В анексованому Криму відбулися вибори президента сусідньої Росії. Підконтрольна Кремлю влада півострова «ламала через коліно» волю людей, які не хотіли брати участь у цьому протизаконному за всіма міжнародними нормами дійстві. Адже ООН визнала територію Криму окупованою Росією, а на окупованих територіях проводити вибори за участю місцевого населення заборонено.
Ці вибори стали прикладом масового примусу кримчан до участі в російському політичному заході. Місцева влада відпрацювали на всі сто відсотків схему того, як за допомогою адмінресурсу можна змусити жителів півострова взяти участь у голосуванні. Були задіяні всі мислимі та немислимі способи.
Особливо постраждали кримські татари. Саме їм довелося пережити весь жах адміністративного тиску, який став безпрецедентним в історії півострова. «Команді переможців» необхідно було показати, що кримські татари стали лояльнішими до російської влади, а тому питання їх явки на вибори було критичним. «Переможці» дали жорсткі установки владі на місцях ‒ будь-якими методами змусити кримських татар прийти на виборчі дільниці 18 березня.
Будь-якими методами змусити кримських татар прийти на виборчі дільниці 18 березня
Місцева влада, в свою чергу, дала усний наказ усім керівникам організацій та установ ‒ забезпечити стовідсоткову явку не тільки своїх працівників, а й членів їхніх сімей! Бесіда проводилася з кожним кримськотатарським працівником. Питання ставилося однозначно й безапеляційно: або участь у голосуванні, або купа неприємностей з подальшим звільненням. На щастя, ці загрози не змогли зломити дух спротиву кримськотатарського народу. Лише мала частина людей піддалася вимогам начальства. Про один такий випадок хочу розповісти вам. Розповів мені його координатор Кримської контактної групи з прав людини Абдурешит Джеппаров.
18 березня йому зателефонувала мешканка Білогорського району та зі сльозами на очах сказала, що не може повертатися до рідного дому після того, як її змусили проголосувати.
«Моя мама ‒ активістка кримськотатарського національного руху, як їй сказати, що її дочку зламали? Але я нічого більше не вмію, окрім як працювати за фахом, якщо мене виженуть з роботи, то я нікуди не влаштуюся й залишуся без засобів до існування. А мені поставили однозначну умову, що продовжувати працювати я зможу, тільки якщо проголосую. Я відчуваю себе в цій ситуації зґвалтованою. Мені дуже боляче, образливо й гірко. Чому на нашу голову випадають всі ці біди?» ‒ ридала дівчина в трубку.
Довелося Джеппарову заспокоювати її і обіцяти, що поговорить з її мамою, щоб якось пом'якшити гнів. За словами правозахисника, таких дзвінків було чимало. Люди обурювалися, проклинали владу та нарікали на свою долю. Ті, хто був зламаний, йшли на дільниці з опущеними головами під несхвальними й часом презирливими поглядами своїх співвітчизників. Ось таке «свято демократії» в Криму.
Їм вдалося посіяти паростки розбрату в кримськотатарському товаристві
Таким чином, підконтрольна Кремлю влада Криму домоглася відразу декількох потрібних їм цілей. По-перше, вперше в історії анексованого півострова їм вдалося змусити, переламавши через коліно, хоч невелику, але все ж частину кримськотатарського народу прийти на російські вибори в Криму. По-друге, їм вдалося посіяти паростки розбрату в кримськотатарському товаристві, навіть у сім'ях, як ми це бачимо з вищеописаного випадку з дівчиною та її мамою. І нехай це стосується лише малої частки від загальної кількості кримських татар, які проживають у Криму, але тенденція тривожна. Чим довше півострів буде залишатися анексованим, тим сильніше російська влада буде намагатися розвивати цю тенденцію, ламаючи волю людей. Ось тільки ці люди, яких вдалося зламати, ще більше зненавидять своїх кривдників.
Кримські татари вже проходили все це, будучи в опалі у радянської влади. Там теж десятиліттями ламали волю нашого народу, тільки ось зламати так і не вдалося. А тому всі подібні спроби «команди переможців» зі своїми кураторами з Кремля приречені на провал. Скільки б не минуло часу, кримськотатарський народ не відмовиться від своїх проукраїнських поглядів, від своїх лідерів у вигнанні, від вродженого почуття свободи...
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
