Міністри закордонних справ країн «нормандського формату» мають зустрітися вже 11 червня в Берліні. Цю дату озвучили під час своїх переговорів глави зовнішньополітичних відомств України та Німеччини Павло Клімкін та Хайко Маас. Якщо зустріч дійсно відбудеться, вона буде першою зустріччю міністрів із 16 лютого 2017 року. Тобто міністри закордонних справ не могли зустрітися протягом 16 місяців – і це при тому, що двосторонні зустрічі постійно відбувалися. Але Кремль фактично заморозив «нормандський формат». Чому ж у Москві сьогодні погодилися на «відлигу»?
Імітація переговорного процесу – улюблений коник російської дипломатії, в Москві навчилися затягувати будь-які переговори на десятиліття. 2017 року в Росії була надія, що головним імітаційним майданчиком стануть консультації з американським представником Куртом Волкером – бо ще живі були надії на угоду із Дональдом Трампом. Однак Волкер виявився жорстким парламентером і продемонстрував прекрасне розуміння кремлівської тактики. І тоді з ним просто перестали розмовляти – та ще й з публічними заявами про «неконструктивність» американського дипломата. А для того, щоб продемонструвати готовність до конструктивності, вирішили розморозити «нормандський формат».
Це – подача в сторону європейців. Ангела Меркель сформувала новий уряд і хотіла б відновити свої позиції важливого гравця на континенті. До особливої ролі в регіоні, на відміну від свого попередника Франсуа Олланда, тяжіє і французький президент Емманюель Макрон. Новому міністру закордонних справ Німеччини Хайко Маасу також необхідно проявити себе на східному напрямку, що став одним із пріоритетів німецької дипломатії ще до Мінська. І це означає, що готовність російської сторони до відновлення переговорів у «нормандському форматі» в Берліні і Парижі сприйняли з полегшенням.
У Києві також хотіли б, щоб такі переговори відбулися, бо ж прагнуть до продовження тиску своїх західних союзників на Москву. А цей тиск неможливий без демонстрації неконструктивності російського підходу і неготовності Кремля до будь-яких компромісів. На переговорах у «нормандському форматі» така неконструктивність демонструється якнайкраще.
У всьому іншому я не став би очікувати якогось реального зрушення у вирішенні конфлікту. Для того, щоб у Кремлі пішли на поступки, а не на імітацію переговорів, потрібні зовсім інші політичні умови в світі та зовсім інша економічна ситуація в самій Росії. Поки ж ми присутні на своєрідних дипломатичних гойдалках. Не подобається тональність переговорів із американцями – проводимо зустрічі з європейцями. Коли все переговорне коло з європейцями пройдено (адже може бути і зустріч на вищому рівні) – повертаємося до переговорів із американцями. Таких «гойдалок» із лишком може вистачити на період до президентських і парламентських виборів в Україні. А ось після цих виборів Кремль може подумати про зміну тактики – в залежності від того, які сили прийдуть до влади в сусідній країні. А якщо мало що зміниться – що ж, тоді Путін буде кататися на своїх гойдалках до президентських виборів у США. Принаймні, саме таким може бути кремлівський розрахунок.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
