Першу частину інтерв'ю з Джамалою, де співачка розповідає про весілля та народження сина, читайте тут. А тут Джамала згадує про Крим, сім'ю та рідний дім.
Джамала ‒ українська співачка кримськотатарського походження. Вона перемогла у фіналі конкурсу «Євробачення-2016», як тренер взяла участь у передачі «Голос», виступила з великим сольним концертом у київському «Палаці спорту» і вже вирушила в тур Україною з новим альбомом «Крила». У великому ексклюзивному інтерв'ю Крим.Реалії Джамала розповіла про новий альбом, історії, що лягли в основу пісень, а також про зйомки останніх кліпів.
‒ Твій новий альбом, що називається «Крила», вийшов 12 жовтня. Цьому передував кліп «Крила». Але тебе в цьому кліпі не було.
‒ По суті, так, тут мала бути дівчинка з мікрофоном, яка боїться, не співає, падає, піднімається й виступає на сцені. Дуже здорово, що в цьому кліпі діти зі спорту. Тому що спорт ‒ це така складна сфера, де все йде через працю. Аня Копилова, режисер кліпу, запропонувала знайти дітей талановитих, і вони розповіли цю історію. Я хотіла б бути в цьому відео, але, коли ми вже подивилися фінальну версію, то відмовилися від цього.
‒ Тобто ти знімалася для кліпу, а потім ви це прибрали?
‒ Так.
‒ Тебе як виконавицю це не хвилює?
‒ У мене немає такого, що я маю бути в кожному своєму кліпі. Головне тут ‒ мистецтво. Тому що відеокліп ‒ це дуже складна форма. Потрібно за 3-4 хвилини розповісти цілу історію. Тут у фільмах люди не можуть розкритися, а спробуй у кліпі розкажи історію, щоб був початок, середина, фінал. Це дуже складно.
‒ Ти розповідала, що писала альбом «Крила» в Трускавці частково. Ти поїхала на відпочинок з клавішами, з усією необхідною апаратурою?
‒ Я свідомо поїхала писати. А що мені робити в такому холодному Трускавці? Там мороз був, особливо не погуляєш. Білочок погодувала пару разів, а весь інший час я писала.
‒ Які основні смисли ти заклала в ці пісні? Чи був якийсь лейтмотив усього? Один настрій? Якісь теми, що ти хотіла донести до свого слухача?
Цей альбом ‒ про любов і побічні ефекти
‒ Можна сказати, що цей альбом ‒ про любов і побічні ефекти. Там зустрічаються такі пісні: «Любити» та «Кохання». І різниця в тому, що «Кохання» ‒ це історія, яку я спостерігала, якою я надихнулася, про загравання з людьми у чаті. Люди переписуються, практично закохуються в людину, яку не бачили. Їм дуже подобається ця людина, а потім відбувається зустріч і все ‒ «кохання розтануло, як віск на сонці». У цьому і є особливість альбому. Тут більше не тільки моїх персональних історій, але й тих, які мене зачепили та надихнули. Це ось така історія, як у пісні The Great Pretender: історія людей, зокрема жінок, які хочуть себе показати, продавати дорожче, але при цьому вони перебувають у пошуках любові, і в той же час вони спустошені. Вони настільки розтратили себе в цьому удаванні, що вже самі не знають, хто вони. Ніхто не знає. Ось ця емоція. Є пісня «Незнайомець» ‒ про зустріч і швидкоплинну закоханість. Цю історію я теж спостерігала. Або історія «Хвилі» ‒ це пісня про те, як ти розповідаєш все морю. Таке бурхливе. Стан, коли ти дивишся на воду, тебе це заспокоює і ти на якийсь момент забуваєш, що самотній. Тому тут є пісні про кохання, різні його сторони.
‒ Ця пісня асоціюється у тебе з Кримом?
‒ Тут є море, тут є стан, який я не раз переживала, коли ти приходиш на берег. Так, це можна асоціювати з Кримом.
‒ А фраза «море кепкувало над нами»?
Кожна нова пісня ‒ це нова емоція, новий стан
‒ Дуже люблю її. Тому що довго сперечалася з Ігорем (ІгорТарнопольський ‒ КР), продюсером. Тому що є досить відоме українське слово ‒ «жартувало», а «кепкувало» не таке поширене. Але мені саме подобається його звучання, сенс. Це дуже красива різноманітність української мови, коли ти можеш сказати майже одну й ту саму емоцію, тільки різними словами. Знову-таки, «кохати» і «любити» ‒ це різні речі. Не в рамках реклами, але якщо говорити про альбом «Крила», то він якраз-таки може, як різні сторінки книг, занурювати в якийсь стан. Тут одна історія, перегорнув ‒ інша історія. Кожна нова пісня ‒ це нова емоція, новий стан.
‒ У цьому альбомі дуже багато пісень українською мовою. Це тому що квоти на українському телебаченні чи є інша причина?
‒ Англійською є три пісні, російською ‒ жодної. Я абсолютно чесно зізнавалася, що люблю писати українською мовою. І до квот я це робила. Проблема була в іншому ‒ що я шукала, як же мені м'яко укласти це все в досить рваний ритм, не фольклорний і не попсовий, а написати хорошу поп-пісню українською, з якимись прикрасами зі стилю соул. Це досить непросто. Але коли був «Поводир» (український фільм, вийшов у 2014 році ‒ КР), тоді була вже пісня «Чому квіти мають очі». Я можу пишатися, і мені було дуже приємно, що після вже цієї роботи мені телефонував сам Андрій Хливнюк (лідер групи «Бумбокс» ‒ КР) і висловив свій респект, і запропонував після цього заспівати пісню «Злива». Я вважаю, що Андрій ‒ один з найкрутіших людей у нашій країні, який приголомшливо працює з українською мовою.
‒ Ти задоволена показниками в YouTube, що набирають твої відео?
‒ Так, вони дуже добре набирають. Всі ділилися хорошими відгуками мого кліпу The Great Pretender. Там приголомшлива гра актора, ці всі образи... Режисер кліпу ‒ Аня Бурячкова. Я щаслива, що у нас такі жінки в країні. Ось у мене, виходить, два кліпи зроблені жіночими руками, але тут немає жодного сексизму.
‒ Як ти оцінюєш досвід зйомок кліпу в Україні?
‒ А The Great Pretender в Берліні знімався. Все, де я ‒ знімалося тут, а все, що на вулиці та з акторською грою, ‒ це в Берліні. Я не їздила до Берліна.
‒ У тебе був досвід зйомок у Португалії з піснями «Сумую» та I believe in U. Тобто ти можеш порівняти, скільки це коштує зробити в Україні, скільки в інших країнах? Чи є різниця?
‒ Різниці як такої немає. Але це дуже дорого ‒ знімати цілодобово, переїжджати з майданчика на майданчик, не спати. Якщо говорити про кліпи «Сумую» та I believe in U, то ми мало спали й постійно переїжджали, щоб встигнути на світанок саме на цю точку. Дві години ми були в дорозі, спали три години. А я, з урахуванням мейка, напевно, на 40 хвилин заплющила очі, зробила цілющу маску ‒ і ми поїхали.
‒ Хлопці, які працювали над кліпами, ‒ це все українські оператори та режисери?
‒ Так. Абсолютно.
‒ А де більше подобається знімати?
‒ Ну, парадокс в тому, що ми жили в Лісабоні, але Лісабона я не бачила, тому що працювала. Я бачила Португалію з вікон автобуса, поки стояли на майданчику. А так, це побічний ефект: ти бачиш ніби все й нічого.
