Хто виграє в битві за уми ‒ Росія чи Україна? Наскільки українське суспільство схильне до впливу російської пропаганди? Чи можуть українські медіа впливати на настрої в Криму? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії говоримо з головним редактором редакції оперативної аналітики українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» Сергієм Тихим.
‒ З 2012 до 2014 року ви керували «Крымской газетой», що видавалася в Сімферополі. Коли вирішили виїхати з Криму?
Коли стало очевидно, куди все йде, я вирішив, що мені в Криму робити більше нічого
‒ Коли «зелені чоловічки» в березні 2014 року захопили Верховну Раду Криму, коли ми останній номер змушені були випустити не в себе в офісі, а на комп'ютері в приміщенні дружньої редакції, коли стало очевидно, куди все йде, я вирішив, що мені там робити більше нічого. Робити газету в тому дусі, в якому я міг собі це дозволити, я вже не міг, тому я звідти поїхав. Ну, й стало очевидним, що чинити спротив ніхто не зможе, ніхто неспроможний і ніхто не збирається.
‒ Коли ви працювали в Криму в 2012-2013 роках, ви відчували, що Росія готує анексію?
Я для себе відчував, що Крим абсолютно спокійний в тих умовах, в яких жила тоді Україна
‒ Гострого відчуття не було. Але були постійні якісь незрозумілі «дзвіночки». Коли приїжджав той же Сурков (помічник президента Росії Володимира Путіна ‒ КР), наприклад. Тоді ходили чутки, що він приїжджав домовлятися щодо того ж Керченського мосту, але йшлося все ж не про те. Я для себе відчував, що Крим абсолютно спокійний в тих умовах, в яких жила тоді Україна.
‒ Це був час протистояння на Майдані?
‒ Так. З іншого боку, я із задоволенням про себе відзначав, що акції на підтримку Євромайдану в Сімферополі були досить сильними, численними. Вони нічим не поступалися акціям антимайданівським. І це вселяло впевненість.
‒ Чому зараз люди часто вибирають блогера, а не ЗМІ? Якщо ми говоримо про соціальні мережі, то люди вірять анонімним картинкам з підписом.
Мережа блогерів не може замінити професійний колектив ЗМІ
‒ Це серйозні недоліки нашого медіаринку. Причин багато, й вони накопичувалися роками. Це й втрата довіри, це недоліки й чисто професійні. У нас велика біда з редакторами, які здатні диригувати виробництвом інформаційного продукту. У нас велика проблема з маркетингом, у нас велика проблема з фінансовими умовами існування медійного ринку. Я вважаю, що мережа блогерів не може замінити професійні ЗМІ. Вона може бути допоміжним елементом, вона може бути серйозним елементом, але вона не може замінити професійний колектив ЗМІ.
‒ Як ви вважаєте, яка головна функція медіа: інформувати, перевіряти інформацію, пояснювати якісь процеси чи навіть виховувати?
В умовах війни ЗМІ ‒ це зброя
‒ Я вважаю, що медійні професії, після такого стрімкого вторгнення онлайн в наше життя, переживають складний і неприємний період. Багато стереотипів, що існували раніше, вимагають перегляду. Є, наприклад, стереотип, що ЗМІ ‒ це бізнес, їхнє перше завдання ‒ заробляти гроші. В умовах війни це не перше їхнє завдання. В умовах війни ЗМІ ‒ це зброя. Це одне й те саме, що формувати танкову дивізію, що створювати масову безкоштовну газету, яка розходитиметься мільйонними тиражами. Коли ви формуєте танкову дивізію, ви питаєте, коли вона почне приносити прибуток? А менеджменту газети це запитання ставлять першим! Звичайно, гроші потрібно заробляти, навіть у друкованій журналістиці, де найбільші проблеми, причому створені штучно.
‒ Ви говорите, що медіа ‒ це зброя. А наскільки Росія ефективно використовує цю зброю? Який вплив справляють російські медіа на уми українських громадян?
Значна частина українського суспільства все ще живе з головою, повернутою на Москву
‒ Вплив колосальний, і він з'явився давно. А головна проблема в тому, що не відбулася сепарація соціокультурних полів України та Росії. Необхідно зараз докласти зусиль, щоб це сталося. Ситуація вже інша, ніж була кілька років тому, але значна частина українського суспільства все ще живе з головою, повернутою на Москву. Театр, мовляв, справжній у Москві, кіно в Москві, кіт Матроскін у Москві. Наша культура в цьому сенсі нам заборгувала, вона продовжує жити в своєму маленькому тепленькому гетто, боїться вийти з нього. Але й недостатньо фінансується ‒ проте ресурси є, людські та інтелектуальні. Згадайте, скільки було «гавкання» з приводу квот на українські пісні на радіо. Але минув більше ніж рік, і зовсім інакше стали виглядати українські канали. Тепер же радіо має видавати кожну третю композицію ‒ українську. І воно стало кращим, з'явився третій вимір, обсяг. Я вважаю, що і ми, і радіобізнес виграли від квот.
‒ Українська мова на радіо та в телеефірі, в інтернет-виданнях є достатнім запобіжником від російського впливу? Чи потрібні ще інші засоби?
‒ Запобіжників багато. В першу чергу, контент. Зараз з'явилося багато нового: масові жанри, гідні детективи. Нещодавно дивився серіал, де всі дійові особи говорили українською, класно було дивитися! Видно, що ми можемо робити такий продукт.
‒ За інформацією соціологічного дослідження КМІС на замовлення «Детектор Медіа», представленого наприкінці березня 2018 року, 87% українців продовжують отримувати інформацію про Україну та світ з українського ТБ. При цьому довіряють йому 57%, і тільки 35% іноді перевіряють отриману інформацію за іншими джерелами.
Зараз незалежність ЗМІ виявляється як протистояння між журналістським колективом і власником ЗМІ
‒ Це прекрасний результат ‒ в порівнянні з рейтингами наших кандидатів у президенти! Але насправді, у нас на ринку великі деформації та диспропорції. Загинув ринок друкованої преси. Наше громадянське суспільство не спромоглося створити свою партію, партію Майдану, не здатне профінансувати існування незалежних, неупереджених ЗМІ. Зараз незалежність ЗМІ виявляється як протистояння між журналістським колективом і власником ЗМІ. Це не зовсім провальна ситуація, але працювати набагато складніше.
‒ Чи є можливість в українських медіа впливати на думки людей, які живуть зараз у Криму?
‒ Те, що сталося в 2014 році, зумовлене тим, що в інформаційному плані на Крим мало звертали увагу. Тому російські ЗМІ робили там, що хотіли. Зараз я сумніваюся, що медійним способом можна вплинути на звільнення Криму. Так, цей вплив потрібно здійснювати. Але основну роль зіграють ситуація в Росії та міжнародний тиск.
