Британський суспільно-політичний тижневик New Statesman пише про наслідки спецоперації СБУ з російським журналістом Аркадієм Бабченком. Французька газета Liberation звертається до нещодавньої конференції у Парижі з питання вироблення шляхів припинення україно-російської війни. Іспанський часопис El Pais містить репортаж свого спеціального кореспондента з Донецька, відвідини якого, за словами автора, є подорожжю у минуле.
Поважне британське видання New Statesman у своїй статті, присвяченій випадку з операцією СБУ та російським журналістом Аркадієм Бабченком сумнівається, що Києву потрібно було копіювати тактику Москви у створенні фейків. Свою оцінку видання винесло у заголовок «Псевдо вбивство російського журналіста в Україні можливо навіть зіграло на руку президентові Росії Путіну». Тепер, згідно з оглядачем Нью Стейтсмен Джеймсом Боллом, Росія має ідеальну можливість відволікти увагу від власних кроків, вказуючи пальцем у бік України, що, мовляв, подивіться, що вони, виробляють у Києві.
Водночас Джеймс Болл, не приховуючи симпатій до України у порівнянні з Росією, зазначає, що, безперечно, добре, що Аркадій Бабченко живий, і добре, що українська служба безпеки відіграла ключову роль у ході цієї операції, що стала на заваді власне реальному вбивству опального російського журналіста на терені України.
Але як на Болла, існує і інша сторона цієї історії. Як на нього, сміливий хід українських спецслужб, як би там не було, надав Росії певну пропагандистську перемогу, яку Кремль безперечно використає у своїх цілях. Зокрема Болл вказує, що тепер, щоразу хтось ставитиме питання про роль Росії, скажімо, у справі отруєння Скрипалів в Англії, Кремль може цілком зухвало запитати, а чи взагалі існують якісь докази того, що все, що відбулось у південноанглійському місті Солсбері, не було такою саме, сказати б, інсценізацією, за якою стоять спецслужби, у даному випадку Великої Британії. А вже годі й казати, що ті, кого називають «корисними ідіотами» Москви на Заході, вже почали активно висловлювати свої точки зору в соціальних мережах.
«Псевдо вбивство російського журналіста в Україні можливо навіть зіграло на руку президентові Росії Путіну».
Лівоцентристський часопис Франції, заснований Жаном-Полем Сартром, Liberation публікує статтю «Діалог із минулим задля припинення російсько-української війни». Йдеться про новий підхід, запропонований дослідниками та філософами, який розглядатиме історичні факти у такий спосіб, аби примирити історичну пам’ять українського та російського народів.
Часопис повідомляє про конференцію у Паризькому коледжі бернардинців, у якій взяли участь історики, а також релігійні та громадські діячі з України, Росії, Франції та країн Європейського союзу. Головним питанням конференції було започаткування діалогу з майбутнього примирення та встановлення нормальних стосунків добросусідства між Україною та Росією. Засадничими принципами початку цього діалогу, на думку учасників паризького заходу, мають бути суцільно рівноправні партнерські стосунки обох сторін, що ґрунтувалися б на повазі до суверенітету одна одної та принципах непорушності кордонів у Європі, верховенства права і свободи сумління.
Liberation веде далі, зазначаючи, що ті, хто брав участь у паризькій конференції однозначно висловили думку, що незаконна анексія Криму Росією і початок збройного конфлікту на Донбасі постають порушенням міжнародних і двосторонніх угод, а також територіальної цілісності України. Учасники заходу також наголосили, що передумовою встановлення миру має бути негайне припинення війни і відновлення суверенітету України у її міжнародно визнаних кордонах. Було підкреслено, що для досягнення тривалого миру необхідно не лише припинити насильство у зоні збройного конфлікту між Україною та Росією, а й розпочати відвертий діалог зі спірних моментів історії обох країн, що часто стають предметом маніпуляції і пропаганди. Науковці, релігійні і громадські діячі висловили впевненість у необхідності прийняття правдивої та збалансованої концепції історії обох країн.
Часопис додає, що ця концепція ґрунтується на історичних прикладах франко-німецького та німецько-польського замирення. Все це, як на учасників паризької конференції, допоможе розпочати рівноправний діалог між Україною та Росією, що, у свою чергу, надасть поштовху в напрямку досягнення примирення історичної пам’яті обох народів.
«Цікавий і важливий підхід до прискіпливішого погляду на історію україно-російських взаємин. Війну на Донбасі, що триває у Європі, потрібно й можливо зупинити».
Іспанське періодичне видання El Pais друкує матеріал свого спеціального кореспондента Пілар Бонет з Донецька, що зветься «Подорож у минуле до Донецька». Бонет пише, що час не був поблажливим для Донецька. У цьому роздертому конфліктом місті всюди видно установи та рекламні щити, що ніби «заморозились» у часі з весни 2014 року. Бойові дії між українським військом та підтримуваними Росією сепаратистами зруйнували околиці міста, проте у самому центрі Донецька руйнування не вимірюється воронками від снарядів, пожежами та розваленими будинками. Донецька руїна постає в економічній, суспільній та політичній формі з усіма видимими тріщинами повсякденного життя.
За умов того, що велика частина мешканців виїхала або до решти терену України, або до Росії, Донецьк, як пише кореспондент іспанського часопису, вже не те жваве місто, яким він був до початку війни.
Пілар Бонет зазначає, що дістатися Донецька з території, контрольованої українською владою, не є легким завданням. Численні перепускні пункти, а також перевірки транспорту і пасажирів забирають багато годин. Загалом, поїздка з Києва до Донецька, спочатку потягом до містечка при лінії фронту, а потім вже на спеціальному автотранспорті, що має дозвіл курсувати між обома територіями, забирає цілий день. Кореспондент додає, що значно простіше дістатися Донецька з терену Росії через відтинок україно-російського кордону, що його контролюють проросійські бойовики, проте цей маршрут вважається в Україні нелегальним.
El Pais пише, що для журналістів, які не бажають порушувати жодних правил, подорожуючи до Донецька з території України, цілий процес оформлення дозволів української влади не є легким. Так само як і процес здобуття акредитації у сепаратистів також постає доволі заплутаною справою, у залежності від їхнього настрою, ситуації, а також країни, яку журналіст представляє.
«Подорож у минуле до Донецька».
Кореспондент іспанського видання звертає увагу на наявність у Донецьку повного набору символів радянської доби – від центральної вулиці Артема і до площі Леніна з монументом російському пролетарському вождю, пояснюючи, що все це вже повністю відсутнє на решті терену України згідно із законом про декомунізацію 2015 року.
Також Пілар Бонет вказує на наявність комендантської години у Донецьку від 11-ої години вечора до 5-ої ранку. Колишній символ нового Донецька – п’ятизірковий готель Donbas Palace, власність місцевого олігарха Ріната Ахметова, який під час німецької окупації Другої світової війни був штаб-квартирою Ґестапо, було «націоналізовано» сепаратистами і нині його власником є так звана «Спілка республіканських готелів Донбасу».
Відтоді, як припинилися запеклі бої навколо Донецька, деякі з його мешканців повернулися до своїх домівок, проте, те, що автор називає «шумом великого міста», нині повністю відсутнє у цьому, колись мільйонному місті. Донецьк нині живе у гнітючій тиші, яку час від часу перериває віддалена луна артилерійських пострілів та звуки бравурних маршів радянського стилю з гучномовців.
