Київ – Реформування Збройних сил України – це виклик, що його вирішення можливе в контексті реформ системи національної безпеки держави та відновлення територіальної цілісності України. Такої думки дотримуються аналітики та військові експерти НАТО, це визнають і в керівництві ЗСУ. Сповільнення ж реформ негативно впливає не лише на загальний клімат в армії, але й додає проблем бійцям, які сподіваються на реформи та прагнуть їх робити, вважає ветеран війни України з Росією, боєць одного з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ Сергій Ульянов. Він також переконаний, що в березні 2014 року Україна могла дати відсіч російським агресорам у Криму, що могло би допомогти втримати Донбас. Про це Ульянов розповів у розмові з Радіо Свобода.
Пани генерали не всі знають, що таке справжня війна. І чималій кількості цих панів у погонах і з орденами на грудях реформи не потрібні, тому що їх влаштовує все так, як є
– Я маю свою особисту думку щодо того, про що говорять західні експерти щодо реформ нашого силового блоку. Якщо подивитись на вибудовану військову піраміду, то складається враження, що сучасна українська армія є не чим іншим, як «зліпком» кастового суспільства.
Офіцери із званням вище від капітанського, здебільшого, є «кастою недоторканних»; від капітана до лейтенанта – це офіцери, яких я називаю «робочими конячками».
Тримається ця вся піраміда на сержантах і рядових бійцях, які фактично безправні, але від їхньої боєготовності, здоров’я, психологічного настрою залежить наша оборона
А вища каста – то пани генерали, не всі з яких знають, що таке справжня війна, і чималій кількості цих панів у погонах і з орденами на грудях реформи не потрібні, тому що їх влаштовує все так, як є.
А тримається ця вся піраміда на сержантах і рядових бійцях, які фактично безправні, але від їхньої боєготовності, здоров’я і психологічного настрою залежить наша оборона на сході України.
– Про необхідність боротися з «совком» і важливість реформ говорив в інтерв’ю для Радіо Свобода, серед інших, начальник генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко. Проте, хіба лише офіцери й чиновники з радянським досвідом винні в тому, що реформи простоюють?
«Традиція» в Україні – не виконувати добре прописані закони, інструкції, накази
– Якщо уважно прочитати військові інструкції і статути, то варто визнати: там розписані і прописані правильні речі, там прописано, що робити за тих чи інших обставин чи ситуацій. Але виписані пункти не завжди виконують у реальному військовому житті. Це ж взагалі «традиція» в Україні – не виконувати добре прописані закони, інструкції, накази. І ми з побратимами з цим зітнулись, вже коли потрапили до одного з підрозділів Сил спецоперацій.
– Що це за проблеми і з чим вони пов’язані?
– Тут маю розповісти детальніше: я восени 2014 року потрапив до складу однієї добровольчої групи, що виконувала спеціальні завдання. До складу ЗСУ ми з побратимами пішли, щоб отримати якийсь соціальний пакет і щоб у разі нашої загибелі наші рідні не залишились поза увагою держави, – це було 2015 року. Серед груп, подібних до нашої, були втрати, і ми бачили, з якими труднощами стикаються родичі загиблих бійців.
Проблеми почались у мене і бійців з мого підрозділу 2016 року, виникла нестандартна ситуація: на той час лінія фронту фактично не змінювалась, сильних і постійних обстрілів не було. І до армійських підрозділів повернулись так звані «запасники» – це люди, які гарячу фазу війни відсиділись у тилу, а коли гаряча фаза скінчилась, коли поліпшилось соціальне та матеріальне забезпечення військових, коли їм почали платити зарплати – вони швидко повернулись до армії, заключили контракти із ЗСУ. І повернувшись, вони, маючи звання «майор запасу», «капітан запасу» отримали непогані посади командирів батальйонів чи командирів і заступників командирів бригад.
– Що в цьому небезпечного?
Коли ми, перебуваючи на передовій, просили командирів дати нам зброю, нам відповідали, мовляв, нащо вам зброя, у нас же перемир’я
– Небезпека в тому, що почався розвал нашої армії зсередини, як на мене. Тому що вмотивовані люди, які спершу добровольцями «вигризали» у ворога нашу землю, а потім пішли на контракт служити – ці люди стали непотрібними, вони стали оцим «запасникам» заважати. І з нами трапилось подібне: коли ми, перебуваючи на передовій, просили командирів дати нам зброю, нам відповідали, мовляв, нащо вам зброя, у нас же перемир’я, ви тут воювати не починайте.
Ми спершу дивувались, а з часом збагнули, що справді: «кому – війна, кому – мати рідна», і серед наших командирів є люди, яких це цілком влаштовує. Ба більше, ми зібрали й передали до спецслужб інформацію про причетність окремих наших військових до контрабанди. Після цього нас вивели з передової, створили важкі умови несення служби у пункті постійної дислокації, а по тому просто вивели зі складу підрозділу. Але ж не секрет, що окремі українські військові та бойовики займаються незаконною торгівлею.
– Прес-служба Сил спецоперацій поінформувала журналістів, що ваша група фігурує в одному з кримінальних проваджень…
– Ми з хлопцями відстоюємо свою правоту через суди.
– Повернімось до Криму, звідки Ви родом. Як вважаєте, чи могла б Україна його втримати чотири роки тому?
Мої перші почуття тоді – злість, образа і нерозуміння, чому влада в Україні не бореться за Крим. Дозволивши Росії безкровно забрати Крим, ми дали Кремлю «зелене світло» розв’язувати військові дії на Донбасі
– Я кримчанин, у мене Росія забрала домівку. Прийшли люди з автоматичною зброєю у руках і повісили прапори чужої держави на території, що є українською. Мої перші почуття тоді – злість, образа і нерозуміння, чому влада в Україні не бореться за Крим. Моя точка зору: боротися треба було!
У Криму містився потужний мобілізаційний ресурс – кримські татари, українські патріоти серед цивільного населення та у складі військових і прикордонних підрозділів. На півострові ж були військові частини, діючі частини, добре озброєні, серед солдатів вистачало тих, хто був готовий встати під штики й боронити Крим, Україну.
Я думаю, ми могли би зібрати кілька десятків тисяч людей, готових боронити цю частину України! Припускаю, що почалась би війна і ми би мали втрати, але ця війна досі точиться і ми маємо великі втрати. Але, дозволивши Росії безкровно забрати Крим, ми дали Кремлю «зелене світло» розв’язувати військові дії на Донбасі.
