Через хімічні викиди в Криму окупанти вивезли своїх дітей – Бабін

Екологічна ситуація на півдні України та в окупованому Росією Криму залишається загрозливою. Після токсичних викидів на заводі «Титан» північ півострова є «близькою до екологічної катастрофи». Про це заявила уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова. Потерпають не тільки мешканці Криму, але й сусідньої Херсонської області. Аби зупинити екологічну катастрофу, президент України Петро Порошенко наголошує на необхідності створення міжнародної комісії. Водночас окупаційна влада півострова не виключає, що викид хімічних речовин на півночі Криму може повторитися.

Віталій Портников: Пане Курикін, із інформаційним забезпеченням це дуже схоже на те, що ми пам’ятаємо про Чорнобиль. Ми маємо справу реальну з екологічним лихом, масштаби якого ще досі не з’ясовані, а російська окупаційна влада в Криму і керівництво Росії, російські медіа, до речі, роблять вигляд, що нічого не відбувається...

​Сергій Курикін: Північний Крим – це взагалі давня, багаторічна повзуча екологічна катастрофа насправді. Цей район перевантажений підприємствами хімічної промисловості. Ще за радянського часу там склалася така ситуація, коли нормально жити там було складно. За часів незалежності ситуація пом’якшилася – зменшилися обсяги виробництва, були скасовані деякі плани розбудови нових підприємств.

Зараз це є поза всяким сумнівом якийсь технологічний збій. Не знаю, чи він викликаний зовнішніми причинами, чи це внутрішні причини підприємства. Комісія, про яку говорив президент, мала би встановити справжню природу цих викидів. Я не згоден з версією, яка поширюється, зокрема, і проросійськими чи російськими ЗМІ, що причина полягає у випаровуваннях із кислотонакопочувача, що провина почасти перекладається на Україну штучним чином, бо, бачите, немає води, відповідно починає випаровуватися кислотонакопичувач. Якби йшлося про кислотонакопичувач, то рівень шкідливих речовин в атмосфері зростав би поступово.

Ми ж маємо справу зі стрибкоподібним зростанням забруднення в районі 24 серпня. Все, що відбувалося потім – це вже неминучі наслідки. Найімовірніше йдеться про викид сірчистого ангідриду. Ця речовина присутня в хімвиробництві. У зрідженому стані вона може зберігатися у певних місткостях. Але коли вони розгерметизовуються, починає інтенсивно випаровуватися. Очевидно, з якої причини відбулася розгерметизація місткостей, і вона почала інтенсивно випаровуватися. Дуже багато залежатиме від напрямку вітру. Змінився напрямок вітру – почали страждати українські села.

Організаційно ми не готові реагувати ані на екстремальні ситуації, ані на якісь поточні зміни стану навколишнього природного середовища. Не треба сидіти і чекати, поки ситуація погіршиться, треба було вивезти дітей, а потім розбиратися, наскільки це серйозно. Це була б єдина правильна реакція.

​– Пане Бабін, очевидно, що Україна не багато може зробити для окупованого Армянська. Однак для мешканців навколишніх сіл Херсонської області, на які так чи інакше впливає ця екологічна катастрофа, може зробити багато, аж до евакуації тих, хто перебуває безпосередньо у зоні ураження. Чи розглядаються такі варіанти? Що буде з цими селами? Чи є усвідомлення того, що поруч із Армянськом безпечно жити, можливо, не можна буде впродовж досить тривалого часу?

​Борис Бабін: Я не казав би, що ситуація стала надкритичною. Дійсно, є викиди, є потреба моніторингу ситуації. Як на мене, тут є потреба вільного обрахунку шкоди, бо шкода наноситься середовищу, людям, господарству, екології. А також йде постійний забір руди і води з підконтрольної території окупантами. Це також шкода. Бо формальні бенефіціари знаходяться на підконтрольній території, і саме вони мають компенсувати понесені збитки як мешканцям окупованого Криму, так і мешканцям Херсонщини.

На сьогодні вже є рішення про тимчасове переміщення бажаючих дітей на бази відпочинку. Про евакуацію широкомасштабну не йдеться – підстав немає. Медичні обстеження робляться. Є випадки ЛОР-захворювань, інших. Але щоб їх прив’язати до конкретних викидів, на жаль, необхідний ще певний час. Взяті проби і повітря, і вод. Підстав для паніки немає, постають підстави для системної роботи – для постійного екологічного моніторингу у цих селах, постійної оцінки нанесеної шкоди і, головне, припинення роботи підприємств північного Криму. Маємо скасувати ганебний закон про вільну економічну зону «Крим», який дозволяє перебувати у нашій юрисдикції, поставити реально обрахований кошторис шкоди, яку ці заводи нанесли, як мінімум, підконтрольній території, і унеможливити постачання сировини для цих заводів як з підконтрольної території, так і з інших територій.

Пункти пропуску «Каланчак», «Чаплинка» на вхід з Криму відкриті з гуманітарних міркувань. Вони закриті на в’їзд в Крим з підконтрольної території. Держприкордонслужба дала відповідні роз’яснення, зокрема письмові. На жаль, окупанти самі ініціативно перекрили рух в обидві сторони. Станом на ранок цього дня вони з невідомих причин закрили пункти пропуску, зокрема і «Чонгар», який ніхто з нашого боку взагалі не закривав. Ми відкрили для гумцілей. Там розміщуються ДСНС, швидка допомога для тих, хто хоче вибути з окупованої території.

На жаль, ми тут заручники окупанта. Окупант в першу чергу опікується власними військовослужбовцями та їхніми родинами. Ми вже знаємо, що їх вивезли навіть з Криму. Дітей окупантів вивезли в Анапу. Дітей з Армянська, наших громадян, для фейкової картинки вивезли до найближчих районів Криму, де також йдуть кислотні дощі.

– Це підприємство, яке належить Дмитру Фірташу, продовжувало працювати, заробляти гроші для свого віденського господаря. Між тим, створювалися величезні схеми, як обходити санкції проти Криму, за допомогою української юрисдикції. І ось результат.

Пане Казарін, на вашу думку, чи позначиться ситуація з Армянськом в принципі на тому, що відбуватиметься в самому Криму? Нещодавно були відставки керівників силових структур Криму, пов’язаних з Сергієм Аксьоновим, зараз – екологічні катастрофа. Крим стає, м’яко кажучи, ненадійною територією для російського керівництва.

​Павло Казарін (переклад): Кадрова політика російського керівництва обумовлена не стільки кадровою логікою, як політичною доцільністю. Залежно від того, яка із «веж Кремля» курує який регіон. І треба розуміти, що Крим – це не цілком Росія, навіть за мірками Кремля. Доводилося чути з різних джерел у Москві, що призначення у Крим не є для російського чиновника чимось бажаним, бо автоматичним наслідком цього є включення до санкційного списку. Це, скоріше, «відправка у заслання», якщо завгодно. Тому які кадрові зміни може Москва зробити після катастрофи в Армянську, складно прогнозувати.