Від автора відомих плакатів на підтримку українських політв’язнів Кремля Андрія Єрмоленка невдовзі побачимо нові роботи. «Після 6-го числа я знову включаюся, знову малюватиму з приводу Сенцова, з приводу наших політв’язнів, з приводу зовнішньої та внутрішньої політики України, з приводу зовнішньої та внутрішньої політики у світі», – розповів художник в інтерв’ю Радіо Свобода телефоном із Нікополя, де він перебував, «мандруючи такою занедбаною Україною».
За словами Андрія Єрмоленка, довкола себе він бачить дуже багато людей, які намагаються змінити світ на краще. А сам він хоче повернути світові віру в людей. «Це так пафосно трохи звучатиме, але я думаю, що мій один навіть голос чогось вартий», – переконаний художник.
– Ваші плакати до Чемпіонату світу з футболу в Росії поширювали – без перебільшення – чи не в цілому світі. Але чемпіонат не бойкотували, Олег Сенцов уже понад 80 днів голодує у російській колонії в Якутії – чи Вас це розчарувало, чи навпаки, підштовхнуло до нових ідей?
Люди задумалися, що відбувається, і люди знову об’єдналися, зрозуміли, що ми щось можемо змінити
– Люди задумалися, хоча б задумалися. Задумалися, що відбувається, і люди знову об’єдналися, зрозуміли, що ми щось можемо змінити. Дуже часто наш сьогоденний глобальний світ привчає думати людину, що вона є невеличким ґвинтиком, який нічого не може змінити, нічого не може виправити, нічого не може зробити.
І оце вічне питання: а що воно тобі дало? От ти включився в ту боротьбу, ти малював плакати, Чемпіонат світу відбувся. Навіть я скажу більше: Макрон (президент Франції Емманюель Макрон – ред.) із хорватським президентом (Колінда Ґрабар-Кітарович – ред.) були присутні на чемпіонаті з Путіним, що для мене дуже дивно. Отже, Путін виходить на таке легальне поле, і всі кажуть, що там, бачиш, якби, «не вдалося». Та ні, все вдалося.
Мені вдалося єдине – це не мовчати. Мовчати на гріх, то є гріх! Це неправильно. Якби кожна людина, бачачи зло, виходила хоча б з одиночним пікетом, ми б змінили цей світ
Мені вдалося єдине – це не мовчати. Ви розумієте, мовчати на гріх, то є гріх! Це неправильно.
Якби кожна людина, бачачи зло, виходила хоча б з одиночним пікетом, ми б змінили цей світ. Я знаю, що кожен день, наприклад, у світі ґвалтують жінок. Я це знаю. Але це не значить, що я маю мовчати з цього приводу і не говорити, що це погано. Я знаю, що кожен день у світі продають дуже багато людей – у тому числі, дітей – у рабство. Це не значить, що якщо я про це скажу, то щось зміниться. Але я маю це говорити, тому що ми люди. Нас людьми робить розуміння добра і зла. А те, що воно тобі щось дасть, щось не дасть. Ви розумієте, це все робиться для того, що ти не можеш мовчати.
У мене росте два сини. Якщо вони бачитимуть, що я на зло мовчу, вони виростуть такими самими. А я цього не хочу
Якщо ти промовчиш один раз, другий раз, третій раз, то ти можеш на «договірняк» зі своєю совістю йти з будь-якої причини.
У мене росте два сини. Якщо вони бачитимуть, що я на зло мовчу, вони виростуть такими самими. А я цього не хочу. Щоб не було спотвореного розуміння світобудови. На жаль, воно зараз присутнє. І от дивлячись на те, як дуже багато людей перепощували (малюнки – ред.), дуже багато людей приходило на акції, дуже багато відбувалося акцій, я вважаю, що значить таки у людей зі совістю ще все в порядку, і дуже багато людей до цього долучаються.
Про Сенцова я буду, не перестаючи, писати й малювати. І не лише про Сенцова. Сенцов – це такий прапор і символ. А ми маємо говорити здебільшого про всіх наших політв’язнів. Ми маємо повернути їх усіх в Україну.
– Після того, як ви оприлюднили свої плакати до Чемпіонату світу з футболу, які навіть показали на російському телебаченні, у вас виникло чимало проблем – обурювалися користувачі соціальних мереж із Росії, навіть вашу сторінку на якийсь час заблокував Facebook. Як довго це тривало і чи допомогли реакції користувачів із України?
Коли ми об’єднуємося, ми можемо зробити великі речі
– Звісно, так. Мене розблокували наступного дня. Ви розумієте, у чому справа? Коли ми об’єднуємося, ми можемо зробити великі речі. Я маю на увазі, не розблокувати людину, але в принципі, завдяки тому, що російські боти і «феесбешні» спілки мене намагалися заблокувати і припинити таким чином цю ось акцію, яку я придумав, завдяки цьому дуже багато людей навпаки підключилися до неї і почали поширювати ці плакати. І дуже багато людей, коли мене заблокували, написали, що сталася помилка, і буквально наступного дня мене розблокували. Що для мене було дуже дивно. Тому що реально було неправильне заблокування.
А погрози до мене і зараз інколи доходять, і навіть фізичної розправи. Але я вважаю, що це все марення божевільних людей
Але річ у тому, що я побачив, як люди можуть об’єднуватися і як можуть щось робити гарне. І, на мою, думку, це було гарно. А погрози до мене і зараз інколи доходять, і навіть фізичної розправи. Але я вважаю, що це все марення божевільних людей.
З іншого боку я розумію, що я замовчати не зможу. У мене є такі речі, що стосуються власних відчуттів з приводу питань про справедливість, про совість мою власну і про моє власне сумління. Я хочу повернути світові віру в людей. Це буде так пафосно трошки звучати, але я думаю, що мій один навіть голос чогось вартий.
– Я особисто вперше побачила ваші роботи у Відні на виставці «Я – крапля в океані», а вже потім почала стежити, купила книжку «Жлобологія», підписалася на вашу сторінку у Facebook. Навіть носила на светрі шеврон «Укроп»! А потім виявилося, що цей символ використала політична сила, яка себе так і назвала. Чи вдалося вам тоді встановити справедливість, авторське право?
– По-перше, я хочу сказати, що якби зараз ця ситуація відбулася, я б діяв трошки по-іншому. Але попри це, цей шеврон «Укроп» був створений у той момент і він пішов в люди дуже швидко, дуже стрімко. Я був також вражений, але це було більше як жарт, ніж як щось таке, серйозна історія. І дійсно партія «Укроп» його забрала, вкрала реально.
І я звернувся зразу ж із позовом до них. На той момент головою партії був Геннадій Корбан, і він каже, давайте зустрічатися з вами і з вашими юристами, ми будемо вирішувати питання у правовому полі, як ми можемо вийти з цієї всієї ситуації. Я з ними зустрівся. І перші мої вимоги були, щоб зняли цей логотип з усіх білбордів, з рекламної кампанії. На що Корбан сказав, «так, дійсно, я розумію, що хлопці під цим символом гинули, і ми будемо це все знімати». Але він звернувся до мене з проханням створити для них логотип. І я змінив логотип, переробив його, переробив саму концепцію цього логотипу і створив для них новий логотип. Це правда, так. Я тоді не розумів просто, наскільки «Укроп» важливий для людей, це чесно.
Але я подумав: ну що цей малюнок вартий порівняно з тим, що я замислив ще більше? Але – з іншого боку – я також допустив помилку, я не зареєстрував саму торгову марку «Укроп». Мені треба було, коли я це придумав, це все реєструвати, щоб воно належало виключно мені, і тоді б такої ситуації не виникло. Але хочу зауважити, що те, що носили хлопці на шевронах, воно зараз не використовується ні в одній партії, це реально. І плюс до того, Корбан Геннадій повівся дуже чемно і дуже порядно зі мною, і він всі свої обов’язки переді мною виконав абсолютно на всі сто відсотків.
– У жовтні 2013 року ви казали, що Україна «тоне в реальному несмаку і безкультур’ї». Ця цитата була коротко перед початком Революції гідності. Чи, на вашу думку, за ці майже 5 років поменшало несмаку і безкультур’я?
Коли виходиш на вулицю і лайно тобі дістає до горла, це був би 2013 рік. А зараз відчуваю, що лайна ну десь так по груди або трошки менше навіть... Тенденції на кращі зміни відбуваються
– Знаєте, перефразую мого приятеля: коли виходиш на вулицю і лайно тобі дістає до горла, це був би 2013 рік. А зараз, коли я виходжу, я відчуваю, що лайна ну десь так по груди або трошки менше навіть. Розумієте, його до цього часу дуже багато. Але тенденції на кращі зміни відбуваються, це бачу.
І у мене з’явилася віра в людей, тому що я бачу дуже багато навколо себе людей, які намагаються змінити світ на краще, і це переважно молодь. І я бачу, що змінюється, реально, дуже багато. На даний момент я зараз перебуваю у невеличкому українському місті Нікополь, де 2 потужних заводи, я от ходжу по вулицях і бачу, який величезний може бути потенціал цього міста, якби воно було де-небудь у Європі. Іноді хочеться, знаєте, закрити очі, відкрити їх і побачити, яким це місто може бути. Реально може бути! Тому що тут дуже великий потенціал, тут дуже цікаві люди, дуже цікавий ландшафт, з яким можна працювати, але воно вбите в мотлох!
Цей несмак створили не кляті загарбники якісь, а, власне, люди, які тут живуть
Центральна алея, якою, в принципі, весь Нікополь пишається, вона навіть незаасфальтована, вона перерита, в ямах, вибоїнах. І це жахливо! І ти розумієш, що оскільки є децентралізація – у цьому винні і міська громада, і міський мер, і в цьому винні отут от всередині, де це все відбувається, і з чим треба боротися. І я розумію, що оцей несмак створили не кляті загарбники якісь, а, власне, люди, які тут живуть. Але в принципі я бачу, що змінюється, реально.
На противагу – якщо ми зараз вийдемо в Києві біля Андріївського узвозу – там створений дуже гарний простір, де сходи, де все підсвічується, де дуже багато дерева, де дуже багато світла, де дуже багато повітря, де сидять люди, відпочивають біля Пейзажної алеї… Який парк доглянутий! І ти розумієш, що це кайф, це рух у правильному керунку, і це рух в ту Україну, мною десь омріяну. Отже, зміни є. І мені щастить з друзями, бо маю дуже багато друзів, які всі доводять кожного дня своїми справами, що гівна стає менше, чесно кажучи, вибачте на слові.
