Упродовж минулих років в Українській православній церкві Київського патріархату неодноразово повідомляли про всілякі утиски з боку російської влади Криму, серед іншого й про погроми. Так, у червні 2014 року озброєні люди увірвалися до храму Покрова Пресвятої Богородиці в селі Перевальне Сімферопольського району. Вони назвали вірян «нацистами» й «розкольниками», а згодом фактично захопили будівлю.
У серпні 2017 року співробітники російських спецслужб блокували храм Святих рівноапостольних князів Володимира та Ольги в Сімферополі та пошкодили руку архієпископу Клименту. Силовики вилучили частину майна храму, а російський арбітражний суд Криму зажадав від управління єпархії звільнити це приміщення. Однак у результаті храм вдалося захистити.
Прес-секретар УПЦ КП, архієпископ Євстратій (Зоря) зазначає, що стан релігійної свободи в анексованому Криму та на материковій Україні істотно різниться.
‒ На жаль, за час окупації Криму стан міжрелігійних відносин значно погіршився. Російська окупаційна влада зробила все, щоб зробити релігійне середовище півострова схожим на себе, тобто лояльним, контрольованим. Активних релігійних діячів різних конфесій просто витіснили, змусили виїхати з Криму. Їх замінили росіяни, лояльні до окупаційної влади. В інших випадках прислали російських заступників, які перетягнули на себе керівні ролі. Це цілеспрямована політика. З іншого боку, в Україні релігійні організації вільно взаємодіють, без будь-якого негативного втручання з боку держави.
Архієпископ Сімферопольський та Кримський Української православної церкви Київського патріархату Климент в інтерв'ю Радіо Крим.Реалії розповів про судові переслідування організації в Криму:
«За чотири роки кількість парафій УПЦ КП різко скоротилася ‒ зараз їх лише вісім, а священиків четверо. Сьогодні у нас йдуть три суди: один щодо храму в Севастополі, другий щодо храму в селі Перевальному, третій ‒ щодо законності дій судових приставів, які 31 серпня, по суті, скоїли розбійний напад на управління єпархії. Конфлікт навколо цієї будівлі на вулиці Севастопольській, 17 тягнеться ще з кінця 1990-х. І це незважаючи на те, що у нас є договори про оренду з Міністерством оборони України на 50 років. У фонді держмайна після 2014 року мене поставили перед фактом: другий і третій поверх нам залишають, а весь перший поверх забирають. Я сказав, що перший поверх я не віддам. Поки це питання залишається відкритим».
Архієпископ Євстратій (Зоря) пропонує поглянути на контрастність ставлення російської влади Криму до двох православних церков.
‒ Українська православна церква Московського патріархату стала в Криму фаворитом влади, їй всіляко допомагають. Її священикам навіть оголошують подяки за роль в анексії півострова. Київський патріархат ‒ це не просто релігійне товариство ‒ це острівці української громади. Їй дуже й дуже складно ідентифікувати себе, без того щоб зіткнутися з тими чи іншими санкціями, проблемами з боку окупаційної влади. Саме тому УПЦ КП так незручна для Росії, її всіляко намагаються обмежувати й витісняти з Криму. Наша церква не визнала Крим російським, ми відмовляємося реєструватися за їхнім законодавством. Ми віримо, що кожен день наближає нас до того, що в Сімферополі, в Севастополі, в інших містах Криму можна буде вільно молитися українською мовою.
Варто відзначити, що митрополит Сімферопольський та Кримський Української православної церкви Московського патріархату Лазар за чотири роки з моменту анексії утримувався від коментарів з приводу російсько-українського конфлікту, проте неодноразово приймав подяки від підконтрольної Кремлю влади півострова, а також брав участь у її офіційних заходах. Водночас Лазар вільно відвідує територію материкової України для зустрічей митрополитів з усієї країни. Після анексії півострова кримські єпархії УПЦ МП формально не стали «канонічною територією» Російської православної церкви й залишилися за Київською митрополією.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
