Російський кінорежисер Єлизавета Стішова віддасть премію, отриману за свій дебютний повнометражний фільм на фестивалі в Карлових Варах, літнім батькам Олега Сенцова та Кирила Серебренникова. Про це вона заявила в неділю на церемонії закриття фестивалю. Слова на підтримку Серебренникова та Сенцова, який голодує в російській колонії вже 57-й день, пролунали на фестивалі не тільки з вуст росіян: із промовою на підтримку колег виступила також режисер Раду Жуде з Румунії, яка отримала в Карлових Варах головний приз – «Кришталевий глобус».
Заяву на підтримку Олега Сенцова випустив також Чеський союз кіно та телебачення (FITES), який організував у Карлових Варах спеціальний показ фільму Сенцова «Гамер», зустріч з обговоренням його справи та збір підписів за звільнення режисера. Ці підписи планується передати представникам посольства Росії в Чехії. На стінах холу готелю Thermal, центру фестивальних заходів, були розвішені фотографії Сенцова, Серебренникова та іранського режисера Джафара Панахі, переслідуваного у себе на батьківщині за незгоду з чинними в Ірані строгими релігійними нормами.
Фільм Єлизавети Стішової «Сулейман Гора», що знятий у Киргизстані киргизькою мовою та розповідає історію життя колишнього вихованця дитбудинку, став однією з трьох російських картин, що отримали призи карловарського фестивалю. «Сулейман Гора» переміг у конкурсі «На Схід від Заходу». Спеціальний приз журі отримав фільм Івана Твердовського «Подброси», а в конкурсі документального кіно переміг Віталій Манський і його «Свідки Путіна».
Матері Олега Сенцова 75 років. Вона живе в Криму та виховує дітей режисера, один з яких – аутист. Мати Кирила Серебренникова померла після початку судового процесу над сином. Батькові Серебренникова 85 років, він живе в Ростові-на-Дону та потребує ліків і регулярної медичної допомоги, яку його син оплатити не може: всі рахунки Кирила Серебренникова заблоковані, а на майно накладено арешт.
Детальніше про рішення віддати премію родичам Олега Сенцова та Кирила Серебренникова Єлизавета Стішова розповіла Радіо Свобода:
– Коли ви вирішили, що, якщо отримаєте премію, віддасте її родичам Сенцова та Серебренникова? Чому ви вирішили це зробити?
– Я не планувала її віддавати. Просто ми давно живемо в цьому просторі, в цьому полі Серебренникова та Сенцова. Ми весь час говоримо. Останнім часом я все думала про цих людей похилого віку, їхніх батьків. Ми не думали, що ми отримаємо приз на цьому фестивалі, тому все вийшло випадково.
– Яке матеріальне вираження цієї премії?
– 15 тисяч доларів.
– Ви знайомі з кимось із рідних Сенцова або Серебренникова?
– Ні, не знайома. З Серебренниковим простіше, тому що я знаю людей, які працюють у його театрі. Вони зв'язалися з його батьками на суді. А у Сенцова я взагалі нікого не знаю. Але знайду. У нас багато знайомих – допоможуть якось дістатися до матері.
– Розкажіть трохи докладніше про ваше ставлення до історій Сенцова та Серебренникова.
– Є така річ: якщо ми читали книжки про 1937 року, то ми прекрасно знаємо, що є невинні люди. Ми якось це знаємо, винні вони чи ні, є таке розуміння. Я розумію, що Сенцов і Серебренінков ні в чому не винні. Вони просто сидять із політичних причин: один під домашнім арештом, інший у в’язниці. От і все. Більше мені нічого знати й не треба. Це для мене очевидно, як і для величезної кількості людей навколо.
– Чи багато говорили про Сенцова та Серебренникова на фестивалі в Карлових Варах?
– Продюсер румунського фільму, який виграв Гран-прі, теж говорила, що їй би хотілося, щоб Сенцов був у конкурсі. Були стікери "#FreeSentsov". Був показ його фільму в рамках фестивалю. Так, підтримка існує. Мені здається, що кінематографічна спільнота в цьому сенсі адекватна та відрізняє одну країну від іншої. Вони готові підтримувати Сенцова, готові підтримувати Серебренникова, все одно, росіянин він, українець або румун.
– У випадку з Сенцовим у російської влади є козир, розрахований, як мені здається, на тих, хто не дуже добре обізнаний у російсько-українських відносинах останніх років: «Сенцов – терорист, він хотів вбити людей, він сидить не просто так, невипадково йому дали 20 років».
Є така страшна фраза – «органи розберуться»
– Мені здається, що розумні люди розуміють, а дурні люди не розуміють і не зрозуміють. Так було завжди. Є ж така страшна фраза – «органи розберуться», що переслідує нас із 1937 року. Деякі вважають так, що коли людина сидить, це означає, є за що.
– Ви гадаєте, дійсно можна порівнювати сучасний час у Росії з 1937 роком?
– Поки що ні, але ми до цього, на жаль, якось наближаємося. Тому не хочеться, щоб це хоч в якійсь мірі виявилося правдою. Хочеться, щоб це ми якось пройшли та вийшли. Але в людей, безумовно, є таке відчуття, як страх. Виникає самоцензура. Для мистецтва це найстрашніше, тому що люди самі себе починають цензурувати, боятися. Якщо за перепис садять, значить цього робити не можна. Це те, що відбувається зараз.
– Ви не боїтеся якихось наслідків для своєї професійної кар’єри в зв’язку з цим політичним виступом на фестивалі?
– Ні. Мене весь час лякали: «Через це у тебе не буде цього, через це у тебе не буде того». Я не думаю, що будуть якісь наслідки. Ви маєте на увазі гроші Мінкульту? У мене їх ніколи не було.
– А як поставляться до цього жесту люди, які спонсорували створення фільму «Сулейман Гора»?
– Ще не знаю, яка в них буде реакція. Подивимося.
– Що вас пов'язує з Киргизстаном? Чому ви вирішили зняти фільм киргизькою мовою?
– Я якось опинилася там сім років тому, зняла там короткометражний фільм «Чайка». Він спочатку теж був киргизькою мовою. Мені дуже сподобалася ця країна своєю свободою й іншим ставленням до життя. І автор сценарію «Сулейман Гори» якраз прилітала туди на «Чайку». І ми разом із нею подумали, що з цими акторами дуже хочеться зробити великий фільм. Там приголомшлива група. У нас виявилося багато друзів, тому ми вирішили зняти в цій країні ще один фільм. Сенс був у тому, щоб показати не тільки драму, а й гумор, тому що це люди з прекрасним почуттям гумору. На жаль, у своїх фільмах вони часто його трошки прикривають і роблять дуже серйозні картини, драматичні. Мені хотілося показати, що вони вміють сміятися.
– Його будуть прокатувати або хоча б «точково» показувати в Росії? Він буде дубльований або це будуть титри?
– Ні, він буде з титрами. Не думаю, що буде якийсь прокат. Це будуть точкові покази після фестивалю.
– Як, на ваш погляд, російська влада може вийти з історій Серебренникова та Сенцова з найменшими для себе втратами?
– Російська держава повинна їх відпустити, і все. Це прекрасний вихід із ситуації, що склалася.
– У випадку з Сенцовим ще є варіант обміну.
– Обмін, так. Але бачите, це ж не рухається. Який день він голодує, але нічого не відбувається. Я сподіваюся, звісно, що раптом зараз... Може бути, вони придумають якийсь спосіб амністії? Президентська амністія – і відпустять людей, зрештою, – каже Єлизавета Стішова.
Кримчанин Олег Сенцов, якого російська влада всупереч його волі вважає таким, який автоматично набув громадянство Росії, відбуває 20-річний термін за «створення терористичного співтовариства» в колонії в Ямало-Ненецькому автономному окрузі. 14 травня Сенцов оголосив безстрокове голодування в колонії в Лабитнангі, вимагаючи звільнення всіх українських політв’язнів у Росії. Після численних акцій на підтримку Сенцова в Кремлі заявили, що громадський резонанс не вплине на процедуру обміну українця на росіян.
Уповноважений із прав людини в Росії Тетяна Москалькова назвала голодування Сенцова «лікувальним». Його двоюрідна сестра, яка відвідала колонію в Лабитнангі минулого тижня, розповіла, що за час голодування режисер втратив 15 кілограмів ваги.
Кирила Серебренникова й інших фігурантів справи «Сьомої студії» звинувачують у розкраданні 133 мільйонів рублів, виділених на постановки вистав.
