42-річний Зеврі Абсеїтов багато років працював стоматологом, тому в Бахчисараї з населенням у 26 тисяч осіб його добре знають ‒ як талановитого фахівця та як зразкового сім'янина. А тепер ще й як політв'язня.
12 травня 2016 року російські силовики провели обшуки в Бахчисараї. Вони затримали та звинуватили в тероризмі чотирьох кримських татар, серед них і Зеврі Абсеїтова. Затриманих підозрюють в участі в забороненій у Росії ісламській політичній організації «Хізб ут-Тахрір». Ця організація легально працює в більшості країн світу, зокрема і в Україні. Пізніше всій групі інкримінували ще одну статтю ‒ підготовку до насильницького захоплення влади. Представники «Хізб ут-Тахрір» відкидають терористичні методи й говорять, що зазнають несправедливого переслідування в Росії. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, внісши організацію до списку 15 об'єднань, названих «терористичними».
Народився Зеврі в Узбекистані в сім'ї інженерів. Окрім нього в сім'ї було ще троє дітей. Наприкінці 80-х кримські татари почали масово повертатися до Криму з місць депортації. Серед них був і Зеврі, він тоді тільки закінчив школу. Вони з братом почали зводити будинок, щоб було куди перевезти батьків. Потім Зеврі забрали до армії, він відслужив у військово-десантних військах.
Зеврі з дитинства любив тварин і завжди мріяв стати ветеринаром. Однак вступив до Сімферопольського медичного університету на стоматологічний факультет. Успішно закінчив навчання й навіть отримав запрошення на роботу до Польщі, але через літніх батьків вирішив залишитися в інтернатурі в Криму.
Дружина Фатма згадує його розповіді про студентські часи: «Він розповідав, що студентом намагався ввечері, вночі підробляти, вдень навчався, зубрив, у вихідні приїжджав і десь ще намагався підробити, щоб допомогти родині ‒ батьки були вже пенсіонерами».
Після закінчення навчання Зеврі Абсеїтов отримав направлення на роботу в одну зі шкіл Бахчисарая. Там він і познайомився з майбутньою дружиною Фатмою.
Мене вражала його відповідальність і цілеспрямованістьФатма Абсеїтова
«Мене вражала його відповідальність і цілеспрямованість. Він дуже серйозно до всього підходив. Коли він до мене прийшов, я зрозуміла, що він буде моїм чоловіком, хоча він ще не робив мені пропозицію, навіть розмов таких не було», ‒ розповідає Фатма про враження від знайомства із Зеврі.
Головною мрією цілеспрямованого та працьовитого Зеврі було відкрити свій стоматологічний кабінет і збудувати будинок для великої родини, каже Фатма. На досягненні цих цілей він не зупинився, а постійно удосконалював свої професійні навички, навчався на курсах підвищення кваліфікації та купував нове сучасне обладнання в кабінет. Зеврі хотів, щоб діти продовжували його справу.
У Зеврі Абсеїтова троє синів і дочка. Старшому синові 13 років, а молодшому ‒ лише п'ять. Незважаючи на зайнятість, він багато часу приділяв дітям та їх вихованню. «Малюків він дуже сильно любить і дуже багато уваги їм приділяв: свою любов до тварин, повагу до старших, любов до нашої релігії намагався прищеплювати їм з самого дитинства, з першої хвилини», ‒ каже дружина.
У Абсеїтових багато тварин: собаки, кролики, кури, папуги та рибки. Зараз, коли батька вже майже два роки немає вдома, сини продовжують за ними доглядати. Син Сердар згадує, як часто батько возив їх у зоопарк і на риболовлю: «Бабашка завжди на одному озері карасів великих ловить, потім він їх відпускає. У нього були всякі риби: риба-папуга й сом, ‒ але коли бабашку мого забрали, вони почали помирати, й бабашка сказав, щоб ми за ними доглядали».
Сім'я довго приходила до тями після обшуку й арешту батька. Фатма згадує безсонні ночі та розповідає, як боялася кожного звуку.
Ось цей крик, ці їхні вигуки до мене теж довго переслідувалиФатма Абсеїтова
«Перший час було дуже страшно. Діти в перші місяці всі спали зі мною разом у спальні, тому що раптом вони знову прийдуть. Того дня, коли до нас прийшли, ворота були відкриті, вхідні двері теж були відчинені. До нас не вривалися, не ламали нічого, вони вже зайшли безпосередньо в будинок, і сказали всім залишатися на місцях, почався обшук. Ось цей крик, ці їхні вигуки до мене теж довго переслідували. Мені син сказав в один день, якби у нас був собака, ці браконьєри до нас би не увірвалися в будинок», ‒ розповідає жінка.
Сподіваючись побачити батька: як живе сім'я фігуранта «справи Хізб ут-Тахрір»
Діти по-різному переживали арешт батька. Коли мама поверталася з чергового судового засідання, вони бігли до дверей, сподіваючись, що слідом за нею увійде Зеврі.
Навесні 2017 року Фатма взяла молодшого сина, п'ятирічного Ісляма, на побачення в сімферопольське СІЗО. Це була перша зустріч через майже рік після арешту Зеврі. Говорили телефоном, дивлячись один на одного через товсте скло.
Син говорив батькові: «Я вночі прийду, я все це скло поб'ю, я вас витягну звідти»
«Він дуже готувався перед нашою поїздкою: який одяг одягти, що я буду говорити, а бабашка (з кримськотатарської «баба» ‒ батько, ‒ КР) мене не забув? Коли ми прийшли, спочатку він довго сумними очима на нього дивився, а потім намагався руку до цього подвійного скла піднести, а там ця подвійна решітка: хоче його торкнутися, а не може. Подайте ось так от руку, каже, і з того боку бабашка йому руку простягає. Син говорив батькові: «Я вночі прийду, я все це скло поб'ю, я вас витягну звідти», ‒ згадує вона.
Ісляму було 3 роки, коли забрали батька. Він згадує, як вони весело проводили час разом: їздили наввипередки на велосипедах, грали з собакою, виїжджали на пікніки та прогулянки, дивилися мультфільми. Хлопчик мріє про день, коли тато повернеться додому: «Коли ви прийдете, ми вам зробимо великий торт і подаруємо. Ще у нас є одна така коробка у формі сердечка, ми щось спечемо, покладемо туди та йому відішлемо. А коли він прийде, ми знову цю коробку знайдемо й знову щось зробимо смачненьке та йому дамо. Це буде йому сюрприз».
Десятирічна Сабріє розповідає, про який подарунок мріяла на день народження: «У мене був день народження 10 січня, цього ж дня був суд. Анашка (з кримськотатарської «ана» ‒ мама ‒ КР) поїхала, а я читала дуа (молитву ‒ КР), щоб вона приїхала разом із бабашкою. І анашка приїхала, але без бабашки, мені було дуже сумно».
Зеврі привчав синів до занять спортом. Старший займався боротьбою, тепер ходить на тхеквондо, а восьмирічний Сердар виграв уже кілька змагань з національної кримськотатарської боротьби куреш.
Ми намагалися не плакати, бо якби ми заплакали, мамі й татові теж було б болячеАкім
Старший син, 13-річний Акім, згадує перше побачення з батьком у СІЗО: він намагався його підбадьорити й розвеселити, хвалився оцінками в школі, спортивними успіхами та розповідав про завдання, які дав йому батько ‒ допомагати мамі по господарству, доглядати за молодшими братами й добре вчитися: «Ми коли в перший раз приїхали на побачення, намагалися не плакати, бо якби ми заплакали, мамі й татові теж було б боляче».
Слідство вже завершилося, й справу Зеврі Абсеїтова передали до суду. Судитимуть його та всю Бахчисарайську групу справи Хізб-ут-Тахрір у Ростові-на-Дону. За двома статтями кримінального кодексу Росії йому загрожує до 20 років позбавлення волі.
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
