На жаль, часи не змінюють російської ментальності, позначеної царизмом та КДБ, констатує в інтерв’ю одному з брюссельських видань голова Місії України при ЄС Микола Точицький. Тим часом, американська газета пише, що Захід за принципом бумеранга відповідає на агресію режиму Путіна все більшою ізоляцією Росії, однак це господаря Кремля не зупинить, бо його «партія війни» переважає в російській еліті. Але стаття в одному з польських видань закликає не боятися Росії, адже вона, мов «шипляча змія без отрути»: Заходу достатньо далі зміцнювати збройні сили, зберігати єдність і планомірно карати її болючими санкціями.
Голова Місії України при ЄС Микола Точицький у розгорнутому інтерв’ю популярному брюссельському інернет-виданню Euractive заявляє, що в Росії «часи не змінюють ментальності царизму та КДБ».
На запитання редактора видання Ґеорґі Ґотєва «з огляду на те, що ніхто краще не розуміє росіян, ніж українці, то чи вбачають вони, що Росія стає все більш радикальною й небезпечною», український дипломат відповідає ствердно.
«Особливо, після останніх виборів, хоча для України, виборами це й не назвеш… Якщо простежити всю історію Росії, то там завжди йшлося про сильного лідера, царя, що зовні виглядає потужно, що позбавляє необхідності пояснювати, чому внутрішньо країна така слабка. І так триватиме й далі», – переконаний Точицький.
На його думку, події у Великій Британії та Сирії, а також те, що Україна переживає на Донбасі впродовж останніх чотирьох років, є демонстрацією того, що нічого не змінюється і що ситуація погіршується.
«Якщо Україна раніше мала проблему, то зараз це проблема всього світу, особливо Європи. Оскільки вислів «нас там нет» починає застосовуватися і щодо європейських країн», – констатує голова української місії при ЄС, вказуючи на гібридну загрозу з боку Росії для країн Заходу.
Говорячи про суперечливий газпромівський проект «Північний потік-2», Точицький запевняє, що в ньому немає потреби.
Натомість для європейців було б вигіднішим краще використання української газотранспортної системи. Його побудова, до того ж, «з точки зору безпеки була б дуже небезпечною. Існуюча транзитна система через Україну постачає газ до всіх країн Центральної Європи. Натомість «Північний потік-2» означає, що рішення ухвалюватимуть тільки «Газпром» та Німеччина… Наша газотранспортна система також є гарантією того, що завтра Росія не відправить свою армію для вторгнення в Україну. Це також щось на кшталт «м’якої сили», адже якщо «Північний потік-2» замінить український транзит, то виникає ризик для безпеки. Минулого місяця ми бачили, як Росія використовує постачання газу, як зброю. То як ЄС може гарантувати, що це не відбудеться знову?» – запитує Точицький, закликаючи не довіряти росіянам.
«За всю історію вони не мали можливості якоїсь іншої формули управління, окрім царської. Для України дуже важко мати такі відносини і навіть якщо Росія поверне Крим і виведе свої збройні сили з Донбасу, поліпшення відносин із нею займе чимало часу», – переконаний український дипломат.
Американська The New York Times пише про те, що «все агресивніша політика президента Володимира Путіна викликає на Заході «ефект бумерангу», в результаті чого Росія прямує до все більшої ізоляції та може зазнати довготермінових економічних збитків». Однак, це не зупинить президента Путіна.
«У російській еліті перемогла партія війни, – каже часопису професор політології Юлій Нисневич. – Всередині цієї еліти є люди, які хотіли б зупинити конфронтацію. Це особи, які хотіли б витрачати чи заробляти гроші за кордоном. Але партія війни, тобто люди, які живуть і отримують свої гроші всередині країни, зараз переважають».
Тим часом, як стверджують аналітики, «конфронтація між Росією та Заходом може тільки погіршуватися, здебільшого через одну причину: Володимир Путін та його найближчі радники переконані, що їхня політика виправдана, вони ще й переконали значну частину російської еліти, а також більшість росіян у тому, що країна процвітає, не послаблюється, а, навпаки, нарощує свої глобальні м’язи».
На думку російського науковця, який працює в Польському інституті перспективних досліджень, Владислава Іноземцева, населення Росії, в основному, може бути розбите на три групи: перше коло, згуртоване навколо Путіна, плюс більшість населення, переконаного, що Росія робить усе правильно. Друге, до якого входить міська еліта, включно з більшістю бізнесових співтовариств, вважає, що Росія зайшла надто далеко, тому необхідно знайти спосіб відновити відносини із Заходом. Остання група з трепетом спостерігає за ростом консолідації Заходу – на тлі того, що Путін і більшість населення «вважають, що незабаром західна єдність зникне».
На переконання автора матеріалу, путінська Росія перебиратиме на себе все більше контролю над економікою, аби вберегти її від згубної дії санкцій, і, тим самим, повертатиме російську економіку до колишньої радянської моделі.
«Росія – змія без отрути» – пишеі польська щоденна газета Rzeczpospolita.
Автор матеріалу Анджей Талага пояснює, що найчастіше в його країні, Польщі, можна почути тезу, що Путін, мовляв, займається відновленням російської імперії. Однак виглядає, що це не так.
«Російський президент не прагне встановити своє панування над країнами колишнього східного блоку, його не цікавить експансія і навіть розширення сфери російського впливу за межами її нинішніх кордонів.
Розповіді про завоювання, політичне та економічне домінування, «русскій мір» як альтернативу західної цивілізації або про міфічну «перемогу» над Заходом – лише димова завіса, адже все це лежить за межами можливостей Москви», – переконує Талага.
Більше того, стверджує далі автор, «розрив на рівні цивілізаційного, економічного і військового розвитку між Росією та Заходом або Китаєм настільки великий, що домогтися перерахованих вище цілей росіяни не зможуть. У Росії на це немає грошей».
Втративши шанс модернізувати свою країну, Путін просто вдається до стратегії залякування, вважає він.
«Путін веде гру, що не відповідає реальним можливостям Росії, і при цьому використовує методи витонченого шантажу й ескалації напруженості. Він, однак, не заходить настільки далеко, щоб спровокувати військову відповідь Заходу або повний економічний бойкот, адже ні того, ні іншого, путінський режим, найімовірніше, не витримає…», – читаємо у статті.
«Тим часом, демонстрація російської військової сили, агресивна риторика, зухвалі провокації руйнують відчуття безпеки, створюють хаос, але водночас не виглядають настільки загрозливими, щоб демократичні країни зважилися перейти до активної оборони. Це та «каламутна вода», в якій Росія має бажання функціонувати. Вона хоче вимотати західні країни до такої міри, що вони заради власного спокою погодилися піти Москві на поступки, а потім на рівних розділити сфери впливу в Європі», – додає автор.
На питання «що робити?» автор дає таку відповідь: Росії боятися не варто, адже це шипляча змія, у якої немає достатньої кількості отрути, щоб убити нас, не знищивши саму себе. Утримувати її на відстані не так складно: достатньо зміцнювати збройні сили, зберігати єдність і планомірно карати її болючими санкціями».
