Спеціально для Крим.Реалії
Переговори російського президента Володимира Путіна та японського прем'єр-міністра Сіндзо Абе завершилися без будь-яких сенсаційних заяв про можливе укладення мирного договору й повернення Японії хоча б частини Курильських островів. Власне, таких новин від переговорів очікують насамперед японські політики та журналісти. Тому що сама ідея «вікна можливостей» ‒ не російський, а японський винахід. І з'явилася ця ідея в 2014 році, після анексії Криму.
Саме тоді в Токіо стали обговорювати, чи не захоче Володимир Путін після цієї анексії та погіршення відносин із Заходом вирішити Курильську проблему й продемонструвати свою конструктивність. Адже якщо Путін вважає Крим настільки «споконвічно російською» територією, що може просто приєднати півострів до Росії, не цікавлячись думкою країни, в складі якої перебуває Крим, то чому б йому тоді не повернути Японії її споконвічну територію ‒ Курильські острови? А натомість отримати нового друга в Азії та інвестиції для розвитку занепалого Далекого Сходу?
Але це логіка «токійського Путіна». Справжній Путін, я впевнений, думає зовсім інакше. Якщо вже він вирішив пограти у збирача земель, то це виключає можливість «торгівлі територіями». Для п'яного від шовінізму суспільства й Крим ‒ наш, і Курили ‒ наші, і компромісів тут бути не може.
Інша справа, що кремлівський Путін готовий використовувати японську віру в «токійського Путіна» для того, щоб спробувати нав'язати Сіндзо Абе свій порядок денний. Запропонувати підписати мирний договір без вирішення територіальної проблеми, визнати підсумки Другої світової війни, навіть внести зміни до Конституції Японії ‒ саме такі пропозиції зараз озвучує Москва. І нехай навіть у Токіо ніхто не збирається з ними погоджуватися, проте у російського обивателя вони можуть породити почуття гордості: ось, Путін вже і японцям умови диктує, не тільки українцям! Так, зараз це почуття гордості дещо «розмивається» розмовами про можливий компроміс щодо Курил. Але коли стане зрозуміло, що ніякого компромісу досягти не вдалося, в сухому залишку буде тільки це почуття переваги.
Курильська проблема, швидше за все, вирішиться не до, а після кримської. Після того, як Крим повернеться до складу Україн
Думаю, що Крим не полегшив, а ускладнив російсько-японський діалог щодо Курил. Тому що до його не визнаного світом «приєднання» Росія була країною з загальновизнаними межами, а питання Курил був майже єдиною озвученою територіальною претензією, яка вимагала переговорів і пошуку компромісу. Крим все змінив: Росія пішла на відкрите порушення міжнародного права, в її Конституції згадана окупована територія і в Москві рішуче не хочуть цього визнавати. І будь-який натяк на те, що Росія готова вирішувати територіальні проблеми, буде натяком на Крим.
Саме тому курильська проблема, швидше за все, вирішиться не до, а після кримської. Після того, як Крим повернеться до складу України, а Росія ‒ в цивілізований світ, її керівництву буде куди простіше домовитися з Токіо. Тим більше, тоді росіян дійсно будуть цікавити інвестиції в розвиток Далекого Сходу, а не протистояння із Заходом та захоплення чужих територій.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
