У Росії знищують єдині архіви з даними репресованих в СРСР на підставі засекреченого міжвідомчого наказу від 2014 року, повідомляє російська газета «Комерсант» з посиланням на заяву директора Музею історії ГУЛАГу Романа Романова.
Директора Музею історії ГУЛАГу Роман Романов розповів про те, що відбувається, раднику президента Росії, голові ради з прав людини Михайлу Федотову. Той пообіцяв розібратися.
За словами Федотова, знищення карток означає повне видалення інформації про перебування засуджених в системі ГУЛАГу і може привести до катастрофічних наслідків для вивчення історії таборів і отримання даних про жертв репресій.
Першим про практику знищення карток дізнався дослідник Сергій Прудовський. Він шукав інформацію про репресованого селянина Федора Чазова, який був засуджений на п'ять років таборів і висланий в Магаданську область, і зробив запит на інформацію в УМВС у Магаданській області. Але там йому відповіли, що особисту справу Чазова знищили ще в 1955 році, згідно з наказом тих років.
Читайте також: Віртуальний музей ГУЛАГу нагадує про жертв сталінського режиму
«При цьому з'ясувалося, що архівна облікова картка теж була знищена», – цитує Прудовського газета. – На запитання, на якій підставі, начальник інформаційного центру УМВС у Магаданській області Михайло Серьогін повідомив, що є міжвідомчий наказ під грифом «для службового користування» від 2014 року «Про затвердження настанови з ведення та використання централізованих оперативно-довідкових, криміналістичних та розшукових обліків, формованих на базі органів внутрішніх справ РФ».
Наказ підписаний МВС, Мін'юстом, МНС, Міноборони, ФСБ, ФСКН, ФМС, ФСО, СЗР, а також Генпрокуратурою і Державною фельд'єгерською службою».
У 2014 році жителька Московської області Ніна Трушина також намагалася знайти інформацію про свого родича, засудженого в 1939 році. В УМВС у Магаданській області їй повідомили, що облікова картка була відкладена на знищення на підставі службового наказу. Трушина подала позов до Верховного суду Росії, заявивши, що наказ, який стосується її права, засекречений і офіційно не опублікований, що суперечить Конституції Росії.
Однак Верховний суд залишив позов без задоволення, а Конституційний суд Росії відмовив Трушиній в прийнятті позову, пояснивши, що поліція зберігає і знищує дані на підставі законів.
Скільки всього людей було вбито в СРСР в період Великого терору 1937-1939 років, а також до і після нього – досі точно невідомо, а російська влада сьогодні намагається не згадувати зайвий раз про сталінські репресії.
За офіційними даними, ву1930-1953 роках у справах ОДПУ-НКВС-МВС було засуджено 3,8 мільйона осіб, а розстріляно впродовж1923-1953 років 800 тисяч осіб.
Історики вважають, що ці дані занижені в декілька разів.
Правозахисне товариство «Меморіал» змогло точно підтвердити інформацію про більш ніж 2,6 мільйона громадян СРСР, які зазнали в ті роки політичних репресій. Точно відомі їхні імена, ким вони були, де жили і за що були заарештовані. Але багато жертв продовжують залишатися невідомими.
Російські історики Охотін і Рогінський вважають, що з 1921-го до 1953-го у СРСР були арештовані і засуджені за політичними звинуваченнями близько 5,5 мільйонів осіб. За іншими підрахунками, в тюрмах і таборах з кінця 1920-х до 1953 року, коли помер Сталін, побувало не менше від 20 мільйонів осіб. Але ця статистика не враховує багатьох спецпереселенців, військовополонених та інтернованих. Російська держава, як і раніше, не займається збором інформації про відправлених до таборів і розстріляних НКВС. Їхні безіменні могили шукають лише історики, добровольчі пошукові загони і фахівці товариства «Меморіал».
Оригінал публікації – на сайті проекту «Настоящее время»
