Чому в Україні так багато говорять про Росію, а в Росії ‒ про Україну? Хто визначає теми, які обговорюють кримчани? Що поганого в тому, що українці продовжують дивитися російське телебачення? Про це в «Денному шоу» на Радіо Крим.Реалії говоримо з політологом, викладачем Київського національного університету імені Тараса Шевченка Петром Олещуком.
Янковський: Петре, вам не здається, що в інформаційному полі України занадто багато Росії?
Олещук: Здається. Вплив російського інформаційного простору простежується в усьому, навіть якщо він не дуже видимий та очевидний. І це стосується не тільки політики, а й культури. Створення певних смислів, терміни, які ми використовуємо в дискусії, часто мають походження саме з Росії.
Янковський: Чому цей вплив такий сильний? Адже Україна вже майже 27 років як незалежна держава.
Росія ‒ найбільший творець інформаційного контенту доступною для більшості українців мовою
Олещук: Я думаю, якби більшість громадян України з дитинства знали англійську мову, ми би орієнтувалися на США. Ми би обговорювали Трампа та зірок Голлівуду. Або, наприклад, що відбувається в британській королівській сім'ї. А так, Росія ‒ найбільший творець інформаційного контенту доступною для більшості українців мовою. Книги, газети, журнали, фільми, радіо, музика ‒ все це елементарно домінує. Тому ми й продовжуємо орієнтуватися на російський інформаційний простір.
Янковський: А що в цьому поганого?
Олещук: Проблема полягає в збереженні культурних зв'язків для країн, які мають спільне історичне минуле. В цьому немає нічого дивного. Наприклад, Франція в минулому мала досить серйозну колоніальну імперію, через що досі в багатьох країнах французька мова є домінантною. Але Франція ніяких територіальних претензій до них не має, ідеї відроджувати імперію у неї немає. Те ж можна сказати про Велику Британію або Іспанію. Вони спокійно співпрацюють у сфері культури, інформаційного продукту. Вся Португалія дивиться бразильські серіали, але ніяких проблем і претензій теж не виникає.
Некреча: Чи потрібна кримчанам інформація про те, що відбувається в світі?
Олещук: В сучасному світі людина може знайти будь-яку інформацію, це не так складно. Питання не в тому, чи потрібно її постачати, а в тому, чи готові її сприймати.
Янковський: Чому в Росії та Україні таке різне сприйняття однієї й тієї ж інформації?
Поки ми не покращимо комунікацію всередині країни, нам буде складно говорити про створення інформаційного простору
Олещук: Мені здається, основна проблема України полягає у відсутності внутрішньої мобільності всередині країни. Якийсь єдиний простір за роки незалежності в нас не сформувався. Люди звикли орієнтуватися на іноземний вплив найближчих країн. Причини очевидні. Більшість українців ніколи не виїжджали за межі своїх областей, і кількість таких людей зростає в напрямку руху на схід. Навіть більше, відбувалася консервація деяких регіональних стереотипів, образів мислення. Поки ми не покращимо комунікацію всередині країни, нам буде складно говорити про створення інформаційного простору.
Янковський: У Росії теж дуже багато говорять про Україну. Іноді велика частина випуску новин може бути про те, що відбувається тут. Чи може Україна якось скористатися таким інтересом?
Олещук: Російська інформаційна політика досить продумана. Її не цікавить Україна як така, це просто арена для втілення російських ідеологем. Наприклад, одна з них: якщо буде революція, буде все погано. Я не вірю в те, що на цей простір можна впливати ззовні.
Янковський: Чи відчуваєте ви цілеспрямовані зусилля України щодо повернення Криму?
Питання Криму теж публічно не обговорюється. Чому? Тому що Росія сказала: ми це не обговорюватимемо
Олещук: Звичайно, не відчуваю. Будь-які дії передбачають наявність певної стратегії і політики. Але поки в цьому питанні все визначає Російська Федерація. Вона задає смисли, дискурс. Наприклад, зараз усі говорять про звільнення Сенцова. Що сказала Росія? «Є група, там є український представник Медведчук, звертайтеся, вирішуйте, тоді можна буде говорити». Тобто саме Росія визначає формат, у якому відбуватимуться переговори, через кого вони здійснюватимуться. І це ми говоримо тільки про формат, навіть не про суть переговорів. Питання Криму теж публічно не обговорюється. Чому? Тому що Росія сказала: ми це не обговорюватимемо.
У Криму цілеспрямовано створювався міф про «велику прекрасну Росію» ‒ надбагату, супермогутню країну, в якій течуть молочні ріки в кисільних берегах
Янковський: З моменту окупації кримчани постійно перебувають під тиском російських ЗМІ. Чи є точка неповернення, коли люди вже перестають критично мислити?
Олещук: Я думаю, не потрібно переоцінювати вплив ЗМІ, так само, як і недооцінювати. Вони ефективні тільки тоді, коли їхній вплив входить у певний резонанс із громадською думкою. В цьому випадку резонанс присутній. Росія ж не просто прийшла, почала свою інформаційну політику ‒ і все різко змінилося. Ця політика велася майже всі роки незалежності. Я не можу сказати, що дискурс на півострові принципово відрізнявся. У Криму цілеспрямовано створювався міф про «велику прекрасну Росію» ‒ надбагату, супермогутню країну, в якій течуть молочні ріки в кисільних берегах. Потім він підкріплювався, а зараз конкретизується за допомогою нових ідеологем.
(Над текстом працювала Катерина Коваленко)
