Неділя, 29 квітня. Простора площа всередині чоловічого Свято-Покровського Голосіївського монастиря УПЦ (МП) заповнена людьми. Молодята на тлі храму позують для святкових фото. Кілька груп юнаків в однакових піджаках заходять до корпусу місцевого духовно-професійного училища. Біля крамниць черги за холодною водою й морозивом. Нічого особливого, зважаючи на вихідний та погожий день у Києві.
Ніщо в такому пейзажі не нагадує про війну, що триває за 700 кілометрів на схід. Утім, саме тут, в одному з новозбудованих монастирських корпусів, оселилась людина, чиє обличчя впізнає, мабуть, більшість із тих, хто стежить за перипетіями військового конфлікту на Донбасі.
Брудний фартух, розтоптані старі черевики, блакитна сорочка не першої свіжості – мало що тепер видає в ньому бойове минуле. Втім, ані нова стрижка, ані цивільний одяг не зробили чоловіка менш упізнаваним.
Поблизу монастирської кухні журналіст Донбас.Реалії помічає бразильця Рафаеля Лусваргі. Бойовика угруповань «ЛНР» і «ДНР», що раніше без застережень розповідав у численних відеороликах про те, як «відпрацював» блокпост української армії під Вергулівкою, як командував реактивною системою «Град», як штурмував Дебальцеве, як зазнав поранення під Донецьким аеропортом і обіцяв «дійти до Києва і закінчити війну».
До Києва він таки потрапив. Але тепер перед об’єктивом камери поводився значно стриманіше.
– Ви ж Рафаель Лусваргі?
– Ні, – заперечно кивнув головою бойовик і одразу покрокував геть.
– Ви воювали на боці угруповання «ДНР». Можете пояснити, як ви потрапили в монастир?
Помітно розгубившись, Лусваргі спробував сховатись на кухні і якийсь час не реагував на запитання журналістів.
«Свою вину визнав і щиро розкаявся»
Із бразильського Сан-Паулу на Донбас 33-річний Рафаель Лусваргі приїхав на початку осені 2014 року. Як сам раніше запевняв – з ідеологічних міркувань.
Новачком у військовій справі він не був. До цього кілька років служив у французькому Іноземному легіоні. Також був співробітником поліції у себе вдома в Бразилії. За понад рік свого перебування на Донбасі встиг змінити декілька підрозділів і добряче попозувати перед камерами, де розказував і показував, які саме обов’язки виконував на окупованій території.
До прикладу, на цьому відео Лусваргі знятий під час ведення вогню зі 120-мм міномета.
(Відео медіа, підконтрольних сепаратистам)
Восени 2015 року він поїхав із Донбасу.
Проте через рік, 6 жовтня 2016-го, він знову гучно нагадав про себе в Україні. Саме цього дня в терміналі D аеропорту «Бориспіль» його затримали співробітники СБУ. До Києва бойовика заманили, начебто запропонувавши роботу у сфері морських перевезень.
З собою в Лусваргі, окрім паспорта, був військовий квиток угруповання «ДНР» та наказ про нагородження медаллю «за бойові заслуги» за підписом одного з ватажків бойовиків – Ігоря Гіркіна-Стрєлкова.
Лусваргі був засуджений вже в січні 2017 року, тобто менш аніж через чотири місяці після затримання.
«У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю і щиро розкаявся, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини інкримінованих йому злочинів не оспорював і підтвердив», – вказано у рішенні суду.
У результаті бразилець був засуджений Печерським судом міста Києва до тринадцяти років ув’язнення з конфіскацією майна за статтею 258-3 КК України – створення територистичної групи чи терористичної організації. Донбас.Реалії тоді зустрічались із ним за ґратами.
«Ось слова мого адвоката: «Рафаелю, те, що ти вільний, – це чудо. Молись і дякуй Богу за це», – так Лусваргі відповідає на запитання журналістів про те, як він тепер опинився на свободі.
«Я вільна людина»
Подробиць цього «чуда» від бойовика вдалось почути не надто багато. Він лише повідомив, що в грудні 2017 року перед ним відчинили двері камери і сказали: «можеш іти».
«Я вільна цивільна людина, але під слідством і мушу час від часу з’являтись на суді. Нічого більше. Хоча це дійсно дуже дивна ситуація. Я не розумію і не можу її пояснити. Все, що сказав мені адвокат, ‒ «це чудо», – дивується Лусваргі.
Я вільна цивільна людина. Все, що сказав мені адвокат, – «це чудо»Рафаель Лусваргі
Більш приземлене пояснення появи бразильського бойовика на свободі можна відшукати в реєстрі судових рішень. В ухвалі від серпня минулого року вказано, що вирок про ув’язнення Лусваргі на 13 років скасовано і призначено новий розгляд справи. Причина – допущена низка істотних порушень.
Зокрема, порушення правил підсудності. Іншими словами, розглядати справу Лусваргі мав не Печерський суд Києва, а Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Але й після скасування вироку бразильця на свободу не випустили. Йому був продовжений запобіжний захід, і Лусваргі залишився під вартою в Київському слідчому ізоляторі.
Із в’язнів у монахи
Саме там, запевняє бразилець, він почав цікавитись православ’ям і саме тому опинився в Свято-Покровському Голосіївському монастирі. Тепер начебто бойовик усерйоз роздумує нам тим, щоб стати монахом.
«Це довга історія, її важко пояснити і вона дуже особиста», – відповідає бойовик на запитання про причини такої різкої зміни у власних поглядах.
Ось як описав свій звичайний день у монастирі бразилець.
«Ми трудимось, доки є робота, поки ми потрібні людям. А потім вверечі на службу (церковна літургія – КР), а потім вільний час. Читаю. Потім душ. Це краще, аніж воювати», – каже бойовик.
Я його прихистив як людину. Ну що, залишити його на вулиці?представник монастиря
Представник монастиря, який назвався отцем Самсоном, повідомив, що відповідальний за перебування тут Лусваргі, підтвердив, що вони знають про обвинувачення щодо бразильця, однак запевнив: у того з собою є документи, що підтверджують законність його перебування на свободі.
«Я його прихистив як людину. Ну що, залишити його на вулиці? Мені було шкода його. Держава ж його відпустила», – розповів чоловік.
Як, виявилось, запобіжний захід Рафаелю Лусваргі дійсно змінили.
Наприкінці року бойовика випусти з-за ґрат під особисте зобов’язання, за яким він не міг залишати межі Києва, мусив повідомляти суд про зміну свого місця проживання, а також з’являтись до суду за першою вимогою.
Зміну запобіжного заходу ініціював прокурор у справі Ігор Вовк. Із таким клопотанням він звернувся до суду 15 грудня. Менш ніж за два тижні до обміну полоненими, в перебігу якого Україна передала угрупованням 233 людини, на контрольовану урядом територію повернулись 73.
Прокурор Вовк не приховує: Лусваргі випустили з СІЗО саме у зв’язку з обміном.
«Його планували на обмін з військовополоненими «ДНР» і «ЛНР», у зв’язку з чим йому потрібно було змінити запобіжний захід. Тому що він обвинувачується за такими статтями, за якими обвинувачені перебувають лише під вартою. Але, незважаючи на це, суд на це пішов», – сказав прокурор Ігор Вовк.
Прогулянки Києвом
За словами адвоката обвинуваченого Валентина Рибіна, його клієнт був у відповідних списках, однак обмін Лусваргі не відбувся. Щоправда, після цього бразилець не повернувся назад за ґрати. Більше того, коли в середині лютого термін дії його запобіжного заходу закінчився, новий щодо нього вже не обрали. Таким чином бразилець через рік після вироку в 13 років позбавлення волі за створення терористичної організації – отримав повну свободу пересування Україною.
«Не було призначено судового засідання, в якому ми на законних підставах могли йому обрати або продовжити запобіжний захід, бо поки Апеляційний і Верховний суд з’ясовував підсудність, ми не могли в тих засіданнях обрати запобіжний захід. У таких засіданнях він не продовжується і не обирається. Лише в підготовчому (судовому засіданні – КР), яке має відбутися в червні. Тому, на жаль, зараз така ситуація», – розповів прокурор Київської міської прокуратури Ігор Вовк.
Те, що обмежень немає і бойовик вільно пересувається Києвом, підтвердив і сам Лусваргі.
– Я був у Червоному хресті два чи три дні тому. Мій духовний отець мені дозволив.
-– Я правильно розумію, що ви можете просто піти звідси?
– Так, два дні тому я гуляв у Києві.
Чому обмін не відбувся, у прокуратурі не знають. Адвокат бразильця Валентин Рибін заявляє, що його клієнт залишився в Києві, бо досягнуті домовленості щодо обміну порушила українська сторона.
«Так, суд має переглянути справу, але за домовленістю, Рафаель має поїхати додому, а Геращенко та інші роблять усе, щоб довести, що з Україною не можна домовлятись», – відповів адвокат.
СБУ мовчить
Щоб перевірити цю інформацію, Донбас.Реалії звернулись до представниці України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Ірини Геращенко, до радника голови Служби безпеки України Юрія Тандіта, а також надіслали відповідний запит до прес-служби СБУ, та на момент виходу матеріалу відповіді на запитання не отримали.
А тим часом прогулянки весняним Києвом не надто тішать Рафаеля Лусваргі. Він не проти повернутися на територію, підконтрольну бойовикам, але зізнається, що найбільше хотів би назад у Бразилію. Каже, скучив за двома малолітніми синами.
Та попри свободу пересування в Україні, за кордон бразилець потрапити не може. Після закінчення запобіжного заходу він так і не отримав назад свій паспорт.
«Ще коли мене звільнили, моє посольство не знало, що робити. Технічно я можу отримати всі документи. І технічно я можу ходити куди хочу. Але українська держава нічого не відповідає моєму посольству: можна дати паспорт чи не можна? Можна йти чи не можна?», – скаржиться Лусваргі.
«Я не можу відповісти вам на це питання», – сказав прокурор київської міської прокуратури Ігор Вовк у відповідь на запитання Донбас.Реалії про те, чому Лусваргі залишається без документів, хоча жодний запобіжний захід до нього не застосовано.
Наразі ж достеменно відомо, що несподівана свобода бразильця в Україні триватиме щонайменше до наступного судового засідання, яке призначене на 6 червня. І лише після цього бразилець може змінити товсті монастирські стіни на ще більш товсті стіни київського СІЗО.
