У Росії Московський міський суд 24 квітня визнав законним вирок колишньому директору Бібліотеки української літератури в Москві Наталії Шаріній, засудженої на чотири роки ув’знення умовно за екстремізм і розтрату.
Влітку 2017 року Міщанський суд Москви визначив Наталії Шаріній покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі умовно. Сама Шаріна під час першого процесу провини своєї не визнала, проте суд вирішив, що вона винна за статтею про розпалювання національної ненависті й ворожнечі, а також у розтраті в особливо великому розмірі. Захист директора бібліотеки української літератури подав скаргу на цей вирок у вищу судову інстанцію.
У п’ятницю Московський міський суд розглядав апеляційну скаргу у справі Наталії Шаріної, але оголошення рішення переніс на 24 квітня. Однак ще напередодні прес-служба суду поширила інформацію про результат розгляду апеляційної скарги у справі Шаріної.
Чим можна пояснити, дивну історію з появою рішення до його офіційного ухвалення? Із таким запитанням Радіо Свобода звернулося до адвоката Наталії Шаріної Івана Павлова.
– Це, звичайно, питання не до захисту, а, скоріше, до Московського міського суду. Ми всі розраховували, що засідання пройде в один день, ми свої виступи зробили, я маю на увазі сторону захисту, і думали, що зараз виступить державний обвинувач, потім обміняємося швидко репліками, і Наталя Григорівна виступить із заключним словом – воно у неї було заготовлене.
Ми розраховували на те, що рішення буде саме в п’ятницю. Але раптово суд порадився на місці, подивилися на годинник і вирішили перенести засідання на вівторок, 24 квітня. Коли я і ще один захисник повернулися в Петербург, виявилося, що в деяких ЗМІ з’явилася новина з посиланням на прес-службу Московського міського суду про те, що суд розглянув справу й ухвалив рішення: в скарзі відмовити, а вирок залишити в силі.
Щоб оголосити рішення ще до того, як його встигли оформити, – це дивно
Це дуже неприємна ситуація, оскільки помилку можна допустити в іншому абсолютно ракурсі, але щоб оголосити рішення ще до того, як його встигли оформити, – це дивно... Якщо це і технічна помилка, то вона дуже груба і, я б сказав, неетична.
Я вважаю це кричущим порушенням і неповагою до прав людини. Це ставить під великий сумнів взагалі всі процедури, що проходять в цьому суді, в тому числі і у зв’язку з розглядом справи Шаріної, тим більше, що до нього прикута така суспільна увага.
– Все ж таки це досить гучна справа. Як ви вважаєте, це чиєсь недбальство чи цілеспрямована дія, щоб продемонструвати, хто в домі господар?
– Ми не говоримо, що порушення було якимось умисним, але тут навіть за необережним порушенням має слідувати якась відповідальність. І треба зрозуміти, чи дійсно було оголошено це рішення в прес-службі заздалегідь, або ж прес-служба це вигадала, або сталася якась технічна помилка. Я направив відповідне звернення на адресу голови Московського міського суду ще в неділю, але наразі відповіді не отримав, і прес-служба Мосміськсуду зі мною спілкується через ЗМІ.
– Наталії Шаріній вирок винесли 5 червня минулого року. Чому так довго апеляційна скарга не розглядалася?
– Спочатку дуже довго готувався протокол. На жаль, в рамках нашої правової системи протоколи судового засідання у кримінальних справах готуються дуже довго, і після того, як вирок вже винесено. Такий нонсенс.
У наас залишиться можливість оскарження вироку в касаційному порядку. І, звичайно, відкривається дорога до Європейського суду з прав людини
– Як себе зараз почуває Наталія Шаріна? Її звільнили майже рік тому, вона отримала умовний термін. На що вона живе? Як її здоров’я?
– Ну, стан адекватний ситуації. Людина просиділа більше ніж рік в умовах домашнього арешту, що не додає ні здоров’я, ні настрою. Сподіваюся, що найближчим часом все це для неї закінчиться. Але ми сподіваємося на те, що справедливість буде відновлена. Хоча, надія надією, але сумніви в світлі останнього інциденту з передчасним опублікуванням результатів нашої апеляційної скарги, звичайно, у нас існують.
– Скаргу відхилено. Які будуть подальші дії захисту?
– У нас залишиться можливість оскарження вироку в касаційному порядку, це вже президія Московського міського суду і Верховного суду Росії. Ну, і, звичайно, відкривається дорога до Європейського суду з прав людини, і ми будемо використовувати всі ці можливості, надані нам законодавством, для того щоб захистити нашого довірителя.
