«Свято на замовлення». Як у Криму влаштовують День Росії

День Росії відзначається 12 червня з 2002 року. До цього 12 червня в Росії відзначали як День ухвалення Декларації про державний суверенітет Росії. Перейменування свята мало знаменувати початок відліку нової історії Росії, проте опитування тих років показували, що багато росіян не розуміють, що означає це свято: для більшості це був просто додатковий вихідний, менше половини опитаних усвідомлювали, що саме відзначають 12 червня.

Наскільки звикли кримчани до нового для них свята ‒ Дня Росії? Як готує захід російська влада півострова? І чи є в цього свята майбутнє в Криму? На ці та інші питання разом із ведучим Олександром Янковським відповідали гості та експерти Радіо Крим.Реалії.

Татарський активіст, колишній політв'язень Рафіс Кашапов відгукується про День Росії з позиції жителя однієї з національних республік у складі Росії.

‒ Це свято не сприймається самими росіянами, воно потрібне Володимиру Путіну та кремлівським чиновникам, щоб викликати патріотизм у масах людей. Громадянам дають зверху команду. Свято 9 травня, День народної єдності, ці свята робляться на замовлення... Людям із Криму хочуть донести, щоб вони святкували. Але, я думаю, це ганебне свято для кримчан, для українців. Для Татарстану, Башкортостану, Чувашії 12 червня не є святом ‒ це свято окупантів.

Колишній голова Севастопольської міської державної адміністрації Іван Єрмаков стверджує, що до 2014 року в Криму вже відзначали День Росії.

‒ Святкували ті, хто бажав, із 1992 року. Більшість із них севастопольці ‒ з прапорами російськими робили тури автомобільні всім містом. Це було по-доброму, ніяких питань не виникало, тому що це наша братська країна. Україна, Росія, Білорусь ‒ це єдине ціле, на наш погляд, більшості севастопольців. Я не скажу, що хтось виступав проти ‒ все було природно, як ніби так і має бути. Тепер це свято держави, частиною якої Севастополь зараз є. Його відзначають вільно, так, як належить святкувати.

Радіослухач із Криму проводить паралель з Україною: «У кожної держави свої свята. Ось Україна святкує День Європи, на Хрещатику майорять прапори Євросоюзу. Хоча Євросоюзу Україні, звичайно, ніколи не бачити. Ми повернулися до складу Росії ‒ Крим і Севастополь. 250 років були, і тепер будемо назавжди, тому це наше державне свято».

Інший кримський радіослухач у корені не згодний із попередньою думкою: «Від кого незалежність... від Росії? Вона є агресором, окупує інші держави, загострює ситуацію. Це не свято, це горе. Ми зараз поїдемо в поле прибирати зернові, нам потрібно працювати. Звичайно, є такі ледарі, які працюють на державу-окупанта, їм треба святкувати, а нам ніколи».

Російський глава Криму Сергій Аксенов (Аксьонов) розмістив на сторінці в Facebook привітання з Днем Росії: «Дорогі земляки! Вітаю вас із Днем Росії! День Росії ‒ це день наших великих перемог, трудових і ратних звершень. Це свято національної єдності, громадянського миру та злагоди в нашій батьківщині. Наш спільний обов'язок ‒ передати нащадкам сильну, міцну та єдину Росію. Зі святом!»

Російський історик Борис Соколов припускає, що російську владу влаштовує саме «аморфність» Дня Росії.

‒ Це було свято, призначене у зв'язку з ухваленням Декларації про державний суверенітет РРФСР 12 червня 1990 року. Якраз Борис Єльцин був обраний головою Верховної Ради, а рік по тому провели вибори, коли він же став президентом. Перемогою демократії вважався провал серпневого путчу ГКЧП, а 12 червня все одно залишалося ніби в тіні. День Москви в столиці відзначали з великим розмахом. Оскільки ставлення до 1990-х років далеко не однозначне, а державним телебаченням нав'язується теза «лихих 90-х», люди якось, по-моєму, цей день не святкують. Тобто, це додатковий червоний день календаря, вихідний, але вітати не дуже заведено. Поки владу це свято цілком влаштовує ‒ можливо, через його аморфність. Воно мало з чим пов'язується у свідомості людей.

(Текст підготував Владислав Ленцев)