Президент Росії Володимир Путін виступив 7 червня на щорічній «Прямій лінії». Вперше з 2003 року телевізійна прес-конференція Путіна відбулася без глядачів і можливостей для несподіваних питань, але й у цих умовах тему Криму обійти не вдалося.
Політичний емігрант, екс-аналітик російської партії «Единая Россия» Леонід Власюк розмірковує, чому Володимир Путін у цей раз відмовився від виступу в залі для глядачів.
‒ Це швидше психологічний стан Путіна ‒ він не готовий виступати перед великою кількістю народу. Він звик, що у нього є вузьке коло, яке йому підпорядковується, йому з ними комфортно. А чим більше народу, тим більше проблем ‒ так йому здається. Путін вже людина у віці, він потихеньку старіє, у нього вже проблеми з людьми, тим більше що навколо важка ситуація. Росія знаходиться в оточенні ворогів, як він вважає, і росіяни, схоже, теж його вороги тепер. Випадкова людина поставити питання не може ‒ там люди із заздалегідь написаними та підготовленими запитаннями, скаргами. Цар має правити й на макро-, й на мікрорівні, в усіх сферах життя. Це вистава, покликана показати, що є головний, є цар, який займається бідами народу та окремих людей. Причому важливий сам момент його слова, а не ухвалені та виконані рішення. Що потім буде ‒ нецікаво.
Під час «Прямої лінії» Володимир Путін назвав «безпрецедентним» затримання в Україні головного редактора «РИА Новости-Украина» Кирила Вишинського й додав, що його обмін на українського політв'язня, кримчанина Олега Сенцова російською владою не розглядається:
«Нашого журналіста Вишинського затримали за його пряму професійну діяльність, за здійснення його журналістської функції. Це абсолютно безпрецедентна й недопустима політика сьогоднішніх українських правителів. Вона має знайти відповідне відображення в реакції журналістської спільноти та міжнародних правозахисних організацій. Що стосується Сенцова: він же затриманий у Криму не за журналістську діяльність, а за підготовку терористичного акту, за підготовку вибуху, в результаті якого могли постраждати конкретні люди. Це абсолютно різні й несумісні речі. Тому ми поки про це (про обмін ‒ КР) не думали, а думали про те, що здоровий глузд має перемогти на Україні. І сподіваюся, що ми досягнемо звільнення російського журналіста зокрема й під тиском міжнародних організацій, від яких так чи інакше українська влада сьогодні залежить».
До того ж, Володимир Путін спростував чутки про те, що проїзд через Керченський міст можуть зробити платним, і наголосив, що здебільшого сьогоднішні кримські ціни нижчі, ніж у багатьох областях сусідньої Росії.
Політичний експерт Андрій Окара вважає, що про системні проблеми Криму Володимиру Путіну нема чого сказати по суті, й це позначається навіть на його мовленні.
Кримський міст не міг не фігурувати в діалозі між царем і народомАндрій Окара
‒ Крим не може не виділятися, це головний історичний та ідеологічний проект Путіна, головний результат його 20-річного правління ‒ в усякому разі, він сам так вважає. Кримський міст не міг не фігурувати в діалозі між царем і народом. Але там, де Путін каже про якісь реальні проблеми, відповідей на які у влади немає, ‒ ось, наприклад, про ціни ‒ подивіться, як змінюється його темпоритм. Тобто він говорить повільніше, розміреніше, більш зосереджено, явно без якогось натхнення, без розуміння простої відповіді. Там, де він може зробити диво щодо окремої людини, він говорить швидко, посміхаючись, як би світиться зсередини. А де треба системно вирішити проблему, а в російської влади немає рішення або відповіді, там Путін напружується і говорить повільно: ось ціни якось, напевно, в чомусь стабілізуються, а може бути, й не стабілізуються.
Андрій Окара бачить у відповідях Володимира Путіна на питання про Україну привід для занепокоєння.
В Україні добре пам'ятають, що було після Олімпіади-2014Андрій Окара
‒ Було відчуття повної екзистенціальної самотності Путіна. У студії зазвичай бувають якісь люди від народу ‒ вони плещуть у долоні, вони щось говорять у мікрофон, щось незаплановане іноді прослизає. А тут не було народу в студії, виникло відчуття віддаленості влади від народу. Але головне ‒ те, що говорив Путін, змушує багатьох в Україні дуже серйозно напружитися. Найдовше запитання на цю тему прозвучало від письменника Захара Прілепіна, який воює на Донбасі й чий правовий статус у Росії викликає великі сумніви. Путін сказав, що ми ще подивимося, що буде з українською державністю, що вона може ще й припинитися. Це змушує замислитися, що ж може статися в російсько-українських відносинах у найближчий місяць, під час Чемпіонату світу з футболу, а тим більше після. В Україні добре пам'ятають, що було після Олімпіади-2014.
Український політолог Валерій Димов нагадує про нездійснені обіцянки російських військових збивати американські ракети в Сирії і пропонує не ставитися до погроз Володимира Путіна буквально.
Вони радіють і плещуть у долоні, коли Путін лякає світВалерій Димов
‒ Путін працює на дві аудиторії. По-перше, це його електорат і громадяни Росії, що підтримують такого типу політику. Вони радіють і плещуть у долоні, коли Путін лякає світ. По-друге, це світ, який переконався в тому, що спонтанність і хаотичність рішень Росії є загрозою вже не просто для України, а для безпеки усього світу. Путін вже традиційно розглядає світ як шахівницю та все думає над ходами в грі, як він вважає. Думаю, що в якійсь мірі він досяг своєї мети, тому що ми з вами це обговорюємо. Але мені здається, це загрози й самозамилування диктатора, якому потрібні інформаційні приводи.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
