29 квітня в Україні урочисто відзначили 100 років відтоді, як Чорноморський флот підняв українські прапори. Утім, цю подію зазвичай розглядають вирваною з контексту. А що передувало підняттю українських прапорів і як довго вони майоріли над кораблями? Про це Радіо Свобода розпитувало кримського історика Андрія Іванця.
– Які прапори були на кораблях Чорноморського флоту до 29 квітня 1918 року?
– Дивлячись з якої дистанції розглядати цей процес. Варто подивитися на події на Чорноморському флоті з лютого-березня 1917 року, з початку Лютневої революції, яка стала переломним моментом в історії Східної Європи й не тільки. Саме відтоді розгортаються масові рухи, починається політична діяльність, у тому числі у військах і на флоті.
Чорноморський флот – одна з потужних бойових одиниць. Він базувався від гирла Дунаю і до Кавказу, навіть були частини на окупованій території Туреччини. Головна база була в Севастополі, там найкраща бухта, яка пристосована до стоянки кораблів, у тому велике стратегічне значення Севастополя.
На Чорноморському флоті було 40 тисяч моряків. Із них, навіть за більшовицькими даними, 65%, а за твердженнями українських мемуаристів – до 80% – були вихідцями з України
Після революції на флоті з’являються нові прапори. До того лише був андріївський прапор – військово-морський прапор Російської імперії. На Чорноморському флоті було 40 тисяч моряків. Із них, навіть за більшовицькими даними, 65 відсотків, а за твердженнями українських мемуаристів – до 80 відсотків – були вихідцями з України.
Різні політичні течії проявили зацікавлення до флоту, а завжди під час революції збройна сила цікава політичним силам, плюс самі моряки стихійно шукали своє місце в політичних процесах. З огляду на велику кількість українців, з весни 1917 року на Чорноморському флоті почав розгортатися потужний український національний рух, оскільки було багато українців.
Перші українські прапори з’явилися на кораблях Чорноморського флоту в липні 1917 року
Перші українські прапори з’явилися на кораблях Чорноморського флоту в липні 1917 року. Найсучасніший корабель, який будувався у Миколаєві, був спущений у липні 1917 року, і його команда, яка складалася переважно з українців, вимагала, щоб він пройшов з Миколаєва до Севастополя під українським прапором.
– Як він називався?
– Лінійний корабель «Воля», найновішого на той момент типу дредноут. Це величезна плавуча фортеця.
Але офіцери, які були на кораблі, виступили проти, виник конфлікт. Перехід усе-таки було здійснено під андріївським прапором, але на одній із башт був закріплений український прапор. Серед тих, хто зустрічав екіпаж, у натовпі в Севастополі була велика група людей під українськими прапорами.
А безпосередньо вже підняли український прапор над кораблем на міноносці «Завидний», це сталося 25 липня 1917 року.
– Які ще прапори піднімали?
– Оскільки за вплив над моряками боролись есери, меншовики, анархісти, більшовики та інші політичні й національні сили, то паралельно час від часу над кораблями з’являлися червоні прапори – тоді це був не більшовицький, а революційний прапор, його могли використовувати різні революційні сили, та чорні прапори анархістів.
– Якби хтось сторонній подивився на Севастопольську бухту, він би подумав, що там стоять флоти кількох країн. А яких прапорів було більше до 29 квітня 1918 року?
– Більшість прапорів над кораблями Чорноморського флоту у квітні 1918 року були червоними. Більшовики та їхні союзники – ліворадикали, анархісти, ліві есери – захопили контроль над флотом наприкінці 1917 року. І це вирішило питання, як буде розвиватися Крим. Оскільки моряки мали зброю, кораблі активно використовувалися для насадження ліворадикального режиму.
Фоторепортаж: 100 років прапору ВМС України. Святкування на Чорному морі та у Києві
– Кораблі й моряки, які зійшли на берег, активно встановлювали більшовицьку владу. На початку 1918 року вони вчиняли масові розправи в Севастополі, Сімферополі, Ялті. І ці люди вирішили підняти за якихось нових умов український прапор?
Навіть у розпал більшовицьких репресій, як згадував український міністр морських справ Антонович, який прибув у лютому 1918 року до Севастополя, над приміщенням, де була українська громада, висів український прапор
– У ліворадикальних рухах брали участь не всі моряки. Це просто домінування в певний момент у певних політичних обставинах або на кораблі, або на усьому флоті тієї чи іншої політичної сили.
Навіть у розпал більшовицьких репресій, як згадував український міністр морських справ Антонович, який інкогніто прибув у лютому 1918 року до Севастополя, над приміщенням, де була українська громада, висів український прапор.
А навесні 1918 року, коли в Криму послабились позиції більшовиків та інших ліворадикалів, на окремих кораблях знову почали з’являтися українські прапори. У лютому теж над окремими кораблями висіли українські прапори. Але домінував саме червоний.
– Як обговорювали це питання прапорів? Що їх спонукало замінити червоний прапор на синьо-жовтий?
– Зміна політичної обстановки у Північному Причорномор’ї. Українська Народна Республіка уклала мирну угоду з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. Згідно з Брестським миром прийшли війська Німеччини та Австро-Угорщини – поруч із українськими вони звільняли Причорномор’я.
– З боку Перекопу йдуть німці, з боку Чонгару – українці. А яка була ситуація на флоті, хто ухвалював рішення у цей момент?
– На флоті ухвалював рішення Центрофлот – свого роду морський парламент, куди обирались представники моряків. Він існував із 1917 року.
– Тобто, не командувач, а якась громадська рада?
– Навесні спочатку цей, умовно кажучи, флотський парламент Центрофлот ухвалював рішення, а коли ситуація загострилась, втрачали вплив більшовики, то у квітні 1917 року Центрофлот призначив адмірала Сабліна командувачем Чорноморського флоту.
– Тобто, Чорноморський флот став самоврядною структурою?
– Зберігався великий рівень автономії. Він фінансувався з Москви, визнавав владу більшовиків, але вони його не контролювали жорстко. Вже 26 березня більшовики віддали наказ вивести кораблі із Севастополя до Новоросійська, але флот не виконав цей наказ.
– Чому?
Значна частина команд, відчуваючи послаблення більшовиків, почали схилятися до того, щоб перейти на проукраїнську орієнтацію
– Тому що Новоросійська бухта була непристосована для прийняття такої кількості кораблів. Мали місце й організаційні складнощі – багато кораблів вже були не укомплектовані екіпажами. Але головне, значна частина команд, відчуваючи послаблення більшовиків, почала схилятися до того, щоб перейти на проукраїнську орієнтацію.
– Адмірал Саблін також?
– Адмірал Саблін не був великим українським патріотом, але реалістично оцінюючи військово-політичну ситуацію, він не захотів виконувати більшовицький наказ. Було зібрано представників усіх команд і вони також вирішили, що необхідно підняти жовто-блакитний прапор. На думку військових моряків, це мало зупинити наступ німців на Севастополь, а мати справу з УНР вони були готові, бо восени вже двічі піднімали український прапор, хоча й на один день.
– А що було потім? Довго цей прапор майорів на щоглах флоту?
– Це все-таки був знаковий момент, коли за рішенням команд, за рішенням адмірала Сабліна було піднято український прапор, бо це прояв бажання самих моряків Чорноморського флоту служити Україні.
– Чи домовитися з Україною?
– Були різні мотивації. Для адмірала Сабліна – зберегти флот від німців, для інших – служити Україні. Були серйозні проукраїнські рухи.
– Отже, піднімають український прапор. І що далі?
– Далі невелика частина міноносців продовжувала трималася пробільшовицьких симпатій, і вони домагалися дозволу на вихід із бухти. Адмірал дав згоду – кораблі вийшли, а це порушення умов Брестського миру. Німці й використали той факт, що військові моряки воювали з ними і що військові кораблі виходили в море. Коли німецькі війська побачили, що якась частина кораблів виходила, то вони блокували Севастополь і переговори були завершені.
– Варто додати, що німці змусили й українські війська вийти з Криму.
– Дійсно, Кримська група військ мала таємний наказ міністра військових справ Жуковського дійти до Севастополя, щоб Чорноморський флот підняв українські прапори.
– Яка частина кораблів залишила Севастополь і пішла на Новоросійськ?
У Севастополі під українськими прапорами і під командуванням вже адмірала Остроградського лишилася більша частина кораблів
– Близько половини особового складу і трохи менше половини від кораблів. У Севастополі під українськими прапорами і під командуванням вже адмірала Остроградського лишилася більша частина кораблів. А під командуванням Сабліна частина кораблів пішла в Новоросійськ.
– Тобто частина пішла спочатку, а потім пішла ще й друга частина?
– Потім, 30 квітня, через те, що німці обстрілювали, ще значна частина кораблів вийшла з Севастопольської бухти до Новоросійська.
– Під якими прапорами?
– Під Андріївськими. Це було наполягання Сабліна – зняти червоні й підняти Андріївські. Всього вийшло понад 30 кораблів, трохи менше половини.
– Яка була доля тих кораблів, що пішли в Новоросійськ?
У реальності більшовики вимагали, щоб кораблі були затоплені. Вони робили це таємно, оскільки німці вимагали повернення цих кораблів до Севастополя
– Це питання сильно міфологізували в радянський час. У реальності більшовики вимагали, щоб ці кораблі були затоплені. Вони робили це таємно, оскільки німці вимагали повернення цих кораблів до Севастополя. Більшовики формально на це погоджувались, але водночас надсилали таємні накази затопити кораблі.
«Разброд і шатанія» панували серед тих моряків, які опинились у Новоросійську, багато з них дезертирувало. У результаті після чергового наказу більшовиків і приїзду більшовицьких агітаторів, було проведено своєрідний референдум, на якому більшість висловилась за те, щоб повертатися в Севастополь. Під українськими прапорами лінкор «Воля», який ми вже згадували, вивів ескадру есмінців і транспортних суден на Севастополь. Трохи більше половини кораблів лишилися у Новоросійську.
– Тих, хто лишилися, затопили?
– Так. Команд майже не лишалося. Лише один міноносець «Керч» мав повну більшовизовану команду. На інших лишалося по десять людей. Їх вивели на рейд і цей есмінець «Керч» розстріляв 18 червня ці кораблі, а сам наступного дня був затоплений.
– Та частина, яка в підсумку усіх цих політико-мандрівних обставин опинилася у Севастополі, довго простояла під українськими прапорами?
Адмірал Остроградський мав конфлікт із німецьким командуванням, бо він вимагав, щоб висіли українські й німецькі прапори
– Німці зайняли Севастополь 1 травня, 3 травня вони вимагали, щоб були зняті українські прапори і вивішені німецькі. 21 травня офіційно був призначений представником Української Держави у Севастополі адмірал Остроградський. Він мав конфлікт із німецьким командуванням, бо він вимагав, щоб висіли українські й німецькі прапори. 10 червня гетьман (Скоропадський) його замінив на адмірала Клочковського, щоб було менше конфліктів із німцями.
Невелика кількість кораблів лишалась під українськими прапорами весь час. А німці почали під тиском офіційного Києва і в результаті переговорів гетьмана, які були проведені у Києві та в Берліні, поступово повертати флот. І повернули повністю вже в момент, коли вони програли Першу світову війну восени 1918 року.
– Флот повернули, але на флоті, в силу обставин, що німці програли війну, вкотре змінилися настрої і вкотре змінилися прапори?
– Далі в Севастополь прийшла велика ескадра Антанти, захопивши контроль над містом. Частину кораблів Антанта забрала під свій контроль, а частину віддали російським білогвардійцям. І частина з цих кораблів була виведена у Константинополь.
– Флот вкотре змінив прапори, не особливо пручаючись?
– Не можна казати, не особливо пручаючись. Відбувалася військово-політична боротьба: спочатку між різними політичними силами, а потім між різними державами – за контроль над флотом. На осінь 1918 року моряків вже було мало на флоті і не було ніякого парламенту. Відповідно, вирішувалось на державному рівні – хто володітиме флотом.
