Нещодавня російська «гра газовим краном» ще раз засвідчила: Москва використовує енергоресурси як інструмент зовнішньої політики. З огляду на загрозу, яку Україні та Європейському союзові несе проект газопроводу «Північний потік-2», Сполучені Штати наразі намагаються переконати «про-газпромівські» європейські столиці відмовитися від цієї ідеї. Вашингтон навіть розглядає можливості накладення санкцій на європейські компанії, які беруть участь у реалізації проекту російського газогону дном Балтійського моря в обхід України.
Якщо проросійське лобі в Євросоюзі називає газпромівський проект «Північний потік-2» неполітичним, наголошуючи, що він в інтересах європейського споживача, а Росії як постачальникові газу можна довіряти, то супротивники цього проекту наводять протилежні аргументи.
Як пояснює Роланд Фройденштайн, аналітик із Центру Мартенса у Брюсселі, «погляди тих, хто не хоче «Північного потоку-2», ґрунтуються на тому, що це суто геополітичний проект, націлений на послаблення ЄС та зменшення безпеки України».
«Ініціатива «Газпрому», який часто сприймають не як економічну структуру, а як придаток до Кремля, зробить ЄС іще залежнішим від російського газу. Натомість існує чимало позитивних альтернатив «Північному потокові-2», зокрема, збільшення частки зрідженого газу, який можна постачати з різних частин світу, включно зі США», – каже він.
Директор Департаменту корпоративних комунікацій НАК «Нафтогаз України» Олена Осмоловська наводить такі цифри: Фінляндія, Естонія, Латвія, Білорусь, Словаччина, Австрія, Сербія, Болгарія та Греція більш як на 80 відсотків залежні від російського газу; залежність Польщі, Угорщини, Туреччини від газпромівського імпорту – від 42 до 79 відсотків, Німеччини – від 40 до 59 відсотків, а Британія, Франція, Італія потребують від 20 до 39 відсотків російського газу.
«Усі ці дані свідчать про те, що у Євросоюзі не все так чудово, як це намагаються представити ті, хто відстоює ще один російський проект, який робить європейські держави ще більш залежними від газу з Росії», – каже вона.
Характерно, що категорично проти будівництва цього суперечливого газпромівського газогону виступають США. Вашингтон навіть виношує плани можливого санкціонування компаній, які будуть залучені до проекту.
Нині у європейських столицях йдуть консультації між представниками Білого дому та єврочиновниками від енергетики. Американці між тим зауважують, що до впровадження санкцій проти учасників проекту «Північний потік-2» ще не готові.
США переконує європейців відмовитися від «Північного потоку-2»
«Північний потік-2» є ще одним інструментом російської агресії
«Сполучені Штати виступають проти реалізації проекту «Північний потік-2», бо ми хочемо побудови потужної, незалежної, самодостатньої української енергетики, а «Північний потік-2» є ще одним інструментом російської агресії», – заявила у Брюсселі на конференції «Економіка проти геополітики: «Північний потік-2», Україна та енергетична безпека ЄС» Сандра Оудкерк, заступник помічника державного секретаря США з енергетичної дипломатії.
Ми проти «Північного потоку-2», бо він націлений проти України. Він також суперечить планам європейської енергетичної диверсифікації і небезпечний для ЄС так само, як і для України
«Ми виступаємо проти «Північного потоку-2», бо він націлений проти України. Він також суперечить планам європейської енергетичної диверсифікації і небезпечний для ЄС так само, як і для України. Ми вважаємо, що краще його взагалі не будувати», – каже американський дипломат.
На її думку, це «геополітично погана ідея», навіть якщо взяти до уваги останні перекривання Росією газопостачання після того, як Україна виграла позов проти «Газпрому» в Стокгольмському арбітражному суді.
«Ці дії чітко демонструють, що російські цілі полягають не лише в тому, аби вдарити по Україні, але й у подальшому використанні енергетичних ресурсів як політичного та економічного важеля, як інструмента зовнішньої політики», – заявила представниця США.
Центр Мартенса: «Протягом останніх 6 років США демонстрували підтримку диверсифікації енергетичної політики Європи, якої мали б дотримуватися всі інституції ЄС – заступник держсекретаря у справах енергетики Сандра Оудкерк»
Санкції Америки проти будівників газпромівського газогону ще не готові
Оудкерк пояснила, що санкції проти європейських компаній-партнерів «Газпрому» все ще перебувають «на столі», й до їхнього впровадження США ще не готові.
Водночас її візит до Брюсселя, а згодом до Парижа та інших європейських столиць якраз має на меті обговорення цієї проблеми, аби «почути позиції ЄС».
Сенат США влітку минулого року ухвалив акт, який, поміж іншим, передбачає санкції щодо компаній, що інвестують в російські проекти експорту енергії. 2 серпня 2017-го закон «Про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій» був підписаний і президентом Дональдом Трампом.
Минулого тижня група з 39 членів Сенату США від двох партій звернулася до Міністерства фінансів країни та Держдепартаменту з проханням не допустити будівництва газпромівського газогону.
Сенатори закликали адміністрацію Дональда Трампа використати «всі наявні в розпорядженні інструменти», включно із положеннями закону «Про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій», щоб не допустити будівництво газопроводу «Північний потік-2».
Зі свого боку, проти газогону, що постачатиме російський газ до Німеччини та низки інших держав, виступає і Єврокомісія, заявляючи, що це може йти всупереч правилам ЄС і що цей проект «ризикований». Водночас виконавча євроустанова також проти потенційних санкцій США й минулого літа заявила, що ЄС у разі їхнього впровадження проти європейських компаній відреагує своєю відплатою.
Про загрози, які несе «Північний потік-2» Україні та ЄС, у понеділок у Брюсселі консультувалися й країни, що входять до неформальної групи «Друзі України», з участю міністра закордонних справ Павла Клімкіна.
Загалом у Європейському союзі на противагу Німеччині та ще кільком державам, які є головними лобістами газпромівського проекту, проти газогону виступають 13 країн-членів, головним чином зі Східної та Центральної Європи.
Анна ван Уверен, прес-служба Центру Мартенса: «Роланд Фройденштайн підсумовує два аргументи сьогоднішньої дискусії: Енергетика – це питання конкуренції, питання рівних правил гри для всіх гравців, – проти: «Північний потік-2» є насправді політичним проектом, а «Газпром» насправді не просто компанія»
