміром, на 9 ділянок на суходолі, меншою площею – 90 днів.
Час може грати на руку компанії Frontera Resources. Великі гравці світового ринку за такі терміни можуть не встигнути вивчити всю документацію та взяти участь, кажуть в Асоціації газовидобувних компаній України. І вже звернулися до Кабміну з проханням продовжити терміни прийому заявок на розподіл ділянки «Дельфін».
Так, Роман Опімах наводить приклади з-за кордону: «Ми подивилися ті ліцензійні раунди, які відбуваються в Хорватії – 6 місяців, в Ізраїлі – 7 місяців, який проходив в Мексиці, який проходить в Великобританії і в Бразилії. Тобто, всюди строк від 4 до 7 місяців. І коли я кажу про 4 місяці, то це країна як Великобританія, вона надає інвестору повний доступ до геологічної інформації».
«Два місяці для серйозного гравця є нереальними строками», – підсумовує він.
Але голова конкурсної комісії і міністр енергетики Ігор Насалик не бачить сенсу продовжувати термін прийому заявок. І запевняє: Frontera на конкурсі доведеться ще позмагатись – з іншими серйозними компаніями, які за словами міністра, висловили інтерес до конкурсу. Але їх назвати поки не може.
– Я думаю, що 12 числа ми будемо відкривати, ви подивитесь, скільки буде гравців на цій ділянці. Буде надзвичайно багато. Це я можу запевнити.
– А у вас уже є інформація щодо кількості?
– Я не можу це озвучувати. Я думаю, буде проблема з тим, що дуже багато, а не дуже мало. Це моя думка.
– Чи не є це грою на користь компанії Frontera Resources, яка ініціювала цей конкурс, і яка вочевидь краще підготувалася, ніж інші гравці?
– Не думаю, тому що за інсайдерською інформацією будуть і більш серйозні фірми.
Але чи не стануть на заваді інвестору російські силовики?
Колишній постійний представник президента України в АР Крим Борис Бабін вважає, що такі роботи на чорноморському шельфі пліч-о-пліч з росіянами можливі лише за однієї умови: «Будь-які дослідницькі роботи на цій території безумовно росіянами будуть всіляко припинятися лише за одним виключенням: якщо ці роботи будуть вестися в їхніх інтересах. Якщо хтось буде інвестувати гроші у відповідні роботи, це буде означати одне: він буде діяти за згоди окупаційного уряду, уряду РФ, і, вочевидь, в інтересах цього уряду».
Втім, міністр енергетики і керівник міжвідомчої комісії Ігор Насалик заспокоює: якщо прийде американський інвестор – його захистить американський авіаносець.
– На вашу думку, великі американські компанії зможуть безперешкодно потрапити туди, де зараз перебувають у тому числі спецслужби і кораблі?
– Морський розподіл. Для цього є морський розподіл, міжнародне морське право, і ці люди дуже ним будуть користуватися.
– Тобто, цей факт не є на заваді?
– Коли є, я вибачаюсь, авіаносець американський, то вони зможуть проводити будь-які роботи. На будь-яких ділянках, які є законними.
– Погодьтеся, не кожна компанія візьме авіаносець для того, щоб видобувати газ у конфліктній зоні.
– А їй не треба брати. Як тільки вона ввійде і будуть порушувати її права – він сам ввійде, без цієї компанії.
Уже найближчим часом стануть відомо, чи справді до українського чорноморському шельфу встигли висловити інтерес й інші компанії, та які саме. «Схеми» продовжать ретельно стежити за перебігом цього масштабного державного конкурсу. І сподіваються на отримання коментарів від фірми Frontera Resources.
